Вірші ATO

Вірші

Вірші

Знайомтесь: автор цих рядків – курсант 5-го курсу Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Денис Годованець.
У роки Другої світової війни Батьківщину героїчно захищали прадіди хлопця. А коли на сході розпочалася антитерористична операція, став до бойового строю і його батько. Ще на першому курсі, коли в Україні розпочалась Революція Гідності, а невдовзі – російська агресія проти нашої країни, Денис почав писати патріотичні вірші. Минулого року він видав свою першу збірку, яку назвав «Незалежність і свобода».
До неї автор включив символічне число поезій – 26, за кількістю років незалежної України. Окремі вірші 22-річний поет представляє читачам нашого журналу

УКРАЇНА  – ПОНАД УСЕ!

Коли за вікнами війна відьмачить,
І смерть до горла бритву піднесе,
Коли мільйони тут життя не бачать,
Люби її – вона понад усе!
Коли народ обібраний до нитки,
Й пшеницю в полі доїдає тля,
Коли кляне її твоя сусідка,
Люби її, вона – твоя земля!
Коли горять міста й палають села,
Снаряди падають і землю «Град» трясе,
В мить коли доля зовсім не весела,
Люби її, вона – понад усе!
Люби її, коли голодомори,
Повстання, революції, бунти,
Коли в очах її безмежне горе,
Ти подаруй їй краплю доброти.
Зігрій її своєю теплотою,
І, може, сонце зійде серед криг,
І, може, сонце ранньою весною
Розтопить у душі замерзлий сніг.
Хай ти один, але ти в полі воїн.
Прийдуть десятки, потім тисячі…
Сьогодні ти один, а завтра буде двоє,
А потім сотні злізуть із печі.

ЦІНУЙ, НАРОДЕ, ВОЇНІВ СВОЇХ

Цінуй, народе, воїнів своїх.
Вони за твою доленьку вмирають.
Вони на небі в зірках золотих
Вночі яскраво засіяють.
Цінуйте їх, коли вони живі,
Бо небеса їх часто забирають.
Лиш вчора були хлопці молоді —
Сьогодні в небо птахами злітають.
Вони не вічні, вічний їхній сон.
І пам’ять не помре про них ніколи.
За ними лиш луна печальний крик
Дівчини в волошковім полі.
За них моліться ви в лихую мить,
Любіть завжди їх і не забувайте.
Всі справи киньте й просто напишіть.
Це – найдорожче всього в світі, знайте.

 

ДІАЛОГ ІЗ ШЕВЧЕНКОМ

Звертання
Здрастуйте, Тарасе!
Пишу з України,
Де схилившися, прекрасні
Журяться калини.
Україна незалежна!
Думаю, зраділи:
Нема царя, нема пана,
Ми себе звільнили.
До сих пір воюєм
З тими ж москалями,
Проливаєм кров ворожу
Все тими ж ланами.
«Борітеся – поборете»,
– Ви тоді писали.
Недарма то, знайте,
Ми все прочитали.
Прочитали і відклали
В душі до загину.
З ними хлопці помирали
За свою країну.
Йде війна на сході
Вже четвертий рік.
Хто воює, хто в сторонці,
А хто просто втік.
Потікали люди
Із рідного краю.
Боляче на серці,
Я, Тарасе, знаю.
Все ті ж тут тополі
Шумлять при дорозі,
Верби ті, що до небес
Піднятись не в змозі.
Ви собі спокійно
Душі не терзайте.
Словам вашим вірні!
Не зрадимо!
Знайте,
Ці слова летітимуть,
Пройдуть крізь роки.
Слава Україні! Слава навіки!

Відповідь
Здрастуй же, народе!
Здраствуй, Батьківщино!
І Дніпро, і кручі,
Рідна Україно!
Я з небес дивився,
Думав, що забули
І мене, й слова мої
Вітрами роздули.
Все з небес я бачив,
Бачив і журився,
А почув звертання
– Та й прослезився.
Бачу, що воюєте,
Бачу недарма:
Не хочете знати
Пана і ярма.
Бачу тих, хто бігає
У пошуках долі,
– Нічого не знайдуть,
Ні правди, ні волі.
Будуть лиш жаліти
Все своє життя,
Проситись і каятись,
Та й Бог їм суддя.
Бачу, що калиноньки
Стоять при дорозі,
І тополі, і лани
Бачу, й верболози.
Чую я слова свої,
Що летять роками,
Мочать землю у крові
Та і рвуть кайдани.
Бачу, опиралися
Червоній лавині.
Вічна слава, сину мій!
Слава Україні!
Правда наша завжди є,
Її не убити!
Борітеся – поборете,
Шевченкові діти!

Сохранить

Сохранить

Powered by Ajaxy