Журнал

«БАНДЕРІВСЬКИЙ СХРОН»

«БАНДЕРІВСЬКИЙ СХРОН»

Цей сімейний центр із психологічної реабілітації та соціальної адаптації розташувався в мальовничому прикарпатському селі Клубівці Тисменецького району. Чисте гірське повітря, гладінь озера, оточеного віковими лісами з перших секунд перебування тут відвертають від міської метушні та душевного занепокоєння, допомагають струсити з думок тягар проблем та страхів. А після знайомства з Ігорем Чернецьким і його родиною – дружиною Наталією та маленькою донечкою Соломією – відчуття душевної рівноваги і спокою лише зміцнюється. Саме Ігор є ініціатором, натхненником, організатором втілення в життя ідеї створення центру, який допомагає адаптуватися до мирних умов учасникам АТО, вчить «як жити з цим далі», відкриває нові обрії та можливості життя «після…»

– Сама ідея почала зароджуватись ще після Іловайська, – згадує Ігор, – більша частина моїх майданівських друзів пройшла через нього. Коли вони повернулися, то їхній психологічний стан був просто жахливий. Заливання горілкою – це було найменше. Саме тоді ми з дружиною почали думати про створення центру. Потім було Дебальцеве, яке мені довелося пропустити крізь себе. Дуже важко було дивитися на молодих хлопців, що плакали, як діти. Саме тоді вирішили остаточно щось створити, аби допомагати.
Першим постало питання про місце розташування. На купівлю або оренду приміщення відкладали як волонтерські, так і власні кошти. Пошуки тривали майже весь 2015 рік.
– Спочатку планували розміщення центру під Києвом. Та нам заламували божевільні ціни за оренду, – розповідає Ігор. – На початку 2016 року ми приїхали до друзів у Івано-Франківськ. За тиждень вдалося знайти два повноцінні місця. Остаточний вибір припав на колишню резиденцію священика в селі Клубівці Тисменицького району.
Окремо слід зазначити, що гучну назву «Бандерівський схрон» на той час мала стара, напіврозвалена хатина 1936 року спорудження, в якій уже майже 30 років ніхто не жив. За 800 метрів від неї стояла відновлена криївка УПА. Команда ж однодумців мала амбітні плани – дату першого заїзду визначила вже на літо. Але охочих відпочити на чистому повітрі виявилося значно більше, ніж тих, хто міг надати старенькому приміщенню бодай мінімального комфорту та затишку. Тож тільки завдяки спільним зусиллям нечисленної та цілеспрямованої команди ця резиденція 25 грудня 2016 року прийняла перших хлопців, що потребували реабілітації.
– Ми вирішили поєднати сучасність з історією, яка повторюється, – війну за незалежність минулу та війну нинішню.
За задумом Ігоря Чернецького, розбудова «Бандерівського схрону» відбувалася за принципом піраміди. З урахуванням того, що в основу реабілітації була покладена трудотерапія, кожний наступний заїзд ветеранів споруджував щось нове.
Наразі робота центру розподілена за двома напрямками: проведення заїздів та «Дім ветерана». Програму проведення поточних заїздів опрацьовують ретельно. Вона розрахована на 10 діб перебування групи, у складі якої 6-8 ветеранів та діючих військових. Комплекс фізичного лікування містить масажі та плавання в басейні. Поряд з традиційною медичною терапією широкого застосування набув напрямок гармонізації психічного стану через розвиток здібностей самопізнання та самовираження. Так звана методика арт-терапії, яка дає можливість відобразити власне «Я» візуально: у малюнках, скульптурах, саморобках. Кожен може обрати те ремесло, що більше припало до душі, та втілити свої переживання у виробі з глини, малюнку або аплікації, художньому витворі з дерева або кованому з металу. Багато уваги приділяють у центрі відродженню старовинних українських традицій, тож охочі мають можливість набути навичок у виготовленні писанок, створенні вузлових ляльок-мотанок.
– Загалом усі дні надзвичайно насичені. Військові їздять на екскурсії, катаються на конях. З ними працюють два психологи. Кожної неділі, після церкви, риболовля, – ділиться Ігор.
Перші три-чотири дні перебування в центрі всі бійці говорять тільки про війну. Наче знову опинилися в окопах, ось тільки над головою нічого не літає. Розуміння необхідності пристосовуватись до суспільства з’являється приблизно на шостий-сьомий день, і тільки потім бойовий досвід трансформується в щось корисне для громади.
«Дім ветерана» являє собою так звану команду «Схрону». Майже з кожного заїзду двоє-троє хлопців виявляли бажання залишитися та тепер вже самі допомагають побратимам, займаються подальшим розвитком проекту в Клубівцях.
– Допоки ветеран не буде готовий жити в суспільстві та не почне спокійно ставитися до проблем після повернення з війни, до того часу ми всією командою працюємо з ним, – пояснює Чернецький.
У «Домі ветерана», як і в «Бандерівському схроні» в цілому, незалежно від програми та етапу реабілітації діє сухий закон.
– Керуємось «Кодексом ветерана». Я запозичив його у хлопців з піцерії «Ветерано». Наша мета – показати колишнім воїнам, що є інше життя. Довести до свідомості, що дуже важливо робити корисні справи. І тоді людина починає жити нормально. Ми повинні спрямувати їх до цього, – пояснює ініціатор проекту.
Сама історія створення «Дому ветерана» розпочалася після другого заїзду. Четверо з шістьох хлопців, які тоді тут проходили реабілітацію, причетні й до його нинішнього розвитку, а доброволець 11-го батальйону «Київська Русь» Микола Прєснов та боєць 122-го батальйону 81-ї бригади Петро Гринів працюють над проектом від початку втілення ідеї в життя.
Микола Прєснов, мешканець м. Хмельницький, до початку війни був підприємцем, займався експортом біопалива. З Ігорем Чернецьким познайомився у грудні 2013 року під час подій на Майдані. З весни 2014 року Микола відстоював суверенітет держави у складі добровольчого батальйону «Київська Русь». Тож з різних обставин чоловіки певний час не спілкувалися. Та доля знову звела їх на Майдані восени 2015 року. Зустріч була дуже короткою, навіть телефонними номерами не встигли обмінятися.
Згодом Микола вирішив відвідати побратимів і побачити роботу центру на власні очі, відтоді і залишився тут. Його природний хист розробляти та втілювати в життя прибуткові справи став неабиякою підмогою у вирішенні фінансових питань центру. Першим був втілений у життя вже знайомий підприємницький проект з виготовлення біопалива. Матеріал для брикетів збирають у прилеглих лісгоспах. Це відходи з деревини, які раніше спалювали як непотріб. Використовують таке паливо для побутових потреб населення, а виторгувані кошти йдуть на поточні потреби та розвиток центру.
Плани в команди Ігоря Чернецького і нині амбітні. У перспективі планують вийти на повну самоокупність центру.
Другим проектом, який розробив Микола Прєснов, є ідея пересувної кавової кімнати. Мобільний фургон зі скляними стінами та дахом планують розмістити в центрі Івано-Франківська. Каву тут будуть відразу смажити, молоти, варити та подавати.
– Ми закуповуємо зелене кавове зерно. Обсмажуємо та купажуємо. Вже є сім видів «кави зі Схрону». Поки що в нас її купують друзі, друзі друзів тощо. Є принципова домовленість про відкриття кав’ярні з мерією Франківська. Залишилися формальності. Смажать, купажують, мелють, готують та продають каву хлопці, які були сильно морально травмовані, але за півроку розквітли, пройшли навчання, стали професіоналами цієї справи та почали жити по-справжньому, – радіє досягненням Ігор Чернецький.
Незабаром у «Бандерівському схроні» розпочнеться офіційний восьмий реабілітаційний заїзд. Центр щільно співпрацює з психіатричною лікарнею м. Івано-Франківськ. Всі кризові бійці після медичного лікування проходять тут подальшу реабілітацію. Тож кожного тижня «Схрон» приймає від 2 до 5 ветеранів, які потребують допомоги в адаптації до мирного життя.
Однією з нагальних проблем все ще залишається недостатнє фінансування. Того, що вдається заробляти самотужки, наразі не вистачає, аби перекрити поточні витрати та розвивати перспективні проекти. А розраховувати на бюджетні кошти не доводиться, бо центр не є державною ліцензованою структурою. Кошти, що пообіцяла область, виділені ще тільки на папері. Та команда Ігоря Чернецького – це сильні духом і харизматичні люди, які не дозволять ані собі, ані іншим спасувати перед тимчасовими труднощами. Вони вже неодноразово це доводили.

Валерія КРОТЧЕНКО

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту