Вірші ATO

«Найкращий вірш ще ходить на свободі…»

«Найкращий вірш ще ходить на свободі…»

Кожен рядок його віршів – це особисто пережите, відчуте душею і серцем! Нині улюблену лірику полковник у відставці, журналіст Микола Гуцуляк змінив на жорстку правду сьогодення, в його римі відображаються події Майдану і тривожні дні війни у Східній Україні. Маючи за плечима неоціненний досвід військової служби, він знає, що війна – це горе, смерть, відчай і безвихідь. Своїми рядками автор надихає читачів на об’єднання навколо ідеї патріотизму, любові до рідної  української мови і, звісно ж, до неньки України. З читачами журналу «Військо України» поет ділиться рецептом, як оживити душу – Усміхатись! Любити! Жити!

УСМІХАЮСЬ – ПИШУ… ЛЮБЛЮ… ЖИВУ…
Усміхаюсь – пишу… Усміхаюсь – люблю… Усміхаюсь – живу…
А інакше писати, любити і жити навіщо?
А інакше кому знадобляться усі мої вірші?
Добрий вірш – він, як усмішка добра моя наяву.

Усміхайся зі мною – любові, життю і віршам.
Усміхайся зі мною любові, яка пощастила.
В кожній усмішці щирій велика закладена сила –
в кожній усмішці щирій завжди оживає душа.

Добрий вірш – він, як усмішка добра моя наяву.
А інакше кому знадобляться усі мої вірші?
А інакше писати, любити і жити навіщо?
Усміхаюсь – пишу… Усміхаюсь – люблю… Усміхаюсь – живу…

 

«ПРИВЕЗІТЬ МЕНІ ПРАПОР!»
Привезіть мені прапор! Той, справжній, що був у окопах.
Що його пригортав рядовий український солдат.
Привезіть синьо-жовтий, яким ми укрили Європу
Від шаленого звіра, хто вічно брехав, що він «брат».

Привезіть мені прапор! Цей прапор несли лихоліттям
Покоління святих українців, хто нас боронив.
А тепер ми несемо його у серцях крізь століття.
В ньому – мирнеє небо і золото мирних ланів.

Привезіть мені прапор! Везіть прапори українцям!
Краплі крові на прапорі — лють на погибель Кремлю!
Ми наповнимо келихи в час перемоги по вінця,
Й піднесу я той прапор, бо я Україну люблю!..

 

А КУДИ ПОВЕЗТИ СИРОТУ?
«Під Луганськом загинув воїн-сирота»
(з газет)
Олександру Юрійовичу Веремеєнку
(позивний «Фартовий»)

А куди повезти сироту?
Чи, точніше, сироти останки?
Під Луганськом він учора вранці
Бій прийняв за якусь висоту.

Скільки тих безіменних висот
Під луганськами різних ґатунків
Ті, хто ще не пізнав поцілунків,
Захищають од вражих гидот…

Ось і він захищав… Захистив.
До останньої крапельки крові.
Він, дівочих не знавши любовей,
Наречену-Вітчизну любив…

І куди сироту відвезти?
Компенсацію спише чинуша,
А на небі солдатськую душу
Прийме Бог як отець сироти…

Powered by Ajaxy