Ворога на кпини

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять

Фронтова карикатура:  малюнки, що не горять

Сьогодні він висвітлює неприкриту російську агресію на Донбасі. Прагне донести до широкого загалу підступність ворога, який вбиває та грабує українців, знищує міста та селища нашої рідної країни.

afftar

Наш співрозмовник – український карикатурист Олег Смаль. У його творчому доробку понад 15 тисяч робіт, опублікованих у вітчизняній і зарубіжній пресі. Переможець і призер конкурсів в Україні, Італії, Ірані, Китаї, Південній Кореї, Франції та Японії.

Володар світового рекорду за сумою судового позову за газетну карикатуру. Свого часу суд Шевченківського району Києва зареєстрував позов на його малюнок у 120 млрд (!) грн.

Він виставляв свої роботи під дощем і снігом на Помаранчевому Майдані 2004 року. Коли спалахнув новий Майдан, митець знову пішов до людей. І знову виставка під дощем і снігом. Під час штурму Майдану 18 лютого всю його експозицію було знищено. Вогонь безжально пройшовся по виставці. А втім, як казав класик, рукописи не горять! Не горять і малюнки. На них залишилися навіть сліди від чобіт – «беркутівці» нищили малюнки з особливою пристрастю. Але Олег Смаль відновив свою Міжбарикадну виставку. І знову сотні і тисячі людей підходять до неї. Часто запитують, чи немає в нього збірки цих карикатур. Поки що немає. Але художник вірить, що скоро вона буде видана.

– Олегу, скажіть, хто ваші персонажі?

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Я малюю майже всіх політиків: і великих, і дрібненьких. Кращого приводу малювати їх ніколи не було…

Хоча є й персонажі, яких, мабуть, ніколи не малюватиму. Наприклад, Жириновського, який свідомо виконує роль клоуна. Він зовсім не дурна людина, дехто навіть стверджує, що є полковником спецрозвідки. Цілком можу в це повірити. Жириновський щось озвучує і перевіряє реакцію натовпу. Якщо все гаразд – то проект запускається в серйозну політику і потім «сіра» миша (Путін – ред.) його втілює в життя. А дехто із політиків просто невиразний…

– З-під Вашого пензля всі політики виходять аж надто виразними.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Так, наша преса і мальовані персонажі чомусь мають зоологічний страх перед гострою карикатурою. Я пройшов і через заборону власної виставки у Верховній Раді, і через божевільний 120-мільярдний позов за газетну публікацію карикатури, і через абсурдні судові засідання в Шевченківському районному суді Києва. Але це мене не зупинило. Мені важко дорікнути, що я помиляюся у виборі теми чи головних героїв. Під час подій на Майдані, в одній з останніх серій малюнків, майже вся «слава» дісталася нашому колишньому Януковичу та нинішньому пожильцю Кремля Путіну.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Це правда, що карикатура в Україні переживає не найкращі часи?

– У західному світі вона займає чималі площі на перших шпальтах поважних видань. Роботи стають предметом виставок і каталогів. Мальована сатира часом перетворюється на причину скандалів і міжкультурних конфліктів, як, наприклад, це сталось із карикатурами на пророка Мухаммеда у данській газеті. Внаслідок заворушень у різних країнах загинули сотні людей, а сам автор, Курт Вестергор, досі побоюється за своє життя. Можливо, це суперечлива заслуга карикатури, проте були й часи справжньої слави. Так, поява у пресі малюнків Томаса Неста, батька американської карикатури, могла вплинути на результати президентських виборів.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горятьУ радянські часи сатирична графіка була одним з найпопулярніших і найулюбленіших народом видів образотворчого мистецтва. Її порівнювали зі зброєю, а художників-карикатуристів – з бійцями, снайперами. Володимир Маяковський писав: «Я переконаний – у майбутніх школах сатиру викладатимуть поряд з арифметикою, і з не меншим успіхом».

Агітпропаганда на фронті в роки Великої Вітчизняної війни була справою не зайвою, а, можливо, найважливішою. Карикатурою в ті часи займалися люди талановиті, робили свою справу серйозно і, головне, самі вірили в те, у чому хотіли переконати народ. Тоді найбільш відомим став творчий колектив карикатуристів Кукриніксів (Михайло Купріянов, Порфирій Крилов і Микола Соколов).

Фронтова карикатура: малюнки, що не горятьВи запитуєте, а як же зараз справи в українських карикатуристів? Наші автори за часи незалежності отримали найбільше нагород і відзнак на різних конкурсах у світі, проте у своїй країні іноді змушені виходити на барикади, щоб бути побаченими. Адже в післявоєнний час радянські чиновники карикатуру чомусь перетворили на заборонений плід, хоча це просто частина медіа-простору. Я теж планував залишити політичну карикатуру, адже вона стала нерентабельною. Зачистку преси провели досить серйозну. Я співпрацював із п’ятьма-шістьма газетами та журналами, але мене просто перестали друкувати. Це пояснювали не цензурою, а таким мудрим терміном, як «редакційна політика», що не передбачає політичної карикатури. Звісно, це дурниця, адже в усьому цивілізованому світі преса і карикатура – це два нерозривні компоненти. Якщо немає політичної карикатури – немає й вільної преси. Це аксіома. Як канарейки в шахті першими помирають, коли з’являється газ метан, так само зникають політична карикатура зі свободою слова, коли чиниться щось недобре.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горятьУ результаті наші карикатуристи вдалися до занадто філософських алегорій і ця тенденція залишається. Мої колеги із Санкт-Петербурга, коли в нас почались революційні події на Майдані, навіть писали мені: «Олегу, звідки ця лобова карикатура?» Довелось пояснювати: в нас конкретний Майдан, конкретні барикади, конкретні вбивства, конкретні злочини. Я сам люблю вічні теми, але малювати зайчиків, удавчиків, бюрократів, хапуг і п’яничок – це із іншої серії.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Ваші роботи відомі широкому загалу і не тільки українських поціновувачів політичної карикатури…

– У своїх роботах намагаюся бути максимально зрозумілим глядачеві. Працюю майже в «дитячій» техніці. Образи виникають на папері за допомогою туші, пера, кольорових олівців. Фарби використовую рідше, адже вони висихають довше, а в цьому жанрі потрібні журналістські оперативність і підхід. Робота забирає, зазвичай, півтори-дві години, як правило, в ранковий час. Підготовка триває довше, бо домислитись до певного образу можна лише після вдумливого опрацювання кількох інформаційних джерел. Малюю по карикатурі щодня. Можна було б і більше, але й у «Бітлів» теж не всі пісні – шедеври.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горятьВищий пілотаж карикатур – це коли картинка промовляє без слів. Я зазвичай не використовую текстового супроводу. Хоча і полюбляю філософеми й алегорії.

Я цілком щиро хотів припинити свою більш ніж 25-річну кар’єру політичного карикатуриста. І, як уже казав, первинна причина – економічна. За останні кілька років майже півдесятка газет і журналів, з якими співпрацював, припинили існування або перестали друкувати гострі карикатури. А зараз я повернувся, бо моя репутація не дозволяє мені бути страусом, який у критичний для країни період ховає голову в «чисте» мистецтво.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– На Вашу думку, чи повинен художник брати участь у громадських протестах?

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Вибір робить сам художник. Але на антимайдани митці чомусь не йшли. Мабуть, там дуже тхнуло сталінськими таборами. Під час Революції гідності у кожного щирого художника-патріота варварство влади та силових структур викликало не лише подив, а й спротив. Я намагався через свої роботи, навіть через карикатурну усмішку, спонукати побратимів до мислення. Але в ті дні мовчали музи і говорила зброя: силовики розгромили Український дім, понищили бібліотеку Майдану, а Музей історії Києва пограбували. Але ж Євромайдан – це духовна барикада українців, тому після міліцейського безладу активісти прибрали Український дім, впорядкували бібліотеку. Невдозві і я відновив свою експозицію.

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Скажіть, хто є прикладом для Вас у творчості?

Фронтова карикатура: малюнки, що не горять– Карикатура вже не одне століття є одним із рушіїв суспільного поступу. Історія багата на приклади. Для мене взірцем є Томас Нест, американський карикатурист другої половини ХІХ століття. Його геній був би неможливий, якби художник не вірив у те, що Америка – країна рівних можливостей і свободи. Він насолоджувався цією свободою все життя, був сентименталістом, розпочав кампанію проти корумпованого нью-йоркського олігарха Вільяма Твіда, який уособлював загрозу всьому тому, що Нест цінував. Малюнки привертали увагу та зацікавлювали, а статті поруч розвінчували брудні схеми. Твід на це реагував дуже хворобливо: «Зупиніть ці кляті малювання… Мене не хвилює, що про мене пишуть у газетах, – мої виборці не вміють читати, але, чорт забирай, вони бачать картинки!» Малюнки Томаса Неста допомагали змінювати мислення, скидати еліти та впливали на вибори. Я хочу, щоб наші виборці вміли не тільки читати, а й через ЗМІ бачити політичну українську карикатуру. І завдяки нашому мальованому продукту не тільки посміятися над негараздами і місцевими недолугими політиками, а й побороти соціальні біди. І, звісно ж, відстояти незалежність нашої держави під час ворожого нападу.

Бесіду вів Юрій СМЄЛОВ

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту