журнал травень-онлайн 2015

Вітчизняна чи світова: згадати все…

Вітчизняна чи світова: згадати все…

Сімдесят років тому об’єднані сили антигітлерівської коаліції змусили Німеччину капітулювати. Світова громадськість сподівалась, що на європейському континенті назавжди запанує мир. Останні події на Сході України безжально перекреслили ці надії.

Витоки сучасної драми України, серед іншого, слід шукати і в її воєнному минулому. «Українцям треба згадати Другу світову війну, щоб зупинити нинішню», – вважають історики.

Росія ж старанно замовчує факти, продукуючи міфи. Приховується і те, що понад мільйон росіян воювали на боці Німеччини.

ПУТІН: «У ПАКТІ МОЛОТОВА-РІББЕНТРОПА БУВ СЕНС»

Президент Росії Володимир Путін 10 травня в Москві на спільній прес-конференції з канцлером Німеччини Ангелою Меркель заявив, що в пакті Молотова-Ріббентропа «був сенс», а Польща «стала жертвою власної політики». Як відомо, після підписання в 1939 році пакту главами МЗС СРСР і нацистської Німеччини Гітлер напав на Польщу, а Сталін окупував Прибалтику та Східну Польщу.

– Сенс забезпечення безпеки Радянського Союзу в цьому пакті був, – вважає Путін. Він заявив, що до цього після підписання Мюнхенської угоди Польща сама хотіла анексувати частину Чехії.

– Вийшло так, що після пакту Молотова-Ріббентропа та поділу Польщі вона сама виявилася жертвою тієї політики, яку намагалася проводити в Європі, – сказав він.

А сучасній Польщі та країнам Балтії, яких обурила заява глави мінкульту Росії Мединського, де він також дав позитивну оцінку пакту Молотова-Ріббентропа, Путін порадив «не жити фобіями минулого».

На відміну від путінських історичних маніпуляцій нам треба переосмислити «совєтську» історію. Сьогодні в Україні відбувається ротація символів й історичних акцентів. Овіяне міфами та культом свято «День Побєди» трансформується в День пам’яті та скорботи, а замість «георгіївської стрічки» на грудях українців «квітне» червоний мак – загальноєвропейський символ пам’яті й примирення у Другій світовій війні, введений, аби зламати пострадянську монополію на псевдо-«георгіївську стрічку».

«Ніколи знову» – це гасло історики та громадськість обрали минулого року для відзначення Свята перемоги. Проте дуже швидко з’ясувалося, що «знову» стало можливим, а дже Росія не повернулася з тієї війни, а більшість її громадян і досі переконані, що їхня «священна війна» триває. Щоправда, не з нацизмом, а з «фашизмом» і «укропами». Тож цьогоріч гасло для Дня пам’яті в Україні змінили з «Ніколи знову» на «Пам’ятаємо – перемагаємо».

Привласнити перемогу над нацизмом Росія активно та вперто намагається вже декілька років. Зокрема, у 2010-му Володимир Путін публічно заявив, що перемога була б можливою і без українців. Тоді низка українських істориків відповіла російському президенту мовою фактів, згадавши, зокрема, про сотні полководців і воєначальників українського походження, серед яких Семен Тимошенко, Михайло Кирпонос, Андрій Єременко, Родіон Малиновський, Іван Черняховський, Павло Рибалко, Кирило Москаленко, Дмитро Лелюшенко, Олексій Берест, Кузьма Дерев’янко та багато-багато інших.

Начальник Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, доктор військових наук генерал-лейтенант Василь Телелим наводить такі дані: «Битва на українських землях тривала 1225 днів і ночей. На території України проводилось 9 оборонних і 29 наступальних операцій, а на її визволенні від нацистів зосереджувалася майже половина сил Червоної армії. За роки війни учасникам бойових дій було вручено 7 мільйонів орденів і медалей, із них 2,5 мільйона отримали уродженці України. 2072 вихідці з України стали Героями Радянського Союзу, а це 18,2 % від загальної їхньої чисельності».

РОСІЙСЬКІ МІФИ ПРО ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ – МАНІПУЛЮВАННЯ ПАМ’ЯТТЮ

Росія й досі старанно замовчує «незручні» для неї факти. Зокрема, московська пропаганда говорить лише про 1941-1945 роки, ховаючи за дужки 1939-й і 1941-й, коли Радянський Союз виступив у ролі агресора. А ще «правильні» історики з РФ переконують світ, що УПА, у складі якої служили лише західні українці, відсиджувалась у лісах. Ці кремлівські писаки висмикують окремі матеріали, що стосуються Нюрнберзького процесу, замовчують і факт, що понад мільйон росіян воювали на боці Німеччини.

– Йдеться про маніпулювання пам’яттю, про війну як засіб легітимізації режиму, – говорить доктор історичних наук, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії НАН України Олександр Лисенко. – Свого часу це вже відбувалося при сталінському режимі, який від міфу Великої Жовтневої соціалістичної революції перейшов до міфу Великої Вітчизняної.

За словами російського правозахисника та дисидента Олександра Подрабінека, десятки років у радянських підручниках історії писали, що перемога над фашистською Німеччиною – результат Великої Вітчизняної війни. Або, як іноді казали, Другої вітчизняної, маючи на увазі, що Перша – це війна з французами 1812 року. Одночасно з Великою Вітчизняною в підручниках згадувалося і про іншу війну, яка йшла в ті ж роки, в тих же країнах і з тими ж учасниками. Вони, начебто, і перетиналися, але при цьому були зовсім різні. Так це і закарбувалося у свідомості мільйонів людей, які вчилися за радянськими підручниками історії.

Усі в Росії знають період Великої Вітчизняної війни: 22 червня 1941 року – 9 травня 1945-го. Знають і про те, що Радянський Союз воював з Німеччиною та її союзниками. Період Другої світової війни, 1 вересня 1939 року – 2 вересня 1945-го, відомий менше. Далеко не кожен згадає, що у Другій світовій брали участь 62 держави із 73 існуючих тоді на планеті, що бойові дії велися на території 3 континентів і у водах 4 океанів, що це поки що єдиний конфлікт, в якому застосовувалася ядерна зброя. При цьому ця грандіозна світова бійня нібито обійшла Радянський Союз, який вів свою власну війну з фашистами і переміг їх. Як же так сталося, що перемога над нацистською Німеччиною, яка щорічно урочисто відзначається в Росії 9-го Травня – це перемога у Великій Вітчизняній війні, а пам’ять про Другу світову стерта?

Що зробив Радянський Союз у перші ж дні після початку Другої світової війни? Почав військові дії проти Польщі. Із заходу на поляків напала націонал-соціалістична Німеччина, зі сходу – соціалістичний Радянський Союз. Німці – 1-го вересня, «Совєти» – 17-го. Насправді це і є дата вступу Радянського Союзу в Другу світову війну, що так старанно замовчується російськими істориками. СРСР виступив тоді не на боці антигітлерівської коаліції, яка була представлена Польщею, Англією, Францією, Австралією, Новою Зеландією, Індією та Канадою, а в союзі з нацистською Німеччиною. Саме з нею Радянський Союз був пов’язаний пактом про ненапад, підписаним у Москві 23 серпня 1939 року – за тиждень до початку Другої світової війни. Саме з нею Радянський Союз уклав 28 вересня 1939-го договір про дружбу та кордон.

Доктор історичних наук, член Європейської академії професор Олег Будницький наголошує, що у Сталіна, з одного боку, була недовіра до західних демократій, а з другого, «продуктивний» візит Ріббентропа з конкретними чудовими геополітичними пропозиціями. Німеччина та СРСР домовилися про розділ Східної Європи та Прибалтики, поділ Польщі, визначилися зі своїми сферами впливу, що «по-дружньому» не перетиналися. Хоча в протоколах це не написано безпосередньо, але зміст тексту абсолютно зрозумілий: йдеться про те, що ці країни потраплять в орбіту впливу «Совєтів» і швидше за все будуть анексовані Радянським Союзом так само, як передбачалося, що Німеччиною будуть анексовані частина Польщі та Литва. Серед іншого була досягнута домовленість про те, що СРСР на певному етапі вступить у війну проти Польщі.

Підписання пакту Молотова-Ріббентропа в ніч з 23 на 24 серпня 1939 року – це найважливіший поворотний пункт у політиці Радянського Союзу. Пакт був укладений на 10 років і передбачав, що можливі конфлікти між сторонами будуть вирішуватися мирним шляхом. 31 серпня 1939-го договір був ратифікований Верховною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини. На наступний день почалася Друга світова війна.

Олег Будницький зазначає, що спровокувала війну Німеччина. Так 1 вересня 1939 року її війська нападають на Польщу. Проти цієї країни згідно із домовленістю свої воєнні дії починає готувати й СРСР. Відповідні округи перетворюються на Білоруський та Українські фронти. Загальна чисельність військ цих двох фронтів – близько мільйона чоловік особового складу. Однією з умов вступу СРСР на територію Польщі (якщо називати речі своїми іменами, то це удар у спину польської армії) було те, що коли Варшава впаде, тоді можна оголосити про неіснування польської держави, що й зробили згодом. Як і пропонувалося секретним протоколом про розмежування сфер впливу між Німеччиною та СРСР, Червона армія зайняла східні області Польщі.

Російський історик і публіцист Марк Солонін наводить дані: вранці 17 вересня 1939 року Червона армія у великій кількості перейшла радянсько-польський кордон. На початку це було угруповання із 650 тис. вояків та 4,5 тис. танків, до кінця вересня воно збільшилося приблизно в півтора-два рази. В результаті цих дій під контроль «Совєтів» перейшла територія Східної Польщі в 196 тис. кв. км з населенням близько 13 млн осіб. Бойові втрати Червоної армії, за офіційними даними, становили: 737 осіб убитими і 1 862 поранених. Польські втрати – 3,5 тис. загиблих, 20 тис. поранених і зниклих безвісти. Близько 250 тис. військовослужбовців було захоплено в полон. Навесні наступного року майже 22 тис. польських офіцерів були розстріляні в лісі під Катинню, в Осташківському та Старобільському таборах, у в’язницях Києва, Харкова, Херсона та Мінська.

У вересні 1939 року радянська і німецька армії святкували свій перший успіх у Другій світовій війні. Німецька кінохроніка того часу зафіксувала цю радісну для двох країн подію. Німецькі війська залишали зайняте ними польське місто Брест, який переходив під радянську окупацію. 22 вересня в Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Вермахт представляв генерал Хайнц Гудеріан, Червону армію – комбриг Семен Кривошеїн.

Воєнні дії були завершені в основному до 29 вересня. Кінцем війни можна вважати 16 жовтня 1939-го, коли новий державний кордон СРСР був переданий армією під охорону прикордонним військам НКВС. А вже 18 жовтня почалося введення радянських військ у країни Балтії. Естонія, Латвія та Литва у військовому відношенні були набагато слабкіші за Польщу і не змогли б довго опиратися агресору.

28 вересня 1939 року, у день, коли в Кремлі підписували договір про дружбу з нацистською Німеччиною, між Радянським Союзом та Естонією був укладений Пакт про взаємну допомогу. Відповідно до нього допомога з боку СРСР полягала в… розміщенні на естонській території радянських військ чисельністю 25 тис. осіб. За підсумками переговорів Сталін похвалив естонську делегацію: «Уряд Естонії діяв мудро і на користь естонському народу, уклавши угоду з Радянським Союзом. З вами могло б вийти, як з Польщею. Польща була великою державою. Де тепер Польща?»

«Де тепер Польща» добре бачили й інші балтійські країни. Аналогічний договір з Радянським Союзом 5 жовтня підписала Латвія, 10-го – Литва. Тож у Латвію на свої нові військові бази поїхали 25 тис. червоноармійців, у Литву – 20 тис.

ФІНСЬКА ВІДПОВІДЬ «РУСЬКОМУ МИРУ» – «КОКТЕЙЛІ ДЛЯ МОЛОТОВА»

На черзі була Фінляндія. Тож 5 жовтня 1939-го року СРСР запропонував цій країні укласти пакт про взаємодопомогу. Переговори почалися 11 жовтня. Фінляндія відхилила пропозиції про пакт й оренду своєї території під радянські військові бази. Перемовини йшли з перервами і 9 листопада закінчилися безрезультатно. Наслідок непоступливості – війна. Вона розпочалася 30 листопада 1939-го. Приводом став інцидент, коли нібито фінська артилерія обстріляла радянських прикордонників.

Ще на початку фінської кампанії сталінська пропаганда переконувала радянський народ, що перемога над Фінляндією буде досягнута швидко. Проте війна виявилася зовсім не легкою прогулянкою, як планували спочатку. Радянські полководці вважали, що війська Ленінградського військового округу вирішать проблему самотужки. Але їм це не вдалося. Фінляндія чинила затятий опір, радянська ж армія виявилася погано підготовленою, а командування – кепським. Утім СРСР всеодно був значно сильніший за Фінляндію, і, попри величезні втрати (Червона армія втратила, як мінімум, у 5 разів більше, ніж фінська), фінський опір було зламано. Війна закінчилася 13 березня 1940 року підписанням мирного договору. Радянський Союз анексував близько 40 тис. кв. км території Фінляндії, зокрема місто Виборг. Про жорстокість війни свідчить статистика: загинули та зникли безвісти з боку Червоної армії – 126 тис. військовослужбовців, з боку фінської – 26 тис.

Одним з підсумків радянсько-фінської війни стало повсюдне поширення винайденої фінами зброї – пляшок із запальною сумішшю. Місцеві дали їм назву – «Коктейлі для Молотова», але поступово вона спростилася до «Коктейлів Молотова».

Після закінчення війни з Фінляндією для Червоної армії настав тримісячний період відносного спокою. Головним театром воєнних дій Другої світової війни залишалася Західна Європа. Проте успіхи Гітлера в окупації Франції спонукали Сталіна влітку 1940 року зайнятися зміцненням радянських позицій у Прибалтиці.

За словами Марка Солоніна, ультиматуми з вимогою дозволити введення необмеженої чисельності Червоної армії 14 червня 1940 року отримує Литва, 15-го – Латвія, 16-го – Естонія. На ці території входять війська, протягом декількох днів захоплюються країни, заарештовують усіх, хто мав хоч якесь відношення до керівництва цих держав. Загалом воєнна кампанія у трьох балтійських республіках тривала півтора місяця. На початку серпня 1939-го Литва, Латвія і Естонія були анексовані та приєднані до Радянського Союзу. Кровопролиття не відбулося завдяки тому, що уряди балтійських країн прагнули уникнути воєнних втрат. І їм це вдалося. Але втрати були інші. З усіх трьох республік органи НКВС депортували до Сибіру потенційних ворогів радянської влади: інтелігенцію, духовенство, політичних діячів, офіцерів, поліцейських, фермерів, власників великих підприємств, чиновників колишнього державного апарату – загалом близько 40 тис. осіб.

Того ж літа була проведена військова операція з вторгнення в Румунію та анексії Бессарабії і Північної Буковини. З Бессарабією все було зроблено ще жорсткіше. Там навіть не проголошували ніяких бессарабських радянських республік, просто пред’явили Румунії ультиматум, в якому було сказано: «Це – все наше!» Керівництво країни військового опору не чинило та прийняло радянський ультиматум, погодившись віддати Бессарабію. Військова операція почалася 28 червня та тривала 6 днів, а 3 липня в Кишиневі відбувся парад радянських військ у зв’язку з приєднанням Бессарабії до СРСР. Прямі наслідки анексії – депортація до Сибіру, на Північ і в Казахстан близько 30 тис. так званих неблагонадійних елементів.

ЧАС ПРАВДИ НАСТАВ

Через два тижні після початку Другої світової війни Радянський Союз розв’язав у Європі активні воєнні дії, які з невеликими перервами тривали протягом року. Це був рік захоплення чужих земель і розширення території Радянського Союзу. Тільки зараз мільйони людей можуть дізнатися правду, коли ж дійсно СРСР вступив у Другу світову війну. Подивимося на хронологію подій 1939-1940 років:

• вересень, жовтень 1939 року – війна з Польщею.

• листопад, грудень 1939 року та січень, лютий, березень 1940 року – війна з Фінляндією.

• червень 1940 року – введення військ у балтійські республіки.

• липень 1940 року – вторгнення в Румунію, анексія Бессарабії та Північної Буковини.

• серпень 1940 року – анексія Литви, Латвії та Естонії.

Як бачимо, «Совєти» вели майже безперервні воєнні дії. Тож робити вигляд, що це були події, які відбувалися якось окремо, а отже, Радянський Союз вступив у Другу світову війну лише в червні 1941 року – спотворювати історію, що й досі «культивується» придворними московськими істориками. Факти ж заганяють історичні міфи в небуття. Отже, час для правди настав.

Підготував Тарас ГУНЧЕНКО

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту