Вірші ATO

Не витримав бетон

Пульсує ту́га жилами, на шмаття рве аорту,

Сльозами болю й відчаю клекоче серця стук,

В снігу букет трояндами – бійцям аеропорту,

А в думах ритмом подиху шалених ГРАДів звук.

 

У небі, рванім кулями, відлуння свисту й тріску,

Туманом гніву лютого – в безодню полоса,

Під баштою нескорених – уламки обеліску,

І стеляться сніжинками в підніжжя небеса.

 

Тут все пропахло порохом, тут все полито кров’ю,

Вогнями честі й доблесті тут гартувалась сталь,

Тут атоми й молекули просякнуті любов’ю,

Тут сла́внем і молитвою оспівана печаль.

 

Колись сніги розвіються і стихне тиск аорти,

І суть нащадки вимолять з розстріляних грудей,

Та вічно нам лунатиме той спів з аеропорту,

Де чин творили Кіборги  у образах Людей.

 

Вони постали каменем, як неприступна скеля,

На них залізом плавленим валились сотні тон,

Та їх кістки́ не тріснули – не витримала стеля,

Та дух їх не зламався – не витримав бетон!

 

Василь КОВТУН

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту