журнал березень-онлайн 2018

Новi перемоги Ольги Бенди

Новi перемоги Ольги Бенди

Відповідально ставитися до військової служби, турботливо піклуватися про сім’ю, займатися спортом, брати участь у фото-сесіях,  а до того ж вишивати і плести бісером, усе це здатна, попри тяжке поранення, поєднувати у своєму житті тендітна жінка – старший солдат Ольга Бенда

Нещодавно до власних успіхів і перемог Ольга додала ще одну – жінка стала переможницею унікального фотоконкурсу – Miss Military fantasy, що проводився у мережі Facebook з ініціативи Центру морально-психологічного забезпечення ЗС України. Ольга Бенда набрала максимальну кількість лайків від людей, які вподобали її світлини. Свій голос за неї віддали 16203 користувачі соцмережі. І це не дивно, адже фото Ольги, представлені на конкурсі, підкреслюють велич української жінки, поєднану з красою і чарівністю, незламність духу і волю до перемоги.

У конкурсі взяли участь 124 українські красуні – жінки-військовослужбовці, які й нині виконують бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції. Кожна з них під час конкурсу отримала своїх вболівальників і прихильників, та головне – їх побачила не лише Україна, а й весь світ, дівчата уособили незламну Україну, яка бореться за право бути вільною і незалежною.

Для Ольги Бенди участь у вій-ні закінчилась у травні минулого року. Під час ворожого обстрілу в районі Авдіївки жінка зазнала важкого поранення – осколком снаряда їй розтрощило ногу, яку довелося ампутувати… Тривала тяжка реабілітація не зламала жінку. Ольга щодня працювала над собою і за допомогою лікарів, родини та друзів зуміла подолати біль, страх і відчай.

– Тяжко переказати, скільки сліз я пролила, – каже жінка. – Досить важко прокинутися й усвідомити, що частини твого тіла немає, тож потрібно вчитися жити спочатку. Жити заради рідних і себе.

Докладаючи надзусиль, через місяць після поранення Ольга вперше стала на протез. Звісно, не все виходило. Вона падала, нервувала й знову підводилась. Але за кілька тижнів змогла навчитися ходити. Велику роль відіграло те, що Ольга раніше серйозно займалася легкою атлетикою.

– Коли було боляче й складно, думала про сина, батьків та коханого. А також про те, що хочу знову бути самостійною і нікого собою не обтяжувати. Тепер, коли веду активний спосіб життя, беру участь у різних проектах, це дуже заспокоює моїх близьких. Це одна з головних причин, чому я взагалі працюю над собою. Для того, щоб доводити собі, людям і батькам, що проблем немає. Навпаки, є нові можливості для розвитку! – говорить Ольга.

Головною розрадою Ольги є сім’я – маленький син Дмитрик та коханий чоловік Олексій. Це ті люди, які щодня надихають жінку йти вперед. Стосунки подружжя після поранення Ольги стали ще міцнішими. Сьогодні вони мріють про поповнення своєї сім’ї донечкою.

– Я знала, що Льоша дуже гарний і добрий чоловік, вірила йому, але, зізнаюся, сумнівалася, що він захоче пов’язати долю зі мною. Кому потрібна жінка-інвалід та ще й з дитиною? Виходить, недооцінила коханого… – розповідає Ольга.

Ледь ставши на протез, Ольга вирушила до Авдіївки, щоб побачитися з побратимами і, звісно ж, із коханим. Тоді Олексій вразив її своєю заявою, що вирішив: «Ви з сином переїдете до мене в Київ. Моя мама чекає вас із нетерпінням і вже підготувала кімнату. Я сказав їй, що ти – моя дружина, а Діму я вважаю своїм сином». Піднесена палким коханням жінка без вагань разом із сином переїхала до столиці.

– Моя дружина – не інвалід! Вона пов-ноцінна, мила, чарівна жінка, заради якої я готовий на все! Я ж її не за ногою вибирав і закохався в неї! Ніяк не можу звикнути, що в мене є дитина, це ж кардинально все змінило в моєму житті, – говорить Олексій.

Олексій підтримував кохану під час лікування і реабілітації. Щохвилини доводив їй свою любов, турботою та словами, що додавали натхнення та віри. Переконливо вчив її заново ставати самостійною. Ольга стверджує, що впевнена, що коханий її не підведе і ніколи не покине.

– Я перенесла п’ять складних операцій, і Олексій завжди був поруч. Він мене причісував, годував, витирав сльози. Я запитувала: «Льошо, ти ж розумієш, що в мене немає ноги, як ми тепер будемо?» А він: «Нічого, трошки повільніше прогулюватимемося».

Нині жінка повернулася до служби у війську. Ольга – військовослужбовець Києво-Святошинського районного військового комісаріату, вона веде активне спортивне і творче життя, а віднедавна стала кандидатом на участь в «Іграх нескорених».

Прикладом для Ольги є колишній боєць Збройних Сил України, а нині Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників антитерористичної операції Вадим Свириденко. Чоловік, який під час бойових дій на сході країни втратив і руки, і ноги, нині живе активніше за більшість здорових українців. Ольга і сама намагається надихати власним прикладом до активного життя поранених бійців, і час від часу відвідує хлопців, що проходять лікування у шпиталі.

– Вірю, що на «Іграх нескорених» зможу себе гідно показати. Просто не маю звички здаватися або зупинятися на півдорозі. Недаремно ж я собі  зробила тату – «Ніколи не здавайся!», – каже Ольга Бенда.

Не здавайся, Ольго, адже ми віримо у твої нові перемоги!!!

Анна МАНЗЯ

 

Powered by Ajaxy