Ворога на кпини

«Дубина» від Йолкіна

elkinЙого карикатури знають мільйони користувачів в Інтернеті. Росіянин Сергій Йолкін уже кілька десятиліть – один з найпопулярніших політичних карикатуристів сучасності. Митець щодня малює головні події Росії і світу. Своєю «дубиною карикатуриста» він боляче б’є політиків за їхні пороки та злочинні діяння. Цією «творчою палицею» він ніби розчищає шлях людству в наступний день, наступний рік і навіть далеке майбутнє. Жодну тему, що хвилює сучасну людину, не обминув його чіпкий погляд. Кожна робота є віддзеркаленням «руської» реальності.

КАРИКАТУРИСТ, ЯКИЙ ФІКСУЄ ІСТОРІЮ

Найлегше згадувати історії з власного життя по фотографіях: вони не лише відображають факти, але фіксують миттєвості з усім їхнім вмістом – емоціями й асоціаціями. Аналогічно і з моментами подій, що сталися у країні: знімки й ілюстрації повертають у минулі роки краще за будь-які слова. Але найбільш ємкою та яскравою фіксацією цих подій є злободенні карикатури, такий собі єдиний і неофіційний підручник з історії.

b4_UFaZjt3Одним із головних авторів неофіційного історико-сатиричного «фоліанту» про Росію можна сміливо назвати Йолкіна. Чоловік згадує: як і багато що в його житті, шлях до карикатури був у нього нетиповим. У 90-ті роки Сергій працював головним редактором провінційної газети. На той час йому це було цікаво, він навіть вважав себе професіоналом. Але в 1998 році криза обірвала цю кар’єру, бо газету закрили. Журналіст умить став одним із мільйонів російських безробітних. Від неробства і безвиході почав… – ні, не пиячити – малювати. Як виявилося, це заняття припало до душі. Відтоді не зупинявся і продовжував розвивати цей новий напрям своєї кар’єри.

elkin-3005-1_1369908678.jpg.600x450_q85Сергій Йолкін народився 1962 року у Воркуті і тому на першотравневих демонстраціях їздив у колонні з запрягів північних оленів. Здобув освіту архітектора-містобудівника. Брав участь у розробці генеральних планів Воронежа, Бєлгорода і Старого Оскола. У 1991 році круто змінив життя: олівець архітектора спочатку поміняв на журналістське перо, а потім – на пензлик художника. Малював для «Известий», «Российской газеты», The Moscow Times, «Ведомостей», «Полит.ру», The Guardian, Economist та інших видань. Його влучні карикатури – спосіб боротьби з байдужістю, страхом, лінню та жадібністю. Опозиційних політиків і культурних діячів автор зображує делікатніше, використовуючи акцентований стиль: гіперболізує деталі, додає елементи гумору. Владу ж безжально піддає нищівній сатирі. Його карикатури на Путіна – просто блискучі! Мабуть, саме тому досі жодної державної посади не отримав і винагородами відзначений не був.

110408_600Художник упевнений, що йому допомогли нові часи, адже наприкінці 90-х років традиційна «крокодильська» карикатура (де лінчувалася «соціалка» – алкоголіки, дармоїди…) виявилася абсолютно неактуальною, нецікавою і непотрібною. Допомогло також і те, що до 2002-2003 років у Росії на журналістській ниві можна було практично все. Потім почався поступовий затиск. Сьогодні ж цей процес не лише продовжується, він навіть став жорсткішим. Редактори друкованих видань не хочуть проблем із «сильними мира цього», бояться дзвінків згори, приїзду податкової або пожежної інспекцій. Тому деякі картинки «помирають при народженні». Багато карикатуристів покинули своє ремесло – за гострі теми хліба не давали. Навіщо працювати даремно? Йолкін ж для себе визначив за правило: «не варто прогинатися під мінливий світ». Свої роботи почав викладати в Інтернет. Розумів: будь-хто може написати будь-який коментар – безкоштовно або за гроші. Його це не цікавило. Він намагався бути байдужим до ненависті і навіть погроз. Від цього він отримав щеплення ще у 90-ті: тоді у Воронежі Сергій малював сатиру на місцевих політиків і йому додому прислали… милиці. Але це його навіть розпалило – він став ще «злішим».

ПУТІН = ЦЕНЗУРА

102490_original108227_600Сьогодні в Росії свобода слова практично знищена. Владі потрібні слухняні ЗМІ, а занадто норовливих намагаються при­боркати чи навіть знищити. Тож непокірні ЗМІ накрив шквал заборон і усілякого тиску. Скуштували цю страву і карикатуристи. На щастя, є Інтернет, де можна викладати все, що митці вважають за потрібне. Його поки що не закрили, та рано чи пізно таке може статися – цього бояться всі демократичні сили. Щоправда, і в закордонних колег з цензурою не все гаразд. За словами російського опозиційного карикатуриста Йолкіна, там усе залежить від політики видань. Приміром, абсолютно нормально, якщо під карикатурою на Обаму написано «Обама». Щоб усім було зрозуміло, кого зображено. У Росії «вільному художнику» про це можна лише мріяти, аби не отримати прочуханки або «пороття». У цілому цензури за кордоном, звичайно, менше. Хоча є консервативні видання, які не дозволять собі того, що публікують на своїх шпальтах «жовті». Десь спокійно виходять, наприклад, такі карикатури: вмирає якась відома принцеса (уже літня жінка, яка багато палила і зловживала алкоголем) – і карикатуристи малюють, як вона відкриває ворота до раю, а хмари там вкриті недопалками, порожніми пивними бляшанками і пляшками. У Росії таке навіть не можна собі уявити.

«ФОТОЖАБИ» – НЕ ЗАВАДА

106500_600«Фотожаби» та демотиватори вперше з’явилися в Америці, прийшли в Європу і тут теж чудово «себе почувають». Сучасна комп’ютерна техніка дозволяє будь-якій людині робити такі штуки. Як вважає Йолкін, це цілком нормально. Здорова конкуренція не завадить професіональній карикатурі. Хоча ніде правди діти – карикатуристам потрібно побоюватися того, аби редактори онлайн-видань не замінили карикатуру на хороший демотиватор або колаж, зроблений за допомогою фотошопа.

ЁлкинНа Заході століттями існує хороша школа малювання. Яскравих і креативних карикатуристів там дуже цінують. Вони завжди мають роботу, на них – великий попит. У Росії такої культури не існує й дотепер, тому роль карикатури незначна. Сергій Йолкін вважає, що карикатура в його країні сьогодні як ніколи потрібна. Персонажів для «гострого» пензля вистачає.

105007_originalНа переконання майстра, гумор може не тільки зменшувати народний гнів, а й спрямовувати думку в конструктивну площину. Тому саме карикатура, що поєднує художню майстерність, гіперболізацію та сатиру, здатна гостро критикувати владу, аби привернути увагу до соціальних негараздів. І тому навіть надіслані милиці не стануть на заваді справжнім професіоналам.

Тарас ГУНЧЕНКО

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту