Журнал

АРМІЯ ЄВРОСОЮЗУ

АРМІЯ ЄВРОСОЮЗУ

У лютому 2017 року Європарламент проголосував за кілька дуже важливих рішень, що покликані укріпити єдність спільноти, в якій після виходу зі складу ЄС Великої Британії збільшується кількість сил, що скептично ставляться до подальших перспектив існування Європейського Союзу як такого

На засіданні 16 березня була ухвалена Резолюція, відповідно до якої ЄС планує створити спільну європейську армію.
Багато експертів вважають, що в основу цього рішення покладено своєрідну і симетричну відповідь новообраному Президенту США Дональду Трампу, який неодноразово заявляв, що буде добиватися зниження витрат США на фінансування Північноатлантичного альянсу з паралельними вимогами до країн-членів збільшити їхню частку в загальному бюджетному «казані» НАТО. Як відомо, США є і допоки залишаються головним джерелом фінансування Альянсу. В середньому щороку ця країна витрачає на утримання НАТО понад 3% від власного ВВП, тоді як інші члени не поспішають внести до «загальної скарбнички» навіть обов’язкові 2% від ВВП. Наприклад, 2016 року витрати США становили 3,6%, а більшість інших членів обмежилися внесками в середньому по 1,5% від ВВП. І тільки чотири європейські члени НАТО – Естонія, Греція, Польща і Велика Британія – поповнили натовський бюджет обумовленими 2% від ВВП.

Створення ж загальноєвропейської армії, як вважають в ЄС, дозволить не просто знизити військові витрати, а істотно підвищити рівень національної безпеки європейських країн. На думку прихильників єдиної європейської армії, її головне завдання полягатиме в забезпеченні безпеки на континенті за умов, коли геополітична позиція США як одного з головних політичних та фінансових донорів НАТО, не буде співпадати з поточними інтересами союзників у Європі. Причому в Брюсселі вважають, що створення європейської армії в жодному разі не має на меті підірвати авторитет НАТО або конкуренцію зі США, а, навпаки, є додатковими гарантіями загальноєвропейської безпеки. З урахуванням сучасних викликів – міграційна криза на Європейському континенті, загрози ісламського тероризму, агресивна політика Кремля – у Брюсселі активно шукають варіанти посилення власної безпеки.
До речі, ідея створення загальноєвропейської армії має довгу історію, що сягає корінням в 50-ті роки минулого століття. У жовтні 1950 року
французький прем’єр-міністр Р. Плевен виступив з пропозицією сформувати спільну армію шести європейських держав – Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів та Люксембургу. Але ця пропозиція так й не була підтримана французьким парламентом.
Однак ідея створення спільних збройних сил завжди витала в Європейському Союзі й насамперед була спрямована на проведення дієвої політики безпеки.
Проте до її реалізації щільно наблизилися лише після конфлікту в колишній Югославії. Події на Балканах засвідчили, що роль Європейського Союзу як воєнно-політичної організації в урегулюванні конфлікту виявилася незмірно меншою порівняно з НАТО. І це при тому, що європейські країни мали збройні сили, загальна кількість яких становила майже 2 млн солдатів.
З огляду на цю ситуацію, у грудні 1998 року на франко-британському саміті дійшли спільної думки щодо формування політики безпеки й оборони в Європейському Союзі. Тоді укотре прозвучала ідея про те, що ЄС належить мати ефективні збройні сили та виробити механізми й алгоритми використання і застосування армії.
Улітку 1999 року на саміті ЄС у Кельні був ухвалений документ, що визначив основи спільної Європейської політики безпеки й оборони. А в основу військової компоненти ЄС було покладено здатність Союзу до проведення операцій з управління кризами.
Також досвід югославського конфлікту показав, що після приборкання збройного протистояння військові миротворчі контингенти стикаються з нехарактерними для них завданнями. Це і боротьба зі злочинністю, і забезпечення адміністративних функцій, і розв’язання соціальних і гуманітарних проблем місцевого населення. Тож в Євросоюзі були створені спеціальні громадянські антикризові структури, головним завданням яких стало попередження й урегулювання конфліктів невоєнними методами.
А у військовому аспекті Європейської політики безпеки й оборони Брюссель поставив завдання до 2003 року забезпечити розгортання й утримання збройних сил чисельністю до 60 тис. осіб. Однак цей проект так і не був остаточно реалізований. Натомість Євросоюз вирішив зосередитися на формуванні мобільних збройних сил, здатних оперативно реагувати на загрозу безпеці. Дана концепція передбачала відмову від великомасштабних військових формувань, а замість цього робився акцент на створенні високомобільних військових частин, які й отримали назву «бойові групи ЄС». Ці військові частини чисельністю до 1500 військовослужбовців могли комплектуватися за рахунок або одного члена Євросоюзу, або в їхньому формуванні брали участь кілька країн товариства.
У більшості випадків бойова група являє собою підрозділ сухопутних військ, який здатний оперативно розгорнутися протягом 10 днів для ведення бойових дій у будь-якому регіоні Європи і світу. Концепція бойової групи передбачає, що цей військовий підрозділ не просто укомплектовано підготовленим особовим складом і бойовою технікою, а й має відповідне тилове забезпечення, що дозволяє вести самостійні та автономні бойові дії до 120 діб.
До речі, українські Збройні Сили з 2010 року залучаються до чергувань у складі бойових груп ЄС. А у червні 2016 року Міністерство оборони України підписало угоду з країнами «Вишеградської четвірки» (Польща, Словаччина, Угорщина і Чехія) щодо приєднання до створення бойової тактичної групи Євросоюзу. Тим самим українська армія розвиватиме свої оперативні можливості й покращуватиме військові стандарти відповідно до критеріїв НАТО. Україна стала першою державою, яка, не будучи членом ЄС, бере участь у створенні бойової тактичної групи. І це істотно сприяє практичному відпрацюванню питань сумісності з арміями країн Євросоюзу в контексті
врегулювання криз і поглиблення партнерства у сфері безпеки й оборони.
До речі, у Брюсселі вважають, що саме бойові тактичні групи здатні забезпечити не тільки європейську безпеку, а й безпеку інших держав континенту.
Як заявила Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні, ЄС вивчає можливості задіяння бойових груп у межах реалізації європейської політики безпеки й оборони.

«Цей інструмент може бути задіяний. До цього часу через брак політичної волі протягом останніх 10 років він ніколи не застосовувався. Можливо, задіяння бойових груп може стати внеском не тільки в європейську безпеку, а й у безпеку низки наших сусідів», – наголосила Могеріні.
Експерти вважають, що створення бойових груп істотно вплинуло на посилення військового потенціалу Європейського Союзу. У принципі, вони можуть стати тим базисом, на якому в подальшому стане можлива побудова загальноєвропейської армії.
Цю ідею завжди підтримували країни, які грають «першу скрипку» в Євросоюзі – Німеччина, Франція, Італія. Однак Велика Британія як головний союзник США в Європі протягом багатьох років  негативно ставилася до створення єдиної армії. Тепер, після Брекзіту і остаточного законодавчого рішення Лондона про вихід з ЄС, перед прихильниками єдиних європейських збройних сил відкриваються нові горизонти.
Про те, що Європа «дозріла» до створення єдиної армії, свідчить і те, що в новій Глобальній стратегії Євросоюзу із зовнішньої політики безпеки чітко визначена стратегічна роль ЄС на світовій арені. А у сфері оборони головною метою є поглиблення взаємодії країн-членів товариства задля ефективного використання військових ресурсів з одночасним збільшенням армійських бюджетів і асигнувань на нові системи озброєнь через загальноєвропейські фонди. Реалізація цих пунктів дозволить істотно вирішити проблему недостатньої сумісності збройних сил держав-членів Європейського Союзу.
Саме тому голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер наполягає на необхідності поглиблення співробітництва європейських країн у галузі безпеки, що в довготривалій перспективі має призвести до створення загальної європейської армії.
«Ми повинні здійснити нову спробу організації Європейського оборонного союзу з метою створення в майбутньому європейської армії», – стверджував Юнкер наприкінці минулого року.
Також, на думку Жан-Клод Юнкера, спільні для всіх країн-членів Євросоюзу збройні сили дали б чіткий сигнал Росії про серйозність європейських намірів захищати власні цінності.

Євгеній СИДОРОВ

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту