Думка народу

Українське суспільство в «гібридній війні»: «холодний душ» для російських спецслужб

Події в нашій країні впродовж 2014-2016 років, які отримали назву «гібридної війни» Росії проти України, призвели до появи нового феномена – участі в захисті державності громадянського суспільства. Світ став свідком зовсім іншого якісного рівня добровільної участі українського народу у відбитті агресії

Теоретики та практики «гібридних війн» у Російській Федерації вчасно відреагували на світові тенденції щодо трансформації збройного протиборства, зокрема щодо масового залучення цивільного населення до протестних акцій та диверсій, створення незаконних збройних формувань та інших форм участі в протиправній діяльності. Практичну реалізацію цих підходів у «російському виконанні» світова спільнота побачила в Криму на початку 2014 року, а незабаром – на Сході нашої держави.

У планах команди російського президента було та продовжує залишатися намагання поширити «зону конфлікту» на всю Україну і надалі  дестабілізувати суспільно-політичну обстановку до повної руйнації нашої державності.

Не є великою таємницею, що ці плани ґрунтувалися на оцінюванні  розвідувальними органами та іншими спецслужбами Російської Федерації поточної ситуації в Україні та на відповідних прогнозах її розвитку. «Висновки» російських фахівців стосовно України на момент завершення Революції гідності на Майдані в лютому 2014 року були «красномовні»: українське суспільство розколоте та дезорієнтоване, поширюються настрої сепаратизму, відсутня  будь-яка довіра до інститутів влади, силові структури небоєздатні, є підґрунтя для повернення щонайменше пів­ден­но-схід­ної частини  території  України під «контроль» Кремля. На підставі таких «оцінок» було зроблено висновок про нібито сприятливі умови для масової дестабілізації обстановки в нашій державі. Відповідно, російські плани передбачали максимально широке залучення до таких протиправних дій українських громадян.

Утім вже є цілком очевидним, що весь потенціал російських спецслужб виявився нездатним дати більш-менш адекватний прогноз реакції українського суспільства на ворожу агресію. Наші співгромадяни не тільки проігнорували спроби втягнути їх протиправні дії, але й показали світові приклади масового спротиву громадянського суспільства агресивним намірам ворога, які для останнього стали цілковитою несподіванкою.

На думку низки дослідників, громадянське суспільство України, попри свою неповну сформованість, стало фактично одним із стрижнів протистояння поточним планам режиму В. Путіна щодо України. Наші співгромадяни обирали для себе будь-які доступні форми сприяння захисту держави. Одні відразу пішли добровольцями до військових комісаріатів, другі стали до лав добровольчих формувань. Волонтери збирали та відвозили в зону АТО гуманітарну допомогу та допомагали пораненим у госпіталях. Навіть діти знайшли можливість виявити свою підтримку, починаючи від збору продуктів і теплого одягу та закінчуючи оформленням листівок українським бійцям.

Ця допомога для наших захисників стала дуже суттєвою, особливо на початковому етапі проведення АТО, коли військові формування після десятиліть «сплячки» відновлювали свою здатність ефективно виконувати завдання за призначенням, і деякі питання логістики вимагали значної підтримки.

У низці проектів зі сприяння суспільства силовим структурам слід також назвати масові заходи з підтримання громадського порядку в населених пунктах, особливо під час державних свят та визначних подій. Відразу були створені численні добровільні блокпости на в’їздах до міст, де поруч із правоохоронцями несли службу представники громадських організацій.

Невдовзі до шляхетної справи долучилися громадяни з проектами щодо лікування та реабілітації поранених бійців,  сприяння сім’ям учасників АТО, а також допомоги переселенцям з тимчасово окупованих АР Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей.

Завдяки цьому фактично сталося диво: бійці на передовій побачили і відчули реальний рівень підтримки з боку суспільства, який не змогли перемогти ніяка путінська пропаганда та російські танки так званих «ДНР» та «ЛНР».

Чи не найбільш дієвим у переліку проектів допомоги громадських організацій структурам сектору безпеки та оборони став напрям, пов’язаний з проведенням інформаційних заходів в інтересах оборони держави та протидії російській інформаційній кампанії.

Перш за все це підготовка матеріалів інформаційного впливу: видання поліграфічної продукції, зйомка відеороликів тощо.

Також саме громадські організації суттєво допомогли штабу АТО у проведенні інформаційних заходів, зокрема в так званій «сірій зоні» та навіть на тимчасово окупованій території. Вони  серед іншого поширювали друковані матеріали, безпосередньо інформували місцеве населення.

При цьому волонтери взяли на себе забезпечення технічними засобами. Наприклад, постачали комплекти супутникового телебачення, що дозволило особовому складу сил АТО дивитись українські телеканали в опорних пунктах та на блокпостах уздовж лінії зіткнення.

Поза межами районів бойових дій волонтери взяли активну участь у роботі з військово-патріотичного виховання,  у проведенні культурно-просвітніх заходів з особовими складом сил АТО, інформаційних заходах у межах цивільно-військового співробітництва, інформуванні населення про події на Сході держави через власні сайти, в соціальних мережах тощо.

Деякі волонтерські проекти громадських організацій мали чітко виражену спрямованість. Найбільш успішними є «Стоп-терор», «Миротворець», «ІнформНапалм», «Стоп-фейк». Такі проекти перетворилися на відомі у світі онлайн платформи щодо збору та поширення інформації стосовно фактів терористичної  діяльності.  Ці дані в подальшому використовували силові структури, знадобились вони і для інформування світової спільноти про факти агресії проти України.

Громадянське суспільство запропонувало та розпочало більш активно використовувати кіберпростір для здійснення протидії РФ щодо пропаганди та дезінформування світового суспільства про події навколо України.
Основними джерелами такої допомоги стали волонтерські організації та ІТ-компанії.  Допомога з їхнього боку також надавалася з метою закупівлі необхідного ІТ-обладнання, написання спеціального програмного забезпечення тощо для підвищення спроможностей Збройних Сил України, інших військових формувань в ІТ-сфері.

У межах АТО дуже важливою була інформація, яку отримували від громадських структур, зокрема та, що надходила на офіційні поштові адреси Міноборони, ЗС України та їхні сторінки у Facebook. За певної інформаційної блокади на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей вона була необхідною, її  активно використовували сили АТО. Добровольці сповіщали про переміщення терористичних груп, кількість та розташування ворожої техніки. На особливу увагу заслуговували матеріали фото- та відеофіксації зразків озброєння, що значно допомагало ідентифікувати против­ника та його спроможності.

Тетяна САВЧЕНКО

Powered by Ajaxy