Вірші ATO

«Найкращий вірш ще ходить на свободі…»

«Найкращий вірш ще ходить на свободі…»

«СПАСИБІ ТОБІ, ДРУЖЕ, ЩО ЖИВИЙ»

Спасибі тобі, друже, що живий,
За те спасибі, що вернувся з бою,
Де не один полеглий із героїв…
Життям усе ж іскриться погляд твій…

Спасибі тобі, друже, що зумів
Все ж бути там – пройшов же ти чимало…
Хоч тут тебе нам так не вистачало,
Ясних думок і усмішок, і слів…

Спасибі тобі, друже, що зберіг
Любов у серці до свойого краю
Попри всі чвари… та я точно знаю,
Що ти по-іншому б не йшов – не зміг!

Для перемоги все зробить зумій
У цей важкий для України час!
Ти вистоїш за себе і за нас,
Спасибі тобі, друже, що живий!

                         Любава Казмірчук

 

ЧОМУ В СВІТІ ОТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Що накоєно, що нароблено,
Чому в світі отак відбувається?
Може кимось колись пороблено
Що слова ті пророчі збуваються?

Може стати війна братовбивчою,
Хоч лишитися негромадянською
Я всю душу по краплі вичавлю
Із братерствами тими слов’янськими…

Ну а доля – злодійка вражая
Забавляється, як божевільная:
«Ось таке на ваги тобі зважила
За можливість лишатися вільними!

Як тобі така вира, воїне,
Чи готовий сплатити не золотом,
Щоб довіку ціна за волю ту
У душі віддавалася холодом?»

Як тепер у приціл дивитися…
На курок натискати як тепер?..
Щоб тобі, «голуб», удавитися
Недоміркуватий люцифер!

Буду думати, буду бачити…
Знаю тільки, напевне, єдине:
Хоч собі і не зможу пробачити,
Ворог прийде – ворог загине…

                     Kostia Chabala, 72 ОМБР

 

ВОЛОНТЕР

Ти знаєш, я так хочу написати,
Про тебе…Ти для мене є свята!
І душу твою хочу цілувати,
Яка багато так несе добра.

Ти наче ангел, що мене оберігає,
Ти та, що сили надає мені в бою!
І завдяки тобі, надія не вмирає,
Я знаю спину прикриваєш ти, мою.

Твоє обличчя втомлене війною,
У серці лють до окупантів, ворогів.
Чарівна посмішка, твоя таємна зброя,
Наснаги надає й спокійних снів

За весь цей час для мене ти – вже рідна,
Піклуєшся про мене, як сестра.
За все, що робиш, ти поваги гідна,
Важкого по житті несеш хреста.

Я дякую тобі, ти є найкраща,
Я Богу все про тебе розповім.
Нехай дарує він тобі лиш щастя
І сили в нашій спільній боротьбі!

                                         Patrik Orishko

 

МЧИТЬ КРІЗЬ ТЕМІНЬ «САНІТАРКА»

Мчить крізь темінь «санітарка»,
І сирена ріже тишу.
Скаче, ніби спритна жабка,
Намагається скоріше

Довезти, віддати цілим
В руки вправного хірурга
Хлопця з кулями у тілі,
Та уламками від ВОГа.

Медсестра над ним чаклує
І щораз втира обличчя.
На вибоїнах тримає,
Водію кричить: «Ну швидше!»

А обличчя юнакове,
Світиться від щастя ясно.
Заживуть обов’язково,
Рани вкривші тіло рясно.

Повитягуються кулі,
І уламки металеві,
Буде жити, дяка долі,
І на заздрість ворогові.

А щасливий він від того,
Що не має він увіччя,
Що на місці руки і ноги,
А ВІЙНА ЙОГО СКІНЧИЛАСЬ…

                                      Олександр Василенко

 

ПРОЛОЖИТЕ МАРШРУТ СКВОЗЬ АВДЕЕВКУ…

Проложите маршрут сквозь Авдеевку,
Сквозь развалины чьих-то домов.
Где, во всем обвиняя Америку,
Кроют из запрещенных стволов…

Сквозь Водяное, Пески, Изварино,
Где пропитана кровью земля.
Где расстреляно все и изранено
По прямому указу Кремля.

Проложите маршрут через кладбище,
Что бы каждый, кто едет в Москву,
Видел лица погибших товарищей,
Жизнь отдавших за нашу страну.

Через госпиталь путь проложите.
Пусть не самый центральный, но пусть
Вы из окон в глазах разглядите,
Душ, войной искалеченных, грусть…

Проложите маршрут сквозь траншеи
Сквозь окопы и сквозь блиндажи.
Где солдаты, себя не жалея,
Бьются с «рашкою» не за гроши.

А потом отправляйтесь с комфортом
К тем, кто предал, унизил, солгал.
Согласившись на сдельщину с чертом,
От солдата не ждите похвал…

                                                Виктор Залевский

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту