журнал квітень-онлайн 2017

По сусалам…

По сусалам…

За останні кілька тижнів Росія отримала стільки «ударів у спину», що класичний першоквітневий жарт росіяни можуть сміливо переінакшувати на «А в нас вся спина синя!» Кожна з цих подій заслуговує на окрему поему, але поєднує їх дивна реакція тамтешніх мешканців. У нормальних людей знайомство з логікою населення, котре встало з колін рачки, викликає стійке переконання, що День дурня «за поребриком» — національне свято, яке триває весь рік. З одного боку, що б у Росії не сталося, винувата, ясна річ, Україна. З другого — саме до України росіяни в пікових ситуаціях прагнуть співчуття і дуже ображаються, одержуючи замість нього фігуру з трьох пальців. От не розплакалися українці після вибуху в пітерському метро, не побігли запалювати свічки до російського посольства, як це бувало раніше! Відбулися співчуттями від Міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Отже, ату їх, бандерівців бездуховних! До речі, того дня, 3 квітня, коли невідомо хто підірвав у Санкт-Петербурзі вагон метро, на Донбасі загинуло двоє українських військовослужбовців, ще двоє отримали поранення. Проте натовпу співчуваючих біля посольства України в Москві чомусь помітно не було. Хоча всім добре відомо, на чиїх багнетах в ОРДЛО тримається «русский мир».

Але росіянам такі «дрібниці» абсолютно не заважають нав’язуватися зі своїм «братерством і дружбою». Ні, вони, звичайно ж, проти війни. Особливо – на своїй території. І в душі майже європейці, яким демократичні цінності також іноді до вподоби. Вони навіть мітингувати проти корупційних «закидонів» свого прем’єр-міністра Дімона Медведєва ходили, он як! А потім у соціальних мережах учили нас жити, оповідаючи про свою неймовірну мужність:

— Уявляєте, один хлопчик заліз на стовп, а поліцейський із кийком почав його стягувати. То ми на нього крикнули: «Фашист!»

Це вони нам розповідають! Ох, обійняти й плакати. Ну як пояснити людям, у яких в головах суцільне 1 квітня, що українцям на їхні ігрища плювати з такого ж високого стовпа. Адже вони навіть не проти свого плішивого карлика протестували, а проти прем’єра, в якого тільки й радості, що кросівки на платформі й гумова качечка в басейні. І для України призначений Кремлем «опозиціонер» Олексій Навальний, котрий влаштував ці «народні гуляння» з прицілом на президентські вибори, аж ніяк не солодший за всю іншу кремлівську камарилью. Якщо «опозиціонер» заявляє відкритим текстом, що Крим — не бутерброд, тому повернути його неможливо, то яка нам різниця, кому «ла-ла-ла» співати? Що пнем сову, що совою об пень — сові однаково. І що накажете робити з 86% росіян, які підтримують анексію Криму, і 67%, які виступають за окупацію України?

А вже які «братні прояви» почалися після досить таки дрібної у світових масштабах події — заборони СБУ російській співачці Юлії Самойловій на в’їзд в Україну для участі в «Євробаченні». Дійсно, чи важливо що тендітна «дівчина» та ще й інвалід, порушила українські закони, поспівала у Криму. Що тут такого? От тільки «дівчинці» вже 28 років, і відразу ж після анексії Криму вона не посоромилася писати в соціальних мережах: «Американські військові кораблі пливуть у бік України… Україна потрібна ЄС для встановлення ворожого західного кордону Росії, для базування НАТО й систем ППО і ПРО й перекидання сухопутних військ. Якщо Росія не відстоїть Україну, то наступний удар буде по Росії. І піде брат на брата».

Відчуваєте розмах інтелекту? А які гіганти думки встали грудьми на захист «безневинно постраждалої» панянки! Схиблений на «Новоросії» нацист Іван Охлобис­тін накатав цілу статтю, в якій доводив, що українців треба «брати й знищувати»: «І мали рацію наші попередники: не стріляти — вішати, вішати, вішати. Щоб, як і сімдесят років тому, вони на шляху до шибениці плакали й блювали».

Відзначився й «ліберальний демократ» Воло­димир Жириновсь­кий, котрий заради такого діла змінив арену Державної Думи на майданчик телеканалу «Росія-1». У програмі «Вечір» Володимира Соловйова обговорювали плани помсти Україні, й «син юриста» закликав: «У наступ! Взяли Маріуполь! Кіровоград! Рухаємося до Києва! Зараз, коли США в розгубленності, саме час сказати, що Україна — зона наших інтересів. США зараз не будуть заперечувати. Брати треба зараз! Учора було рано, завтра буде пізно! Брати треба 9 травня! Вдарити по Україні всім, що ми маємо!»

Вольфович, звичайно, стратег відомий, шапка Наполеона по ньому давно плаче, але тут він явно брякнув, не подумавши. Від того, що Росія має, їй самій краще триматися подалі — з метою особистої безпеки. «Армату» хвалену після параду ще від кіптяви не відмили. Ну а ракета, яка рік тому на торжествах з приводу «повернення Криму в рідну гавань» за Володимиром Путіним ганялася, перекидаючись від радості, що її вперше за п’ятдесят років на свіже повітря випустили, ця взагалі фантастична зброя, якою тільки в «російську рулетку» грати. От бліх підковувати росіяни майстри, тут не заперечиш. Схоже, що й у космос їх будуть скоро запускати. Тому що на початку року «Роскосмос» повернув на завод-виробник у Воронежі усі двигуни ракет-носіїв «Протон». У них, виявляється, використовувався припій без дорогоцінних металів, що не відповідало технічній документації. Поцюпили дорогоцінні метали народні умільці, звичайна історія. Яке вже там «вдарити».

Невідомо, чи чув Дональд Трамп повідомлення «підкорювача Кіровограда» про «США в розгубленості», але якщо чув, то, мабуть, дуже реготав. А коли американські президенти сміються — «Іскандери» стають тихіше води, нижче трави. Спочатку у Кремлі отетеріли від рішення Білого дому ввести додаткові санкції проти деяких російських організацій, зокрема пов’язаних з авіабудуванням і підготовкою льотних фахівців, помічених у надмірній «дружбі» з Іраном, КНДР і Сирією. У представниці МЗС Росії Марії Захарової, знаменитої своїм специфічним почуттям гумору, навіть інших слів, крім «викликає здивування й розчарування» та «послідовне руйнування ро­­сій­сь­ко-американського співробітництва», не знайшлося. А потім Вашингтон остаточно показав Москві, хто в домі хазяїн, майже шістьма десятками «Томагавків» роздовбавши авіабазу сірійських урядових військ, з якої була  здійснено газову атаку на населений пункт Хан-Шейхун, у результаті якої загинуло понад 100 мирних жителів, постраждало ще 500 людей, головним чином діти. І хвалена російська протиповітряна оборона навіть не пискнула. А господаря Кремля вистачило тільки на те, щоб через свого прес-сек­ре­таря Дмитра Пєскова передати, що він, бачте, вважає, що ці ракетні удари «порушують норми міжнародного права і є агресією проти суверенної держави». Ну й, знову ж таки, «зашкодять російсько-американським відносинам». Треба ж, яка неприємність. А ось Велика Британія й Німеччина заявили про підтримку дій Вашингтона. Офіційний Лондон назвав їх «адекватною відповіддю на варварський напад, влаштований сирійським режимом». Міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габриель заявив, що це «зрозуміла реакція на нездатність Радбезу ООН виступити з рішучою позицією». Та й офійний Київ не перейнявся «душевними муками» ображеної Росії й повністю підтримав дії США.

А що стосується докорів у «байдужості»… Так є ж у кого вчитися! На заходи, присвячені пам’яті жертв теракту в метрополітені Санкт-Петербурга заманювали матеріальною винагородою в 500 рублів кожному «співчутливому». А після хімічної атаки на Хан-Шейхун «балакаюча голова» російського МЗС Марія Захарова заявила, що відео з убитими й страждаючими від болю отруєними сирійцями — «постановка».  Тому по співчуття — це не до нас.

 

Олег ЯНОВСЬКИЙ

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту