Герої АТО

101-ША ЗДОБУВАЄ СЛАВУ В БОЮ

101-ША ЗДОБУВАЄ СЛАВУ В БОЮ

Справжній воїн має бути готовий до захисту рідної землі завжди. Адже для нападу ворог навмисне обирає найсприятливіший для себе час. Так вчинила гітлерівська Німеччина у 1941-му, так повелась і путінська Росія у 2014-му.
Українські бійці від зрілих «Діда», «Бувалого», «Сенсея» («Учителя») до молодих «Малюка», «Вовчика», «Слоника» відстоюють українську незалежність на Сході нашої держави. Пліч-о-пліч з ними воюють бійці 101-ї бригади військової служби правопорядку Збройних Сил України, служити в якій завжди вважалося за честь. Воїни елітної частини вже понад півроку, долаючи труднощі життя між кулями, демонструють патріотизм і мужність.
DSC_0300Перші підрозділи бригади увійшли у зону проведення антитерористичної операції 3 серпня 2014 року. А вже 15-го серпня захищали від терористів жителів Дебальцевого. Тоді відбулись перші обстріли, перший збитий ворожий безпілотник – розпочалась сучасна бойова історія бригади.
Її військовослужбовці супроводили понад 300 конвоїв на передову та здійснили більше 10 бойових розвідувальних виходів. З кожним днем, кожною операцією гартувався досвід воїнів. Виконуючи бойові завдання, хлопці брали терористів у полон, знищували ворожу техніку та живу силу, конфісковували зброю. Нині, ризикуючи власним життям, вони захищають Дебальцеве.
За словами бійців підрозділу, кожен другий їхній конвой потрапляє під мінометні та градівські обстріли. І це, незважаючи на перемир’я, якого ворог не дотримується. Та попри це вони продовжують доставляти передовим частинам боєприпаси, медикаменти, продовольство й інші речі, необхідні для ефективного протистояння терористам. Назад забирають поранених.
Одного дня конвой повертався з населеного пункту Центральне. Почався обстріл, під час якого відбулося зіткнення з терористами. Той бій полковник Олексій Донов пам’ятатиме завжди…
…Розвідгрупа уточнювала обстановку неподалік Дебальцевого. Там виявили загін терористів у 150 чоловік. Прикриті «зеленкою», вони знаходились у досить зручному тактичному становищі. З їхнього боку добре проглядався, а значить і прострілювався шлях. Під час підходу української колони ворожа артилерія почала нещадно гатити по ній. Шість військовослужбовців отримали поранення. За тривогою підняли резервну групу, яку очолили полковник Донов з майором Чернецьким. За підтримки 4 БМП-1, 3 БТР-4 Національної Гвардії та 2 БТР 25-го батальйону територіальної оборони вирушили до місця обстрілу. Бій відбувся під Комісарівкою. До підходу допомоги він був уже в розпалі. Стріляли з усіх видів зброї. За якихось чотири хвилини наші відстріляли увесь боєкомплект. Про умови розвивати атаку годі й казати. Та головне завдання командування було виконано: з-під вогню вдалося врятувати поранених товаришів. У підсумку – чотири військовослужбовці загинули, близько дванадцяти отримали поранення. З протилежного боку – більше десяти загиблих, три поранених, узятих у полон і переданих до відповідного відомства. Знищено 2 броньовані вантажівки ЗІЛ і КАМАЗ.
DSC_0003 — копияПостійно стикаючись зі смертю, воїни чітко розуміють: з ким і за що воюють. Та на цьому маленькому плацдармі великої війни, черпаючи силу від молитви, а хто від дитячого малюнка, вони вкотре встають і йдуть виконувати бойові завдання, адже знають: їх підтримують рідні та близькі люди, а також весь український народ.
Командир бригади полковник Микола Швець часто провідує своїх хлопців, привозить їм допомогу, яку збирають небайдужі кияни та шефи частини, що неабияк підіймає бойовий дух воїнів, викликає теплі спогади, почуття…
«У мене в душі – ні однієї сивої волосини», – скаже один з бійців 101-ї. І так міг мовити лише Український Воїн, який у жорстоких умовах війни продовжує залишатися Людиною. Одного разу, повертаючись із передової, хтось помітив поранену у голову таксу. Її підібрали, віднесли у табір, виходили. Зараз Стоперший, а саме так охрестили песика воїни, насолоджується опікою бібліотекарки частини.
Сутність українських бійців, їхню місію починають розуміти нарешті і місцеві жителі, які тривалий час перебували під впливом російської пропаганди.
– Сьогодні, коли ми йдемо у колонах, нас вітають і благословляють, – розповідає командир одного з БТРів Ігор Шевчук. – Ми відчуваємо підтримку тих, хто спочатку ставився до нас вороже. Проте час показав, хто є хто. Люди, приймаючи нашу допомогу, зрозуміли, що потрібні лише нам, що ми – одна нація, що ми – сини одного роду, українського. І поки нашу землю топче ворог, немає нам спокою! Та бачить Бог: перемога буде за нами, бо на нашій землі – наша влада, наша воля!
І так думають усі бійці 101-ї бригади військової служби правопорядку. І так думають усі бійці Збройних Сил України.

Володимир КОСЕНКО

Powered by Ajaxy