Журнал

Дід Щукарь всія Московії

Дід Щукарь всія Московії

Хочеш не хочеш, а мешканцям Воронежа, вочевидь, час готуватися до деяких змін у їхньому житті. А що поробиш? Терпів-терпів, цар-амператор всія Московії Володимир Голий Торс Путін нахабство Заходу, та скільки ж можна? Дійшло до того, що після введення санкцій проти Росії вже й «Іскандери» втратили почуття гумору і більше не сміються, а тільки гикають на холостому ходу, пшикаючи в атмосферу чимось таким, про що у пристойному товаристві соромно й говорити. А скільки ж зроблено було, аби довести всю ницість загниваючих за поребриком «хвашистів», котрі й досі нахабно хапають за коліна космічних русів, не даючи їм з них встати і в небо злетіти: і за імпортними гусаками тракторами ганялися, чавлячи враже порідія на «курчат табака», і помідори турецькі «бояришніком» обприскували, від чого вони з якогось переляку тільки смачнішими для громадян із зай-вою хромосомою ставали, і кеди з ажурними трусами забороняли… Нічого не допомагає! З останньою надією на визнання Росії рівною хоча б Гонолулу депутати Госдури (збіговиськом, не визнаним в Україні) навіть на особисті витрати пішли: після обрання Дональда Трампа президентом США накупили шампанського, яке й випили за його здоров’я. І як тепер з депутатських організмів те шампанське вивести, якщо друг Дональд виявився гадюкою потайною? А ще більшим кублом гримучих змій виявилася ота хата на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні, де засідають американські конгресмени і сенатори.

Ото вони нещодавно і ухвалили 184-сторінковий закон «Про протистояння ворогам Америки за допомогою санкцій», в якому аж 98 сторінок було присвячено московському улусу Золотої Орди, що опинився в одній упряжці із Іраном та Північною Кореєю. Власне, відтепер Міністерство фінансів і Державний департамент США зобов’язані щорічно надавати Конгресу дані щодо грошових коштів російських «небожителів». Тобто ось таке «ну нічого собі!» виходить: не пізніше, ніж за рік після ухвалення закону (а Дональд Трамп його вже підписав, воно йому треба із сенаторами сваритися?), а потім щороку до 2021-го міністр фінансів США має надавати народним депутатам Америки звіт про приховані фінансові потоки, пов’язані з Росією. Крім того, протягом 90 днів, а потім щорічно президент США зобов’язаний надавати звіт щодо діяльності засобів масової інформації, котрі контролюються російським урядом, плюс ще один звіт – про російський вплив на вибори у Європі та Євразії. А сенатори з конгресменами, ознайомившись в усім отим «кримінальним читвом», будуть думати, що із «скаженою бензоколонкою» далі робити. Хоча й так зрозуміло, що битимуть по кишені. Боляче і з неабиякою насолодою. Тим більше, що свої нажиті непосильними махінаціями мільярди баксів Володимир Путін з різноманітними наближеними «віолончелістами» тримають в американському гаманці, а не в трилітрових російських банках з-під настоянки глоду. Тому заморозити їх або й вилучити в держбюджет США американській Феміді буде легше, ніж відібрати цукерку у дитини.

Ой і розізлився президент улусу, дізнавшись про такий навіть не ніж у спину, а копняк під одну п’яту точку суші! І повелів негайно ж дати імперіалістам асиметричну відповідь, щоб їм віскі медом не здавалося. Для початку зі стайні на трибуну МЗС РФ вивели «похмуру коняку» Лаврова, який, виплюнувши в жменю недожований овес, заявив про рішення вислати з благословенної Росії аж 755 американських дипломатів, попередньо відібравши в них складські приміщення у Москві і дачу у Срібному Бору. Нехай, мовляв, тепер у своїх халупах на Майямі шашлики смажать і волосся на головах рвуть від того, який райський куточок втратили.
У Вашингтоні не те що не злякалися, а навіть не обурилися. У Вашингтоні здивувалися: на яких це калькуляторах росіяни нарахували в себе майже тисячу американського дипломатичного персоналу, коли фактично його там сотня-дві, а решта – обслуга із громадян Росії? Чи не на «Електроніці» на дев’яти вакуумних лампах? До речі, відразу ж після погрози щодо висилки до відділу кадрів посольства США у Москві вишукувалася довжелезна черга росіян із проханням терміново узяти їх на будь-яку роботу з перспективою екстрадиції хоч у Гондурас, аби тільки подалі від їхнього нинішнього щастя.

Але ж треба знати Дональда Трампа! Він же наче той передовик соціалістичного змагання – все в нього достроково. На іржання міністра МЗС Росії з трибуни він пообіцяв, що «в нас буде відповідь на це до 1 вересня», а насправді відповів задовго до Дня знань: наказав тимчасово призупинити видачу росіянам в’їзних віз до США. Щоб знали. А після можливого скасування цього рішення видавати візи тільки в Москві. Тобто малина сходити по дозвіл на в’їзд у консульство, скажімо, у Владивостоці, тепер закінчилася. Хочеш побачити хмарочоси Нью-Йорка – сідай на транссибірський потяг, чухай десять діб до «Третього Риму», подавай документи, а за рік отримаєш рішення.
Тут міністр, здається, почав розуміти, що з такими варіантами «асиметричних відповідей» навіть йому дуже скоро доведеться їздити по американську візу вже до Києва. І навіть не проіржав, а промекав, що «новими бомбардуваннями ситуацію в Україні виправити неможливо, давайте жити дружно», чим спаливши всю кремлівську контору, мов Наполеон Москву. Якщо новими не можна, то були бомбардування до того, еге ж?
Коротше, загнали пана Лаврова назад у стійло, позбавили за кривий язик вівса на місяць, а за справу взявся сам Володимир Володимирович. І справа пішла! Бо то ж стратег, не то що Дональд! Ні, Володимир Володимирович не оголошував бойову тривогу, не наказував викрасти дружину американського президента з метою вимагання якихось серйозних поступок з боку Білого дому. Він підійшов до розв’язання проблеми креативно. Викликав Головного Шамана Міністерства так званої оборони Росії Сергія Шойгу та й каже йому:
– Бери вудочку, їдемо в Республіку Тува карасів ловити.
У Шойгу від такої пропозиції навіть погони дибки стали:
– Товаришу майоре КД… тобто, пане президенте, які там карасі? Вони ж там ще у перший льодовиковий період разом з мамонтами вимерзли! Там же кльову не буде!
– Не хвилюйся, Серього, – відповів майор, тобто президент, – кльов буде такий, що ти забудеш про все на світі.
Власне, міністр так званої оборони Росії і до того мало що пам’ятав. Навіть те, хто посилав російські війська захоплювати українські Крим і Донбас. Тож довго він не пручався, наколупав черв’яків з чергової продуктової «гуманітарки» для захисників Малоросії, і гайда на вокзал.
Підтвердженням того, що президент улусу не збрехав і кльов таки буде, була цистерна с погано зафарбованим написом «Жива риба», яку сотня журналістів центральних російських каналів і газет тягла через тайгу до обраного озера. На березі того озера Володимир Володимирович, як ведеться, першим ділом оголив торс, від вигляду якого в радіусі десяти кілометрів від заздрощів передохли всі бурундуки, потім закинув вудочку – і пішло! Чим більше порожніла цистерна, тим сильнішого натхнення сповнювалися журналісти, котрі радісно закидали світовий інформаційний простір аналітичними матеріалами на кшталт: «Це не карасі, а всі світові політики на гачку у світосяйного! Тремти, Трампе!»
А потім був апофеоз! Насміявшись від душі над нездарою Шаманом оборони, який тільки те й зумів, що спіймати самого себе гачком за труси, президент улусу сміливо пірнув у хвилі озерні і погнався за щукою. З гарпуном у руці, який насправді був високодуховною скрепою. І навіть без акваланга, що свідчить про те, що під щоками у батька російської клептократ… тобто демократії, не дешевий ботокс, в чому його звинувачують недруги, а запас кисню на довгі і щасливі віки життя для блага всіх росіян.
Дві години, не виринаючи, ганявся Володимир Володимирович за тією плавучою і зубатою гадиною під пильним оком телекамер. Та все ж таки наздогнав, схопив за жабри. І просилася та щука, і молилася.
– Пусти, – каже, – старий діду… Я для тебе три бажання виконаю…
Зареготав президент-іхтіандр Росії страшним голосом посто під водою:
– Дурепо дрібнолускова! Та до мене джини в черзі з проханнями виконати їхні бажання стоять!
І встромив у щуку скрепу.
– Служу Росії! – прошепотіла щука і затихла в патріотичному заціпененні. А з-під луски, збитої президентською скрепою, проглянувся погон капітана підводно-космічних військ РФ. Наступного дня, коли Володимира Володимировича витягли з води за допомогою троса і «бехи», у кущах під кедром з’явилася могилка за номером 70045.
Ото вже російські пропагондони відірвалися! Місяць запевняли весь світ, до чого ж це символічно. Мовляв, щука – це американський підводний човен, який майор… тобто президент одним лише гарпуном зумів уразити. А якщо йому два гарпуни в руки дати, та ще й кухонний ніж у плавки запхати, то всьому американському флоту повний Перл-Харбор буде!
Ну, значить, виліз головнокомандувач російських збройних сил, скільки їх там, убогих, залишилося, повелів Шойгу плавки йому викрутити, та й питає:
– А що там Трамп, ще не вмер від страху?
А всі навколо мовчать, потупивши очі в тапочки. Нарешті хтось проскиглив:
– Не вмер, пане… Більш того, під Очаковом Одеської області будується штаб навчань НАТО… Вова Жириновський вже попередив: «Всех утопим там – в Черном море! И киевское правительство уничтожим, это русская земля», але вони не слухаються…
– А з новонамальованною іконою отого святого РПЦ, як його, ну мобільник з бородою, Моторола чи що, по периметру ходили? – цікавиться президент, поки йому плавки викручують.
– Ходили, – відповідають. – Укри тільки регочуть і обіцяють нам таких святих ще більше підігнати. Аби лише дощок на ікони вистачило…
– Ну що ж, – зітхнув так званий президент так званої збірної солянки за назвою РФ, – залишається одне – бомбити Воронеж. Щуку догнав, дожену і його. Чим ще ту Європу пробрати?
Отже, мешканцям Воронежа, вочевидь, час готуватися до деяких змін у їхньому житті.
Олег ЯНОВСЬКИЙ

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy
Международный выставочный центр

Партнери проекту