Онлайн журнал

Велика війна: погляд крізь століття

Велика війна: погляд крізь століття

(продовження)

 

Перша світова та її наслідки були масштабні і вражаючі: після її завершення змінилася карта світу, зникли одні держави і з’явились інші. Українські землі опинилися тоді в епіцентрі війни

 

Україна та українці в Першій світовій війні

України на той час як самостійної держави не було, її землі входили до складу інших держав – Російської та Австро-Угорської імперій. Однак українська ідея дедалі більше об’єднувала розколоту імперськими кордонами Україну, гуртувала українство на боротьбу за незалежну соборну державу. Шовіністична газета «Киевлянинъ» ще наприкінці 1911 року писала: «Український рух є для Росії більш небезпечний, ніж усі інші національні рухи, взяті разом… Мазепинське питання б’є Росію в саму основу її великодержавності.

Мазепинський рух намагається зруйнувати національну, культурну, політичну єдність руського народу, намагається зруйнувати великодержавність Росії. От де наша найбільша небезпека. Мазепинський рух росте. Мазепинство зі своєї галицької бази розлазиться по цілій південній Росії. В Галичині готується небезпечний антируський осередок, полум’я якого може перекинутись по всій Малоросії…» У межах військових союзів кожна з держав переслідувала свої інтереси. Російська імперія скористалася війною, щоб придушити потужний український національний рух.

 

Брат проти брата

Українці опинилися в діючих арміях ворогуючих держав і вимушені були піднімати зброю один проти одного. Для українців ця      війна стала братовбивчою.

Ілюзій щодо долі України в Австро-Угорській імперії теж не було, її очільники сподівалися приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля. Румунія мріяла про Буковину. Тодішня Німеччина теж мала хижацькі апетити – у ході війни прагнула створити Пангерманський союз, у його програмі територіальних захоплень одне з центральних місць відводилося Україні. Польща мріяла відновити державність, включивши до свого складу колись належні їй українські землі. Отже, українське питання, без перебільшення, було одним із головних у Першій світовій. Ворогуючі держави билися за українські території, а цивільне населення стало кривавою жертвою цієї війни. Українське село, спустошене війною, за словами письменника Марка Черемшини, перетворюється на трупарню.

Українська земля горіла від вибухів снарядів і бомб ворогуючих армій. 1914 року російська армія захопила Львів, Чернівці, Перемишль та інші міста. Внаслідок контрнаступу німецьких та австро-угорських військ 1915-го російська армія відступила, а вже навесні 1916-го в результаті так званого «брусиловського прориву» імператорські війська захопили Чернівці, Коломию, Луцьк.

Українське населення окупованих земель зазнало жорстких репресій. Українці віддавали своє життя у збройних лавах воюючих держав, однак уряди так і не виявили лояльного ставлення до їхнього національного питання. Віденська влада чинила репресії серед ні в чому не винних українців Східної Галичини, вбачаючи серед них багато зрадників. Коли ж Галичину захопили російські війська, репресії вибухнули з новою силою. У Сибір вивезли тисячі українців, підозрюваних у нелояльності до нової влади. Від голоду та епідемій багато які з них померли.

Репресій зазнала і греко-католицька церква, а її митрополит  Андрей Шептицький був заарештований і депортований у Суздаль.

У «сепаратизмі» і «мазепинстві» звинувачували українців і щойно захоплених земель, і своїх, «східняків». Зокрема у Києві влада заборонила всі українські клуби, україномовні видання, неблагонадійних вислала на Північ. Росія жорстоко розправлялася з українським визвольним рухом. Тодішній російський міністр закордонних справ Сазонов на звинувачення в неправовій поведінці Росії на галицьких землях щиро дивувався: «Що ж ви хочете, якраз тепер настав найвідповідніший час, щоб раз і назавжди покінчити з вашим українством».

 

«За Україну з вогнем завзяття…»

Воєнно-політичний конфлікт у Європі породив сподівання окремих українських політичних партій на можливість створення самостійної України.

Однак постало непросте питання: на кого орієнтуватись?

Тоді як Росія демонструвала жорстку позицію щодо українського питання, в Австро-Угорщині українцям ще до війни вдалося досягти більших прав. Уряди держав – учасниць конфлікту розповідали своїм громадянам про честь і обов’язок захищати батьківщину. Російська влада цинічно, як завжди, справжню мету анексії прикривала гаслами про допомогу слов’янським братам.

На початку війни українські партії Австрії утворили єдиний представницький орган – Головну українську раду на чолі з відомим парламентарем Костем Левицьким. Рада закликала українців боротися за конституційну Австрію проти ворожої українству Росії. Влітку 1914-го у Львові з ініціативи політичних емігрантів з Наддніпрянщини Дмитра Донцова та Володимира Дорошенка був створений Союз визволення України (СВУ), метою якого було відродження самостійності України.

Українські політичні сили в Російській імперії по-різному ставилися до подій війни і ролі України в ній. Так, Товариство українських поступовців та частина УСДП на чолі з С. Петлюрою підтримали імперській уряд і союзників. В декларації «Війна і українці» майбутній отаман військ УНР наголосив, що українці чесно виконують свій обов’язок щодо держави, і закликав уряд довіряти українцям, що вони на це розраховують і мають на це право. У міжнародному масштабі ця декларація була орієнтована не лише на Росію, а й на держави Антанти.

На жаль, питання відновлення української державності упродовж 1914-1916 рр., попри зусилля українських політичних сил, лишалося невирішеним. І Російська, і Австро-Угорська імперії демонстрували небажання сприяти державотворчим прагненням України. Натомість Польщі вдається скористатися ситуацією і за підтримки Австрії та Німеччини відновити свою державність, отримавши омріяні українські території. Всі ці події ще більше активізують українські політичні сили до боротьби за національну незалежність.

 

Січові стрільці

У російській армії воювало 4 млн українських солдатів, які були розпорошені по всіх фронтах – Росія не могла допустити ніякого єднання військових сил на етнічній основі. В той час у лавах австрійської армії зусиллями українських політичних партій було досягнуто визначної перемоги – утворено легіон Українських січових стрільців, як прообраз майбутньої української армії. На цю подію палко відгукнулося понад 28 тис. патріотично налаштованих юнаків. Ядро легіону УСС становили активісти довоєнного січового, сокільського і пластового руху. До речі, в легіоні УСС воювали обидва сини Івана Франка – Тарас та Петро. До м. Стрия, де формувався легіон, прибуло понад 10 тисяч добровольців. Однак австрійське командування дало дозвіл на формування легіону з 2,5 тис. вояків.

Гуртувати українство в потуж-ну військову силу уряд побоювався (тут не обійшлося без впливу польських політичних сил, які негативно сприймали самостійницькі ідеї українців і всіляко перешкоджали їхньому розвиткові). Особливістю Січових стрільців було те, що австрійці дали дозвіл на вступ до легіону молодих українців, яким ще не виповнилося 20 років – вік, який не підпадав під мобілізацію до регулярного війська. Отже, стрілецтво виявилося наймолодшим військовим формуванням в австрійській армії. За час війни (до 1917 року) службу в легіоні відбули близько 7 тисяч вояків.

Як інформує військово-історичний форум MilitaryUkraine, у березні 1915-го Легіон зазнає реформування, внаслідок чого утворюється 1-й полк Українських січових стрільців, якому за чисельністю до полку австрійського ландверу не вистачало лише одного батальйону. 1916 року командний склад Легіону отримує звання офіцерів і унтер-офіцерів регулярної армії. На середину 1916-го полк УСС мав у складі кулеметну роту, взвод мінометів і вогнеметів, ротний телефонний зв’язок, трохи пізніше було сформовано відділення хімічного захисту, а також технічну роту, на базі якої згодом були створені окремі технічна та будівельна сотні. Кілька десятків кавалеристів виконували обов’язки розвідки і зв’язку. Мав полк і господарчу та медичну службу. Тилова робота січовиків була так само добре організована. Дієвою була служба підготовки кадрів, перепідготовки одужуючих (вишкіл УСС, а згодом вишкільна група). УСС мали надзвичайну прихильність серед українства. Їхній авторитет підтримувало цивільне населення. Січові стрільці вели активну просвітницьку роботу (ці осередки називалися «Пресовими квартирами»).

Вони відіграли неабияку роль у справі національно-патріотичного виховання легіонерів, свідомої української молоді, яка гуртувалася задля боротьби за майбутнє України. Отже, сучасна українська армія є спадкоємцем дуже гідних військових традицій і звитяги.

Як окрема військова структура у складі австро-угорської армії УСС здобули значний військовий досвід, своєю з’явою привернули увагу міжнародної спільноти до українського питання. Легіон пройшов кривавими шляхами вій-ни, покрив себе ранами і славою. «Усуси» проявили високий героїзм і зазнали великих втрат у битвах із частинами російської армії на горі Маківка в Карпатах, під Галичем, Бережанами, поблизу містечка Козова тощо.

 

Битва за гору Маківка

Особливо знаковою для українців стала битва за гору Маківка. У березні 1915 року австрійське командування направило в район Карпат між Сколе і Славським вишколений український Легіон, там очікувалися найбільші бої. Російська армія, яка вже понад півроку  окупувала Галичину, розраховувала прорвати лінію фронту й через Карпати піти на Угорщину та безпосередньо Відень.

Від битви на Маківці залежало майбутнє війни. Бої тривали з 28 квітня по 2 травня 1915 року. Росіяни двічі захоплювали Маківку і двічі її втрачали. В останню добу Січові стрільці тричі штурмували позиції російського війська й таки знову захопили гору. У 2-му томі «Історії українського війська» (1936 р.) Богдан Гнатевич, у минулому сотник УСС, описав цю битву так: «За третім ударом стрільці з радісним окликом переможця багнетами промостили собі дорогу на верх. Московська маса розскочилась від удару на всі боки і в паніці злетіла в долину. Нагорі залишилася сила-силенна тих, що згинули за «царя і отєчєство» і сірою плахтою вкрили ціле побоєвище. Чимало ворога попало і в полон…» Маківка стала символом сили української зброї!

«Ясна річ, – згадував Б. Гнатевич, – що найбільше захоплення викликала перемога Стрілецтва серед власного громадянства. Воно ж вислало в ряди УСС своїх синів. Воно жило тим самим бажанням, кріпилось тими самими сподіваннями, що й сини на полі бою. Перемога на Маківці була також їх перемогою!..»

Відомий поет-січовик Олесь Бабій розцінив цю битву як реванш після поразки українців під Полтавою у битві з московськими військами Петра І:

По битві на полях Полтави

Тут вперше український кріс

Спиняв московських полчищ лави,

І вперше по літах недолі

Слова упали тут стрільцеві:

«Ми не поклонимось цареві!

Ми прагнем волі!»

Про славних стрільців було складено десятки пісень, які співаються вже новими поколіннями і сьогодні. Зокрема перемога на Маківці неабияк піднесла дух галичан, що можна відчути зі слів популярної народної пісні «Ой на горі, на Маківці…»

У серпні-вересні 1916 року поблизу Бережан на Волині УСС вступили у важкий бій з російською діючою армією за гору Лисоня. Ціною великих втрат (81 загиблий, 293 поранених, 285 полонених) стрільці, по суті, зупинили наступ російської армії на Бережани під час «брусиловського прориву». На кінець вересня полк УСС потрапив в оточення поблизу Потутор, воїни вступили в запеклий бій, даючи змогу австрійським військам перегрупуватися і підтягти підкріплення. Однак для УСС цей бій був драматичний.

З оточення вдалося вирватися лише 150 стрільцям і 16 старшинам. Полк перестав існувати. Однак його традиції були продовжені під час формування в Києві у 1917 р. Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців, основу якого становили полонені російськими військами «усуси» (понад 400 стрільців). Очолив курінь Євген Коновалець. Січові стрільці стали боєздатною і дисциплінованою силою, що в нових умовах розпочала боротьбу за самостійну соборну Україну.

Велика війна 1914-1918 рр. розділила життя окремих людей і цілих народів на «до» і «після». Ця війна стала кривавою увертюрою до ХХ століття – століття війн і революцій. У горнилі цих подій створювалась українська нація.

Інна ГАЛАК

Powered by Ajaxy