Вірші ATO

ЗЕМЛЯ МОЯ ЗНОВУ ЖИВА…

Скільки століть ти на світі живеш!
Скільки ти ще маєш жити!
І плюндрували і били тебе,
Дуже хотіли зломити…
Тебе убивали і гнали «в раби»
Дітей з покаліченим духом,
Їхній стогін доноситься через віки,
Від нього не затулить вуха…
Тебе на палю саджали щодня
І «рвали» шматками завчасно,
Твоє розпинали святеє ім’я,

Моя Україно нещасна…
Калічили твоїх онуків малих,
Щоб впали вони на коліна,
Щоб вмерли від голоду, всі як один,
Щоб стала країна немила…
Стріляли у серце твоє… І не раз,
Твою «приміряючи» вроду.
Та тільки земля моя знову жива!
Моя Україна з народом!

Ірина ЛЮБАРЦЕВА

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту