Думка народу

Краматорськ – це Україна!

Краматорськ – це Україна!

Саме під таким гаслом на Донбасі вже третій рік поспіль працює волонтерська організація «Краматорські бджілки», яка виготовила для української армії понад тридцять (!) тисяч квадратних метрів маскувальних сіток та 130 комплектів «кікімор»

99343Сильні духом люди віком від 17 до 83 років об’єдналися заради допомоги нашим військовим. Їхнім ідейним натхненником стала Ірина Сидоренко. Вона взяла під своє крило декілька громадських осередків: пенсіонерів та інвалідів «Данко», дитячо-юнацький «Народжені вільними» та безпосередньо організацію «Краматорські бджілки».

bdzilka_golova– Все розпочалося на початку 2014-го, – пригадує Ірина Василівна. – Після поразки під Слов’янськом бойовики спішно покинули Краматорськ, до міста увійшли українські війська. Того ж дня декілька патріотично налаштованих родин взяли пензлі, фарбу та вийшли на вулиці, аби перефарбувати стовпи та деякі інші об’єкти інфраструктури у жовто-блакитні кольори. Згодом до справи долучилися й діти. Вони намалювали великий плакат зі словами: «Краматорськ – це Україна!». Пізніше його передали пораненим у військовий госпіталь. Це стало повним розривом шаблону для тих, хто по домівках ще очікував повернення «руського миру».

paraDКраматорчани різних поколінь підхопили ідею свободи й цілісності нашої держави і не залишилися байдужими до потреб української армії. Так, дізнавшись, що у Дніпровському військовому госпіталі лікується їхній земляк Максим Ільченко, який дістав тяжкі поранення обличчя під час бою з терористами, Ірина Сидоренко разом із активістами організувала збір коштів для лікування бійця. Протягом місяця волонтери виставляли на ярмарках кондитерські вироби власного приготування, одяг з державною символікою та сувеніри. Зібрані кошти передали матері Максима. Це допомогло йому в подальшому виїхати за кордон на лікування.
Восени 2014 року Ірина Василівна прочитала в мережі Інтернет заклик киянки Лесі Корягиної до співвітчизниць: «Маскувальні сітки для армії руками волонтерів. Приєднуйтесь до нас!» Відразу ж дала відповідь: «Ми з Краматорська. Приєднуємося!» Разом зі Львовом та Кременчуком, Краматорськ увійшов у трійку перших міст, які відгукнулися на заклик до благодійності.

До роботи, зокрема, долучилися жінки з організації «Данко». В одній із церков, яка допомагала переселенцям продуктами та речами першої необхідності, вони збирали матеріал і готували його до роботи. Наступним етапом стало безпосередньо виготовлення сіток.

svyatOKramatorSK– В мережі Інтернет я розповсюдила прохання про те, що нам необхідні рибальські сітки, – розповідає координатор руху. – На диво, відгукнулися зовсім незнайомі нам люди. Виявляється, ще у 90-х роках замість зарплати вони отримували на підприємстві сітки. Тож через два десятиліття цей, здавалося б, непотріб перетворився на скарб.

DSCF9640Своє перше замовлення «бджілки» виконали для блокпоста, розташованого між Краматорськом та Дружківкою. Згодом їхньої допомоги потребували «кіборги», які утримували донецький аеропорт. Одну з позицій, де закріпились захисники, щодня обстрілювали найманці. Аби перебазуватися до нового місця, їм у найближчі день-два необхідна була маскувальна сітка певного відтінку та розміру. Ірина Сидоренко вкотре поширила заклик: «Жінки! Виручайте, хлопці гинуть…» За лічені години до осередку зійшлися люди з різних кінців міста та гуртом сплели замість необхідних 40 метрів аж 50! Цю масксітку волонтер Олег Савельєв власним автомобілем на шаленій швидкості провіз крізь місцевість, яку щільно прострілювали бойовики, та вчасно доставив українським воїнам.

– Ми навіть уявити не могли, що означає наша робота, – продовжує Ірина Василівна. – Але коли Олег повернувся і продемонстрував нам відео, як хлопці зі сльозами на очах зустрічали цей життєво важливий для них вантаж, ми по-іншому поглянули на те, чим займаємось.

DSC_7439З 2015 року «бджілки» запустили у виробництво маскувальні костюми «кікімори». Одного разу до них завітали розвідники і попросили модернізувати захисні костюми. Перші екземпляри робили на замовлення. З часом розробили свою модель. Вона успішно пройшла випробування на передовій і сьогодні користується неабияким попитом серед спецпризначенців.

DSC_7482– Основним матеріалом для виготовлення «кікімор» є звичайні мішки, – говорить Ірина Сидоренко. – Небайдужі люди надсилають їх нам з усієї України. В процесі задіяні дві людини. На виготовлення одного комплекту необхідно три дні. Але сама підготовка займає більше часу, ніж пошиття. Спочатку ми перемо мішки, потім розрізаємо на шматки та витягуємо нитки. З ниток виготовляємо костюм, у якому 7,5 тисяч вузлів. Найвищою оцінкою нашої роботи є відгуки захисників. Командир одного зі спецпідрозділів розповів про випадок на передовій. Коли їхня автівка потрапила на міну, всі, хто був у виготовленому нами костюмі, на щастя, залишилися живими. «Напевне, вони у вас заговорені», – резюмував він. Справді, коли ми виготовляємо сітки та костюми, намагаємося говорити лише про приємне. Мабуть, ця позитивна енергетика й відіграє певну роль у майбутньому, коли рятує життя наших військовослужбовців.

DSC_7445Коли краматорські «бджілки» лише починали свою діяльність, їх всіляко залякували, намагалися закрити. «А що, нашим хлопцям теж зібратися і піти з передової? Пес кусає того, хто боїться», – чули у відповідь «доброзичливці». І це завжди спрацьовувало. Тому що волонтери ніколи не приховували своїх облич і нікого не боялися, адже живуть і працюють на своїй землі.

– Іноді у нас запитують: «Що ви робитимете, коли закінчиться війна?». Тоді я відповідаю: справжня робота триває тут і тепер, її виконують особливі люди. Вони – справжні самородки, які на ділі довели свою відданість Україні. Тож завтра ми разом з ними продовжимо будувати сильну й могутню Україну, відстоюючи ті ідеали, за які стояв Майдан і гинули її кращі сини! – резюмує Ірина Сидоренко.

Олександр ВАСИЛЬЧЕНКО

Powered by Ajaxy