Журнал

Допомагати, не беручи до рук зброї

Допомагати, не беручи до рук зброї

Солдати й офіцери, які сьогодні воюють на Сході країни, переконані: без українців-благодійників наша армія не зіп’ялась би так швидко на ноги

Мої пиріжки всім до вподоби…»

Ще не так давно багато хто ремствував на інфантильність українців, мовляв, байдужі до всього, що відбувається в країні, живуть за принципом «А чому я?». Проте  агресія путінської Росії переконливо довела: українці – згуртована та сильна нація. Маю на увазі як тих, хто добровільно, не чекаючи повісток, пішли боронити рідну землю, так і тих, хто усіляко їм допомагає – волонтерів.

Priluzka

– Спочатку я переказала кілька разів поспіль гроші на потреби Українського війська, – розповідає колишня вчителька з Поділля Ганна Омелянчук. – Десяту частину своєї пенсії – це 150 гривень. А потім мені захотілося бачити тих, кому я  допомогла. Та  коли  запропонувала двом воякам по 75 гривень, вони не лише  відмовилися від них, а ще й присоромили, мовляв, у вас і так пенсія мізерна!..

Після цього жінка змінила тактику:  напікає цілий кошик різних смаколиків і йде до  військового госпіталю, що розташований у її місті. До своїх, як вона каже, синів та онуків – поранених бійців. Пиріжки, сирники розходяться миттєво. А ще Ганна Степанівна бере з собою термос кави, від смаку якої, за словами бійців, паморочиться голова.

maslyakМедпрацівники цього закладу кажуть, що таких жіночок, як Ганна Степанівна, раніше (коли на лікуванні перебувало багато військовослужбовців) можна було зустріти  часто.

Побутує думка, що більшість жителів Донбасу зомбовані російським телебаченням. Можливо.  Але  вистачає і свідомих українців. Багато хто з них сьогодні воює в лавах нашого війська, відстоюючи свій край од непроханих гостей. А чимало займаються волонтерською діяльністю. Наприклад, Марія Подибайло є координатором волонтерської організації «Новий Маріуполь». На її рахунку безліч добрих справ. Разом з однодумцями ця жінка допомагає пораненим і ліками,   зокрема досить дорогими. Завдяки пані Марії та її колегам  врятовано десятки солдатських життів.

Нещодавно в Українському кризовому медіа-центрі зареєстрували рекорд волонтера з Бахмута Донецької області Ангеліни Шостак: вона  пошила Державний прапор України площею майже 14 квадратних метрів! Разом з чоловіком також збирають на солдатській стіл: передали до однієї з частин понад 300 кілограмів сала, перекрученого на м’ясорубці з часником, сотні кілограмів меду і сухофруктів. А ще –  пошили для них  сотні балаклав.

45a6e7e3dc223edadd80070adf23b0edКолектив одного з підприємств Київської області, де керівником Василь Яцюк, теж вирішив долучитись до шляхетної справи. І облаштував для учасників антитерористичної операції, які повертаються додому, пункт допомоги. Якщо говорити мовою цифр, то воякам допомогли на понад мільйон гривень! Окрім цього, відремонтували і передали в район АТО 4 автомобілі, зокрема, санітарний і реанімаційний, які, за відгуками бійців батальйону територіальної оборони «Київська Русь», врятували не одне солдатське життя. Також робітники підприємства модернізували бронетранспортер: не лише зміцнили його бронезахист, а й встановили новий двигун,  вдвічі сильніший за «рідний».

– Кожен, хто може щось зробити для хлопців, які воюють, має це зробити, – переконаний Василь Яцюк. – Адже вони захищають нас і наших дітей.

Під час антитерористичної операції набули широкого застосування безпілотні літальні апарати. І використовують їх не лише для проведення повітряної розвідки. Проте, на жаль, Збройним Силам, іншим військовим формуванням, задіяним в АТО, їх не вистачає. І на допомогу військовикам прийшли різні благодійні організації, які власним коштом намагаються забезпечити підрозділи цими безпілотниками. «Армія SOS» – одна з них. Свої осередки вона має як в Україні, так і за кордоном, зокрема, у Сполучених Штатах, Німеччині та інших країнах світу.

З початком бойових дій на Донбасі члени «Армії» допомагали нашим воякам засобами індивідуального захисту, продуктами харчування, транспортом тощо. З часом почали займатися створенням БПЛА, ІТ-програмуванням  для засобів радіоелектронної боротьби і забезпеченням ними наших військ.

12190079_1210184942330844_7552419102410641684_nВіталій Дейнега – випускник Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». У  травні 2014-го – з початком подій на Донбасі – заснував  волонтерську організацію «Повернись живим», яка ось уже більше двох років надає допомогу захисникам країни.  На рахунку Віталія та його побратимів – безліч добрих справ. Наприклад, вони зуміли зібрати понад 80 мільйонів гривень. Кошти, за словами Віталія, надходили як від пересічних громадян, так і від людей заможних, трудових і творчих колективів, спортсменів. На ці гроші було придбано близько 600 тепловізорів, які «розійшлися» по всіх бригадах, що беруть участь в антитерористичній операції. А ще – прилади нічного бачення, системи керування вогнем артилерії. Певні суми спрямували і на ремонт та відновлення бойової техніки, підготовку  фахівців для армійських підрозділів.

До благодійної діяльності приєднуються і творчі люди, які, реалізуючи свою продукцію, надають допомогу бійцям АТО.  Так, у Львівському гарнізонному храмі Петра і Павла відбулась благодійна виставка іконопису «Митці – воїнам». На ній демонструвалися роботи як львівських, так і дрогобицьких художників. Художники з Галичини спільно з громадською організацією «Допоможи фронту» збирали під час цього заходу кошти на придбання тепловізора.

Наталія Дзюба-Прилуцька – випускниця  Київського національного університету культури і мистецтв, отримала  фах менеджера з міжнародного туризму.  Коли на Майдані почалися відомі події, спільно з однодумцями надавала протестувальникам всебічну допомогу. Зокрема, винаймали для них квартири, забезпечували продуктами харчування.

62189Після того, як на Сході загинули її майданівські друзі, зрозуміла, що не зможе залишатись стороннім спостерігачем. Разом з такими ж небайдужими жінками   виготовляла ляльки-мотанки, намиста. За виручені від їхнього продажу кошти купували продукти харчування, бронежилети, медикаменти, теплу одежу тощо. Згодом  придбали дві автівки, які передали до війська.

Чимало бійців довго згадуватимуть цю благородну жінку. Адже вона неодноразово потрапляла під обстріли, везучи бійцям  берці, однострої, найнеобхідніше і навіть різні смаколики.

VyshivankaЗа часів СРСР Анатолій Ільченко за своє вільнодумство провів у психлікарні 30 місяців.  Після розпаду імперії звернувся до суду з проханням виплатити компенсацію за моральні й фізичні страждання. Після тривалого розгляду його позов задовольнили і чоловік отримав 37 тисяч гривень. Попри похилий вік і підірване здоров’я, пан Анатолій витратив їх не на власні потреби, а віддав бійцям, які беруть участь в антитерористичній операції…

І словом Божим, і ділом…

Допомагають захисникам України і священнослужителі. Отець Анатолій (Кузнєцов) – настоятель Михайлівського храму Іоанна Богослова, що на Вінниччині, не полишаючи служби Божої, він протягом півтора року від­відує підрозділи нашого війська, які відстоюють територіальну цілісність країни. В їхньому  розташуванні, надає  духовну підтримку: проводить молебні неподалік лінії розмежування, також і в Пісках.

svyazhennik– У зоні АТО розгорнуто мобільний госпіталь, – розповідає помічник начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону України Віталій Колесюк. – Часто його лікарям, медсестрам доводиться надавати допомогу тяжко пораненим бійцям, які втратили багато крові. Зважаючи на цю обставину, святі отці доставили моїм колегам  300 кілограмів замінника крові. Користуючись нагодою, хочу від імені медиків, їхніх потенційних пацієнтів подякувати протоієреям Анатолію Кузнєцову  та Олексію Волкову, а також їхнім помічникам.

Крім цього, волонтери доставили на Схід й інші ліки, предмети гігієни, теплий одяг, «буржуйки» від немирівських майстрів, продукти та смачні вареники від громад Гуменської сільської ради Вінницького району. Борошно пожертвував підприємець з Малих Крушлинців Василь Невмивака, а отець Анатолій Кузнєцов залучив до приготування вареників своїх парафіян, а також вихователів і батьків дитячих садочків «Мальви» та «Пролісок» з сіл Гуменне і Михайлівка. До ініціативи священика приєдналися й жителі сусіднього села Великі Крушлинці. Разом волонтери приготували для бійців 70 п’ятилітрових відерець з варениками. Самі відерця придбали на кошти, які жертвували парафіяни отця Анатолія під час традиційного Хрещенського окроплення будинків у Жабелівці та Михайлівці. На ці ж кошти були придбані й інші продукти харчування, а також тепла білизна.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту