Журнал

БРИГАДА ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ОСТРОЗЬКОГО: ДВЕРІ УКРАЇНИ В НАТО

БРИГАДА ІМЕНІ  ГЕТЬМАНА ОСТРОЗЬКОГО:  ДВЕРІ УКРАЇНИ В НАТО

Цього року литовсько-польсько-українська бригада імені Великого гетьмана Костянтина Острозького – виняткове за багатьма позиціями військове з’єднання – у свою третю річницю перейде під командування українського офіцера. Бригада створена за рішенням трьох країн – Литви, Польщі та України  2015 року, у розпал російської агресії на Донбасі

– Військове співробітництво Польщі, Литви й України особливо пожвавилося після 1991 року, після падіння комунізму і розпаду СРСР. Незалежно від диктату Москви країни почали шукати власну модель функціонування в новому середовищі безпеки, – ділиться думками польський аналітик з питань польсько-українських відносин Даріуш Матерняк. –  Одним із перших етапів цього процесу стало приєднання до програми «Партнерство заради миру», заснованої 1994 року. З часом Польща і Литва стали членами НАТО, що, проте, не уповільнило їхньої співпраці з Україною. Військовослужбовці трьох країн брали участь у спільних миротворчих і стабілізаційних місіях: на Балканах (зокрема з 1999 року в Косові в складі сил КФОР), в Іраку (у багатонаціональній дивізії «Центр-Південь»), а також в Афганістані входили до міжнародних сил сприяння безпеці.
У той час виникли і функціонували перші спільні військові підрозділи: литовсько-польський і польсько-український батальйони (ЛИТПОЛБАТ i ПОЛУКРБАТ). Досвід, набутий у складі цих формацій, став підставою для реалізації
заходів, спрямованих на створення багатонаціональної литовсько-польсько-української бригади, які увінчалися успіхом 2015 року. Нинішній командир LITPOLUKRBRIG бригадний генерал Зенон Бжушко колись очолював польсько-український батальйон.
–  З ПОЛУКРБАТом я виконував миротворчу місію в Косові. Крім польської та української частин, у батальйоні була ще й литовська, отже, я мав досвід співпраці із солдатами з обох країн-засновниць LITPOLUKRBRIG. Там під час місії моїм заступником був українець, а у штабі були офіцери з Литви. Думаю, це також сприяло виникненню ідеї щодо продовження цього співробітництва – не тільки задля підтримання і підвищення рівня бойової та операційної готовності, а й як елемент формування площини порозуміння, взаємного навчання, використання власного досвіду, розвитку операційних можливостей, на основі досвіду інших націй. Варто зазначити, що кожна з трьох держав може запропонувати щось цікаве, – зауважив бригадний генерал Зенон Бжушко.
На думку Даріуша Матерняка, активне військове співробітництво, а тільки воно могло призвести до появи багатонаціональної військової формації такого рівня, базується, серед іншого, на згаданій вище вірі в те, що існує спільний погляд країн на безпекову сферу. Це передусім ідентифікація загроз, які негативно впливають на безпеку всіх країн, а також прагнення спільної боротьби з ними.
– З такою ситуацією ми маємо справу, зокрема, в контексті російської агресії на Донбасі, яка триває з 2014 року. У зв’язку з цією проблемою особливо важливим залишається питання можливості обміну досвідом між країнами, що беруть участь у діяльності бригади, – додав експерт. – Вона надзвичайно важлива для всіх учасників. Для України, яка залишається поза Північноатлантичним альянсом і протистоїть збройному конфлікту, це можливість вивчити й адаптувати для власних потреб стандарти і рішення у сфері безпеки в державах НАТО. Своєю чергою для Польщі й Литви безцінним є досвід Збройних Сил України, які фактично п’ять років беруть участь у «асиметричному збройному конфлікті».

Польовий гарт
–    Створення «з нуля» нової багатонаціональної військової частини – це виклик для всіх. Було багато дискусій і розмов про те, як мають бути організовані й реалізовані окремі справи. Проте це був надзвичайно цікавий досвід, не менш цінний, ніж пізніше прагнення досягти попередньої, а потім повної операційної готовності, – поділився спогадами начальник відділення тренування S7 майор Костас Петровас.
Процес створення бригади, на думку іншого литовського офіцера капітана Кароліса Ґрабаускаса, вимагав реалізації низки завдань – підготовку планів і процедур заходів, прийняття рішення, в який спосіб бригада діятиме на рівні командування, розміщеного в Любліні, які функції будуть передані відповідним особам в окремих відділеннях, хто за що має відповідати, а також те, як наші сили потрібно буде переміщати в інші країни в разі участі в операціях з виконання доручених  завдань.
– Цей перший етап охоплював розробку концептуальних документів, обдумування багатьох питань, безпосередньо пов’язаних із проблематикою логістики. Другим етапом була реалізація можливості нашого функціонування тут, у Польщі, зокрема обдумування того, що буде потрібне з адміністративного погляду і можливих дій, придбання необхідного устаткування, створення відповідних складських майданчиків для зберігання обладнання, – нагадав Кароліс Ґрабаускас.
25 січня 2016 року тодішні Міністр оборони Республіки Польща Антоній Мацеревич, Міністр національної оборони Литовської Республіки Юозас Олекас та чинний Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак на церемонії в Любліні офіційно відкрили литовсько-польсько-українську бригаду.
– З того часу і до сьогодні триває процес «нарощування м’язів» – розробка документальної бази, інтенсивні навчання і професійний розвиток як кожного окремого військовослужбовця, так і всього штабу в цілому. Командування LITPOLUKRBRIG самостійно, а також за участю штабів національних компонентів систематично бере участь у серії навчань, – проінформував заступник командира бригади полковник Володимир Юданов.

Основні навчання, які загартували «характер» бригади
Першим великим випробуванням стали загальнопольські маневри «Анаконда-2016», під час яких багатонаціональна бригада відпрацьовувала розгортання командного пункту, виконання процесу ухвалення військового рішення, супровід переміщення військ тощо.
«Репід Трайдент-2016», «Сайбер Гардіан-2016» та «Севен Старс-2016» дозволили інтегрувати штабних офіцерів у командування навчаннями та в операційні секції, а також накопичити базу для розробки і подальшого вдосконалення власних стандартних операційних процедур – документів управління.
– Оскільки LITPOLUKRBRIG створена саме для операцій з кризового реагування різного типу, то перші навчання допомогли нам оцінити, чи правильну модель підготовки обрано і чи зможемо в майбутньому виконувати завдання за призначенням, як певні процеси вже введені й реалізовуються. Тому під час масштабних маневрів спільно з партнерами із вищих штабів та інших бригад ми оцінювали прогрес у реалізації дій і те, чи рухаємося в правильному напрямку, – заглибився в деталі начальник відділення планування S5 підполковник Андрій Коцелко.
З огляду на це, під час «Кленової арки-2016», що стала підготовкою до сертифікації бригади, багатонаціональний штаб відпрацював керування приданим десантно-штурмовим батальйоном зі складу 80-ї одшбр.
–  Це було непросте, але цікаве для наших польських і литовських колег випробування. Адже специфіка українських десантно-штурмових підрозділів полягає передусім у тому, що вони можуть здійснювати рейди в тил ворога для знищення його командних пунктів, логістики тощо. Колегам з інших країн було цікаво планувати комбіновані операції, зокрема ситуацію, в якій польський і литовський батальйони займали оборонні позиції, а український батальйон виконував рейдові дії для здійснення дезорганізаційних дій у функціонуванні тилу противника. Адже наша бригада призначена передусім для завдань миротворчих і стабілізаційних операцій, що передбачають широку сферу заходів, які можуть однаково успішно реалізовувати як механізовані, так і десантно-штурмові підрозділи. Звісно, виконання завдань в операціях такого типу вимагає навчань і підготовки, а для підрозділів з різних країн – повної сумісності. Специфіка конкретних завдань у цьому разі залежить від характеру місії, – уточнив полковник Володимир Юданов.
Завершився перший рік функціонування LITPOLUKRBRIG сертифікаційним навчанням «Комон Челендж-2016», під час якого багатонаціональний штаб довів свою спроможність керувати підрозділами та виконувати операції з підтримання миру і безпеки.
– Що виявила сертифікація? Кожен із нас має власний досвід, набутий під час участі в різних діях і закордонних місіях (миротворчих і стабілізаційних), а українці – ще й під час бойових дій на Донбасі. Ми працюємо разом, інколи маємо різні погляди на певні питання, але в цьому є свій позитив, бо можна застосувати інший підхід до цієї проблеми і знайти цікаві рішення, базовані власне на іншому досвіді. Тож кожен може висловити свою думку, є можливість сортування найцікавіших задумів і концепцій. Така побудова роботи дозволила якісно підготуватися, успішно «скласти іспит» і набути повних операційних спроможностей, – додав офіцер оперативного відділення S3 майор Андрій Ковалевський.
Протягом 2017 року для підтримання кваліфікації та вдосконалення процедур LITPOLUKRBRIG брала участь у трьох навчаннях – «Кленова арка-2017», «Репід Трайдент-2017», «Сайбер Гардіан-2017» та загальнопольських маневрах «Драгон-2017».
Також другий рік функціонування був знаковий з огляду на інші події. Так, 27-28 березня 2017 року відбулася VIII сесія Міжпарламентської асамблеї в складі Сейму Литовської Республіки, Сейму та Сенату Республіки Польща та Верховної Ради України, на якій було ухвалене рішення визнати покровителем багатонаціональної литовсько-польсько-української бригади гетьмана Костянтина Острозького. До того ж 5 жовтня в Любліні Міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак, Міністр національної оборони Литовської Республіки Раймундас Каробліс та Міністр національної оборони Республіки Польща Антоній Мацеревич вручили багатонаціональній бригаді Бойовий прапор.
А вже цього року штаб бригади виїхав на свою першу тренувальну місію, з підготовки за натовськими процедурами одного із підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, що у Львові. До кінця року планується долучитися до серії щорічних навчань «Репід Трайдент-2018» вже в ролі штабу дивізії. А закінчиться рік теж традиційними маневрами  «Кленова арка-2018».
–  Крім головних навчань, упродовж цього часу налагоджене тісне співробітництво й обмін досвідом із Нацгвардією штату Іллінойс (США), представники якої проводили численні майстер-класи і семінари у сфері процесу ухвалення військового рішення для підвищення професійного розвитку особового складу LITPOLUKRBRIG. Слід згадати, що литовсько-польсько-українська бригада імені Великого гетьмана Костянтина Острозького налагодила тісне співробітництво з братерською військовою частиною – бригадою Південно-Східної Європи (SEEBRIG), до складу якої входять штабні офіцери та підрозділи з семи країн-членів або партнерів НАТО, – додав начальник штабу LITPOLUKRBRIG підполковник Елігіус Сенуліс.

Черга за українцями
Поза навчаннями і співробітництвом з партнерами вже цього року бригаду імені Великого гетьмана Костянтина Острозького чекають знакові зміни –  її очолить український офіцер, його заступником буде литовець, а польський начальник штабу стежитиме за діяльністю штабу. Це вагома подія насамперед з огляду на те, що великим пронатовським з’єднанням командуватиме саме українець. А по-друге, LITPOLUKRBRIG вже набула належного статусу, тож, як зазначив у промові полковник Маріуш Фриц з Бюро національної безпеки Республіки Польща (наш відповідник РНБО) під час симпозіуму в Любліні 19 квітня 2018 року, багатонаціональна військова частина повинна стати для України «вхідними дверима» до НАТО.
–  І першим кроком є залучення до виконання миротворчих місій. Однією з концепцій можливого застосування LITPOLUKRBRIG, яка у нас розглядається, є залучення до виконання місії в рамках КФОР починаючи вже з 2019 року, – додав тоді ще полковник Маріуш Фриц.
Що чекатиме бригаду імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, буде видно в майбутньому і залежить виключно від політичного рішення трьох країн-засновниць. Але можна спрогнозувати те, який вигляд матиме процес активізації військової частини.
–  Отже, після завершення планування операції бригада організувала б так звану конференцію з генерації сил для визначення сил і засобів, необхідних для реалізації завдання. Після отримання згоди держав-учасниць LITPOLUKRBRIG, відбулося б навчання щодо специфіки саме цієї місії з пристосуванням до локальних умов. Ми маємо опрацьований план, як усе це відбуватиметься в подробицях. На час місії національні компоненти чи афілійовані підрозділи з трьох країн підпорядковуються командуванню бригади. Разом максимум 4500 військовослужбовців. Це не означає, що кожне завдання реалізовувала б саме ця кількість особового складу, адже сили виділяються залежно від потреб і характеру конкретної місії. Ми вважаємо, що могли б приступити до виконання завдань упродовж чотирьох місяців з моменту його отримання, –  розповів бригадний генерал Зенон Бжушко.
Продовжуючи думку командира бригади щодо важливості діяльності LITPOLUKRBRIG, майор Анатолій Трофимчук, офіцер з узагальнення досвіду відділення тренування S7, відзначив сучасну тенденцію до збільшення кількості багатонаціональних структур та органів військового управління у світі.
– Вміння організувати роботу, співпрацювати в міжнародній структурі та знання, які ми здобуваємо, наближають до того, що в майбутньому нам буде легше реалізувати спільні заходи, адже нам частково відома специфіка функціонування збройних сил наших партнерів. Істотним є також те, що ми користуємося англійською як офіційною мовою. Ми також застосовуємо міжнародні процедури, що впливає на нашу професійну кваліфікацію в  багатонаціональному середовищі. Якщо вже нині ми беремо участь у заходах, до яких залучено багато країн, і без проблем це робимо, то це означає, що ми зуміємо виконати такі завдання у структурах НАТО, ЄС тощо, – підсумував майор Анатолій Трофимчук.

Олександр ГАЙН

 

Powered by Ajaxy