журнал жовтень-онлайн 2018

Велика війна: погляд через століття

Велика війна: погляд  через століття

Велика війна – так називали війну 1914-1918 рр. аж до часу, коли почалась Друга світова. Це була велика і жорстока війна, людські життя в якій вкрай знецінились. І коли в Західній Європі жертв Першої світової війни завжди вшановували, то в Радянському Союзі пам’ять про них стерли. Мовляв, війна за імперіалістичні інтереси, тому і героїзму ніякого бути не може. Але ж мусимо пам’ятати, що земля Європи і України встелена кістками загиблих воїнів, яким нема ліку…

11 листопада 2018-го випов-ниться 100 років відтоді, як у лісі під Комп’єном було підписано перемир’я між Антантою і переможеною Німеччиною…

Перша світова війна закінчилася. Вона змінила хід історії і людські долі.

 

Причини

Перша світова війна стала глобальним конфліктом, який розгорівся на теренах Європи, більшій частині Азії та Африки і тривав від 28 липня 1914-го до 11 листопада 1918 року. У смертельному збройному конфлікті зіткнулося 38 держав. За 4 роки і 3 місяці, які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн осіб. За цей час загинуло 10 млн людей (разом із цивільними ця цифра, за деякими підрахунками, може сягати 17 мільйонів). Такої нечуваної кількості смертей не було в жодну іншу війну, хіба що скласти всі європейські війни за тисячу років разом. Поранень зазнали близько 20 млн осіб.  Безпосередні воєнні витрати держав, що брали участь у війні, оцінюють у 208 млрд доларів.

Основними причинами Першої світової війни стала боротьба великих держав за першість в Європі, внаслідок чого було розпочато колосальну мілітаризацію, нарощування військових потужностей (витрати на озброєння в деяких країнах зросли на 50 відсотків). Провідні держави ще задовго до початку військових дій готували експансивні плани, що призвело до утворення воєнно-політичних блоків – Антанти (Росія, Великобританія, Франція) і Троїстого сою-зу (Німеччина, Австро-Угорська імперія та Королівство Італія). Саме суперництво між цими блоками, їхня боротьба за сфери впливу стала каталізатором початку вій-ни, вважають історики.

 

Форми і засоби ведення військових дій

Перша світова відзначилася надзвичайною жорстокістю – вже були вигадані нелюдські засоби масового знищення. Військові дії відбувалися на суходолі (дов-жина фронтів сягала 2,5-4 тисяч кілометрів), на морі і, вперше, у повітрі. На початку ХХ ст. активно розгалужується залізничне сполучення, вдосконалюється телеграфний зв’язок. А це дає можливість швидко залучити до бойових дій безпрецедентну кількість людей.

На той час військові технології випереджали тактичні вміння і змушували шукати нові методи ведення війни. Використання масивних захисних споруд, колючого дроту ставало перешкодою для швидкого просування військ. У Першу світову в усіх арміях було широко застосовано далекобійне озброєння. Станкові та ручні кулемети на відкритих ділянках масово знищували противника. Також кулемети надійшли на озброєння танків та літаків. Важка артилерія могла влучати в ціль на відстані понад 25 миль. Тож армії, за словами англійського історика Майкла Говарда, потрапляли під вогонь задовго до того, як могли побачити ворога, не кажучи вже про атаку на його позиції.

Нарешті британці винайшли танк. Вперше цю військову техніку використали в битві при Флер-Курселет (1916). Проблеми траншейної війни у такий спосіб були вирішені. Британці дещо оригінально поділили свої танки на «самців» і «самиць».

Самці були оснащені гарматами, а самиці – важкими кулеметами. Німці швидко зорієнтувались, уважно вивчили трофейну техніку і сконструювали танки за власними проектами. Відтак вій-   на продовжилась на вищому технічному рівні, що навряд чи полегшило життя рядовому солдату. Крім того, німці першими взяли на озброєння вогнемети (їхнє полум’я могло сягати 40 метрів). Тактика психологічної війни також була застосована під час Першої світової. Наприклад, у серпні 1914 року німецькі солдати в Аршоте вбили 150 цивільних. Ці вбивства відомі під назвою Schrecklichkeit («залякування») з метою придушити спротив громадян окупованих територій. На флоті вперше масштабно було застосовано порівняно нову зброю – підводні човни. На морях розгорнулась агресивна підводна війна.

А найбільшим злочином проти людяності в тій війні було використання хлорного газу, що супе-речило Гаазькій конвенції 1899 р. Німці застосували його ще 1915 року, а згодом «газові» атаки стали мало не звичною практикою на фронтах війни. Хлорний газ спричиняв масові жертви, люди помирали повільно й у муках. Як гірка іронія звучить той факт, що використання хлорного газу зовсім не сприяло батальним перемогам.

Медицина

На той час ще не були винайдені ефективні засоби порятунку людини: не було антибіотиків, потужних знеболювальних. Для анестезії застосовували маски з хлороформом, але солдати часто прокидалися під час операції. Переливання крові теж було дуже складною справою.

Вакцинація від смертельних хвороб – тифу, віспи, холери – не мала системного характеру. Під час Першої світової близько 1/3 всіх воєнних жертв померли від іспанського грипу. Відсутність вакцинації призвела до того, що  1914 року в австро-угорській армії 25 тисяч військових захворіли на холеру і 30% з них померли.

Використання отруйних речовин спонукало до пошуку шляхів захисту солдатів від їхньої дії. До речі, винахід протигаза належить українцеві – відомому вченому-хіміку Миколі Зелінському, який народився в Тирасполі на Херсонщині. Його розробка допомогла зберегти життя тисячам солдатів.

А завдяки рентгенівським променям – відкриттю Марії Кюрі – виявляли в тілі пораненого шрапнель.

Одним із найпоширеніших уражень була контузія, але як допомогти постраждалому солдатові, ніхто ще не знав. Психологічні травми взагалі розцінювалися як прояв слабкості. Це відбувалося в усіх арміях, що воювали.

Денис Куклін у статті «Війна із собою» досліджує, як узагалі формувалося в науці поняття «посттравматичний синдром» і як змінювалося ставлення у суспільства до солдатів, що зазнали психічних травм. Спочатку лікарі психічні розлади солдатів називали «гарматним шоком», пов’язуючи їх зі страхом перед залізом, яке летіло з неба під час потужних артилерійських обстрілів. Куклін пише, що один із дослідників «гарматного шоку» Чарльз Маєрс дійшов висновку, що причиною цього стану ставали «перевищення меж терпимого жаху, страху, тривоги». Тоді британські шпиталі отримали вказівку надавати солдатам із цим діагнозом статус «поранених». Однак якщо хворобі не передував артобстріл, солдату надавали статус просто «хворого», через що він не отримував пенсії. Ще довгий час суспільство нервову інвалідність буде плутати зі слабкістю духу, а то й із боягузтвом. Ще не одна війна відбудеться, перш ніж суспільство і держава зрозуміють, що війна вражає не тільки тіло, але й душу. І що солдату потрібна психологічна реабілітація так само, як і увага до його фізичної життєздатності.

Ключовим питанням у Першій світовій війні стала швидкість надання солдатам допомоги. Четверо з п’яти загиблих на полі бою помирали в першу годину після поранення. Цей факт в медицині став відомим як «золота година» – термін актуальний і сьогодні.

Кваліфікованих лікарів катастрофічно не вистачало, а ті, хто отримав диплом, не мали часу на практику. Більшість людей у сфері охорони здоров’я були фактично волонтерами. Поняття про засоби гігієни на той час теж були на низькому рівні. Неякісна їжа, відсутність елементарних засобів гігієни, воші, постійний бруд і вода по коліна у траншеях – все це реалії війни. Не було індивідуальних пакетів бійця з необхідними ліками, сухих пайків, засобів знезараження води тощо.

Перша світова залишила інвалідами тисячі солдатів, деяких прикувала до лікарняного ліжка на все життя. Разом із тим вона дала поштовх до великих змін у сфері охорони здоров’я і медицини.

 

Вплив на історію

Перша світова війна завершилася розпадом чотирьох світових імперій: Російської (з війни Росія вийшла дочасно через революцію 1917 року), Австро-Угорської, Німецької та Османської.

Після Першої світової проголосили свою незалежність Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва і Польща.

Серед новоутворених держав була і Українська Народна Респуб-ліка. І хоча проіснувала вона недовго, зазнавши фіаско у боротьбі з більшовицьким режимом, та основи нашої нинішньої державності закласти встигла. І мир, якого  прагнемо сьогодні, ми неодмінно здобудемо разом із перемогою, адже сама історія підказує, яких помилок нам  потрібно уникати.

(Далі буде)

Інна ГАЛАК

Powered by Ajaxy