Вірші ATO

Найкращий вірш ще ходить на свободі

Найкращий вірш ще ходить на свободі

Вісімдесятирічний патріот України і рідної Буковини, історик Яків Гайсенюк цього року видав книжку «Почесні громадяни Хотинщини», до якої увійшли матеріали та вірші про кращих мешканців району, які своїми досягненнями та здобутками прославили не лише рідний край, а й нашу державу. До речі, автор збірки також удостоєний цього почесного звання.
До одного з розділів видання увійшли матеріали про воїнів АТО, мешканців Хотинського району, які поклали на вівтар жертовності рідній Україні найдорожче – власне життя, аби зберегти її суверенітет і незалежність.
Земляки, вшановуючи пам’ять героїв, встановлюють на їхню честь пам’ятники, меморіальні дошки, пишуть про них статті, знімають фільми, складають вірші

 

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПАМ’ЯТІ  СЕРГІЯ ПОБЕРЕЖНИКА

В той день твого дзвінка
чекали батько й мати.
Хіба могли вони, нещасні, знати,
Що в цю трагічну хвилину
Втрачають найдорожчу дитину,
Земля здригнулась під ногами,
серце  защеміло вмить.
Немає вже синочка разом з нами,
Він десь далеко, в полі там лежить.
Ти так любив життя прекрасне,
Бажав усім ти лиш добра,
Та серце зупинилося невчасно,
В твоїх лиш тільки 32.
Від горя мати й батько посивіли,
Немає більш синочка їх уже,
Життя здається вже немиле,
Лиш туга в серці полягла.
Ти залишив Макарчика й Маринку –
Своїх маленьких діточок,
Кохану й люблячу дружину, –
І лебедем злетів ти до зірок.
А дітки кажуть : «Татку, татку!
Не покидай так скоро нас,
побудь із нами хоч хвилинку
І обійми останній раз».
Минуть роки, постаріють батьки,
Повиростають діти…
Та серце буде більше щеміти,
Бо рана ця не заживе ніколи,
Назавжди в нашій пам’яті
залишишся ГЕРОЄМ!
                       Валентина ХОХА (Чепига)

ЙОГО ОСТАННЯ ЗИМА

Чекала донечка на батька,
Питала маму кожен день:
Коли повернеться мій тато?
Коли додому він прийде?»
А він далеко там, на Сході,
У снах він бачив і не раз,
Як веде маленьку доню
З букетом квітів в перший клас…
Сестра молилася за брата,
Просила Бога день при дні,
Щоб повернувся він додому,
Щоб не загинув на війні!
Чекали сина батько й мати,
Свою надію і любов.
Без нього вдома що за свято?
Лише й думок: щоб жив-здоров!
Жахлива звістка прилетіла,
У рідний край, у рідний дім:
Вернувся батько, брат, синочок
У цинковій страшній труні.
Зустріло все село героя,
Усі батьки і матері.
Навік його зима остання
Над ним зависне угорі.
                     Ольга Бойко с. Анадоли

***

Страшна звістка прозвучала
Рано-вранці, на зорі:
Війну гібридну розпочали
Проти Вкраїни москалі.
Гримлять гармати,  рвуться бомби,
Палають села і міста  –
Вождям кремлівським не до вподоби
Та воля, що для нас – свята.
Встають патріоти на Заході й Сході,
Для яких «Україна понад усе!»,
І мужньо воюють за нашу свободу –
Їм слава і шана за це!
Яків Гайсенюк

***

Довгі ночі, важкі дні
Відважні «кіборги» стояли.
У чорнім димі і пітьмі
Аеропорт охороняли.
Тримались мужньо у вогні,
Де «Гради», «Смерчі», «Буки»,
Вони свій прапор підняли
І важку зброю взяли в руки.
Любов Карпесьо

***

Пройдуть роки – відродиться руїна.
І в піднебессі стихнуть їхні кроки.
Але сьогодні помолися, Україно,
За тих ГЕРОЇВ, які сплять в окопі!
Ю.Г. Гаврилюк

***

Я вдивляюся у світлину бійця –
Щира усмішка, світлі очі,
І прошу в Бога, щоб війна закінчилася ця,
А що його вже нема – вірить не хочу.
Євдокія Турецька

 

Powered by Ajaxy