журнал жовтень-онлайн 2018

ПОРАДИ З МИНУЛОГО… від УПА

ПОРАДИ З МИНУЛОГО… від УПА

Минулого року у Янівському лісі неподалік Львова було знайдено алюмінієвий бідон із архівними матеріалами УПА. Останній з них, датований 1951 роком, свідчить про те, що архіви пролежали в землі 66 років. Серед матеріалів – інформація про діяльність українського підпілля у 1948-1951 роки.

– Знайдені документи свідчать, що повстанці не лише воювали з радянською владою та її каральними органами, – говорить директор львівського Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий – дослідник національно-визвольного руху під проводом УПА.

Адже у знайденому бідоні збереглося чимало друкованих видань, зокрема дитячий журнал, який вони видавали у 40-х роках

 

Зміст цього журналу свідчить, що в УПА дбали про виховання молоді. Тому і видали «Вказівки батькам у вихованні дітей», пояснивши як захистити розум і свідомість дитини від впливу радянської пропаганди, як у пресі, так і в школі, садочку. Наприклад, батькам радили: «Поясніть дітям, що російсь-кий народ не є старшим братом нашого народу, не є його опікуном і визволителем. Російські большевики є ворогами українського народу, його визискувачами і гнобителями», «Поясніть дітям, що «піонери», «комсомольці» та інші більшовицькі організації є шкідливі для нашого народу, вони мають на меті збільшовичити наших дітей, зробити їх слухняним знаряддям у руках ворожої нам більшовицької партії».

«Не вірити більшовикам, уникати їх. Не вживати російської мови, не здороватись по-більшовицьки, на кожному кроці пояснюйте яку шкоду роблять більшовики» – остання з порад, вміщених у знай-деному журналі.

У січні 1944-го, коли Червона армія стрімко просувалась Україною, наближаючись до її західних кордонів, Президія Верховної Ради Української РСР оприлюднила звернення до її громадян, у якому, зокрема, говорилося:

«Дорогі товариші робітники, селяни, інтелігенти! Ваш ворог не тільки німецькі розбійники. Ваш ворог – зграя українсько-німецьких націо-налістів. Зрадники народу і гітлерівські прихвосні допомагають німцям грабувати український народ… Знищуйте цих шахраїв – агентів німецьких загарбників! Будучи агентами гітлеризму, українські націоналісти хочуть перетворити Україну на колонію німецького імперіалізму, а український народ – на рабів німецьких баронів і поміщиків».

Саме це «історичне» звернення і породило міф про українських націоналістів як про послідовних і свідомих посібників німецького фашизму, кровожерливих ворогів українського народу. І цей міф, усіляко підживлюваний радянською, а потім, після розпаду СРСР, російською пропагандою, і досі живе: його постійно тиражують певні політичні сили, а також кремлівські пропагандони на кшталт Соловйова і Кисельова. Але факти свідчать про інше.

Офіційною датою створення Української повстанської армії вважається 14 жовтня 1944 року. Але було б несправедливо не сказати, що перші її загони виникли 28 червня 1941 року на Поліссі під назвою УПА –«Поліська Січ». А створив їх Тарас Бульба-Боровець. Про неабияку відвагу цієї людини свідчать німецькі документи:

«Напередодні окупації міста Сарни німецькими військами він із невеликою групою своїх прибічників, озброєний лише пістолетом, роззброїв більшовицьку міліцію в Сарнах, і місто перейшло під його управління».

Починаючи з осені 1942 року почали створюватись ще й збройні загони Організації українських націоналістів, очолювані Степаном Бандерою. Вже навесні 1943 року бійці УПА утворили фронт проти німців, що розтягся на багато сотень кілометрів. Незадовго до цього 7 лютого 1943 року одна з бойових сотень УПА атакувала місто Володимирець і звільнила з місцевої буцегарні всіх ув’язнених.

У ніч з 10 на 11 березня 1943-го повстанці атакували селище Орисев, знищивши 60 німців, а 10 квітня піддали нападу німецькі гарнізони Ковеля, Дубно, Крем’янця, Луцька та інших населених пунктів. При цьому звільнили сотні бранців гітлерівців. 28 березня 1943 року відбувся багатогодинний запеклий бій між загоном УПА і великим каральним загоном німців, який нараховував близько 1 500 солдатів і офіцерів. Численні атаки карателів на позиції наших вояків успіху не мали, і німці змушені були відступити, втративши при цьому 58 осіб убитими. На початку травня 1943 року повстанцям вдалося знищити генерала СС Віктора Лютце, який був довіреною особою Адольфа Гітлера. Тоді ж, у травні, партизани УПА знищили в одному з боїв 200 німецьких карателів, помстившись таким чином за спалення села Стежок. У серпні 1943 року один курінь і дві сотні УПА захопили місто Камень-Каширський, взявши як трофеї 5 кулеметів, 100 пістолетів, 20 тис. патронів, 16 автомашин, 7 мотоциклів, 4 радіоприймачі і 11 коней. На початку жовтня 1943 року неподалік села Устинівка партизани УПА знищили 83 німецьких жандарми, захопивши при цьому 8 кулеметів, багато патронів і гранат.

На початку літа 1943 року бійці УПА контролювали великі території Волинсько-Подільського району з населенням близько 4 мільйони осіб. Восени 1943-го географія дій УПА значно розширилася, охопивши також Вінницьку, Житомирську, Київську області.Чимало фактів свідчать про те, що німецьке командування боролося з УПА не менш серйозно, ніж з радянськими партизанами. Так, влітку 1943 року керівником антипартизанської каральної акції був призначений обер-группенфюрер Бах-Залевський, у розпорядженні якого було 10 тисяч карателів, а також десятки танків і навіть авіація. В сутичках із повстанцями німці втратили убитими і пораненими близько 3 тисяч солдатів і офіцерів, а УПА – 1 237 осіб.

– Надзвичайно жорстока окупаційна політика гітлерівців змушувала Провід ОУН(б) виступити на захист мирного населення, – говорить співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун. – Починаючи з весни 1943-го УПА постійно збільшувала свою чисельність і масштаби опору. Найзапекліші сутички з німцями відбувалися на Волині, Рівненщині, Тернопільщині. Наприкінці березня райхскомісару Еріху Коху доповідали, що на Волині залишилося тільки два райони, вільні від українських «банд».

На нараді, що відбулася у Рівному 5 червня 1943 року з участю нацистського міністра окупованих східних земель Альфреда Розенберґа, окупаційний керівник Волині та Поділля Гайнріх Шене доповідав, що «українські націоналісти завдають більше прикростей, ніж більшовицькі банди».

 

Наявних сил для придушення опору гітлерівцям не вистачало. Тому з липня 1943 року боротьбою проти УПА зайнявся командувач антипартизанських сил на Сході Еріх фон дем Бах. Під його орудою перебувала 8-ма кавалерійська дивізія СС Флоріан Ґеєр (10 тисяч солдатів) і 10 батальйонів мотопіхоти з артилерією. З повітря це угруповання прикривали 27 літаків, а на землі – 50 танків і бронемашин.

Проте відділи УПА маневрували і не давали себе знищити. Загалом у липні повстанці 295 разів атакували німецькі опорні пункти і 119 разів — господарські об’єкти.

– Діяльність повстанців не обмежувалася теренами Галичини та інших районів Західної України, – говорить Руслан Забілий. – Вони здійснювали рейди і на Правобережну Україну. Наприклад, група «Південь» діяла на теренах Хмельницької, Кам’янець-Подільської та Вінницької областей. Частина підрозділів, які влилися до її складу, були сформовані на Східній Україні.

Відтоді, як була створена Українська повстанська армія, минуло майже 75 років. Але й досі її історія сповнена міфів, у полоні яких перебувають чимало наших співвітчизників. На темі «УПА у Другій світовій війні» сьогодні спекулюють політики, звинувачуючи її в тісній співпраці з нацистами і злочинах проти мирного населення Західної України.

Тема УПА останнім часом активно обговорюється й у різних ток-шоу на російському зомбо-ТБ: коли їхні учасники розмірковують щодо «злочинів бандерівців», то складається враження, що дискусію ведуть пацієнти психіатричної лікарні.

Григорій ФЕДЧУК

Powered by Ajaxy