Журнал

Еталон для війська

Еталон для війська

Нова ініціатива Проектного офісу реформ Міністерства оборони України покликана перейти від застарілої радянської до сучасної системи забезпечення якості продукції. Адже за підрахунками фахівців, понад третина озброєння та військової техніки, які перебувають у зоні бойових дій, виходять з ладу через конструктивні недоліки, виробничі дефекти чи недотримання правил експлуатації. І якщо останню проблему можна виправити, так би мовити, на місці, проводячи заняття та інструктажі з особовим складом, то вади, закладені на етапі виробництва, Збройні Сили самотужки усунути не в змозі

У всі часи якості оборонної продукції чи послуг приділяли значну увагу. Нині її контролюють кількома способами. Найбільш поширений – приймання через військові представництва, які діють на підприємствах оборонно-промислового комплексу. При постачанні продукції партіями використовують статистичні методи приймання, коли висновок про придатність продукції роблять на підставі певної вибірки з однієї з них. За радянських часів статистичний приймальний контроль був цілком виправданий: військові представники постійно перебували на підприємствах і могли в разі потреби керувати процесом.

Наразі великих стабільних виробництв в Україні вкрай мало. Оборонну продукцію виготовляють переважно маленькими партіями, великосерійне виробництво зі значними обсягами відсутнє, чимало державних стандартів скасовано. Аби запобігти створенню монополії на виготовлення певного товару, закупівлі проводять за лотами – у кого дешевше. Всі ці передумови унеможливлюють належну роботу військових представників. Більше того, іноді їх навіть не допускають до необхідних документів, інформації тощо, посилаючись на комерційну таємницю.

Приймання продукції військовими представниками має чимало й інших недоліків. Корупційна складова, принципова неможливість перевірки всіх виробничих чинників, які впливають на якість, імовірність того, що для приймальної комісії виробник навмисне підготує більш якісні зразки тощо.

Чимало країн почали відмовлятися від системи військового приймання як єдиної системи забезпечення якості продукції оборонного призначення ще після Другої світової війни, якщо не повністю, то принаймні докорінно змінили її. Цей процес почали у Сполучених Штатах Америки, згодом застосували у Великій Британії та решті країн, які нині становлять блок НАТО. Нині для контролю товарів військового призначення там успішно використовують системний підхід до забезпечення якості постачальниками та систему державного гарантування якості (ДГЯ). І в цьому є неабиякий сенс: підприємства постачають арміям своїх країн та країн-партнерів значно кращу продукцію стабільної якості.

Основа системного підходу – міжнародний стандарт ISO 9001 та додаткові військові стандарти, які встановлюють вимоги до системи менеджменту якості, а за допомогою аудиторів оцінюється дотримання цих вимог підприємствами. У країнах-членах НАТО цей підхід використовують, послуговуючись щодо стандартів НАТО низкою публікацій Allied quality assurance publications (AQAP – союзні публікації з забезпечення\гарантування якості). Це своєрідні настанови, які роз’яснюють, як використовувати ISO 9001 в оборонній сфері.

Насправді вимоги до виробника в сенсі забезпечення якості більш доцільно встановити ще на стадії підписання контракту. У цьому полягає головний принцип виробництва і постачання в країнах НАТО, який практично застосовується під час всіх видів закупівель. А от для закупівель з високими рівнями ризиків відносно якості застосовують систему державного її гарантування, а також взаємне визнання ДГЯ при закупівлях за кордоном. Адже робота військових представників за межами держави досить обтяжлива для бюджету, тому перевірку постачальника проводить відповідний державний орган. Замовник звертається до нього у своїй країні, а він делегує ці повноваження аналогічній структурі країни-виконавця. Тобто фактично певні гарантії за свого виробника надає держава.

Створювати систему державного гарантування якості оборонної продукції понад рік тому почали й у Міністерстві оборони України. Фахівці відповідної робочої підгрупи Проектного офісу реформ та Комітету реформ вивчали й перекладали статті, настанови, які визначають натовські стандарти, готували необхідну документацію тощо. Результатом їхньої роботи стали положення Річної національної програми (РНП) під егідою Комісії Україна – НАТО на 2018 рік. Документ, затверджений нещодавно Кабінетом Міністрів та Указом Президента України, передбачає внутрішньодержавні реформи з метою подальшого набуття членства нашої держави в НАТО.

Одним із цьогорічних напрямків РНП є створення в Україні системи державного гарантування якості оборонної продукції. Вона базується на Угоді НАТО зі стандартизації STANAG 4107. Її впровадження відкриває досить широкі перспективи. Наприклад, вона під­вищити конкурентоздатність оборонних підприємств та забезпечити взаємне визнання державного гарантування якості оборонної продукції державами-членами НАТО (імпорт, експорт, зокрема через Агенцію НАТО з підтримки та постачання, NSPA – NATO Support and Procurement Agency), знизити корупційні ризики, дозволити ефективніше використовувати бюджетні кошти. Та найголовніше – стане відправною точкою переходу від застарілої радянської системи приймального контролю до використання сучасних механізмів забезпечення якості.

Чому сьогодні це актуально для нашої держави? В останніх звітах Національного інституту стратегічних досліджень серед іншого йдеться про те, що можливості української промисловості нині вкрай низькі. Чимало продукції, яка конче необхідна Збройним Силам, у нас, на жаль, не виробляють. З цієї ситуації є два виходи.

Перший – створення власного виробництва. Але цей процес досить тривалий. Проте засоби, амуніція, озброєння та військова техніка нашій армії потрібні вже зараз. Другий, більш оптимальний, у найближчому майбутньому, – закупівлі за кордоном. Він теж містить певні «але».

Зокрема, імпортуючи оборонну продукцію, країни стикаються із серйозними ризиками. Найбільші виникають там, де залучаються великі кошти, тобто при закупівлі озброєння та військової техніки. Саме тому близько 40% контрактів Агенції НАТО з підтримки та постачання (NSPA – NATO Support and Procurement Agency) вимагають саме державного гарантування якості. Особливо актуально це у зв’язку з тим, що нині Міністерство оборони України вже має угоди, підписані з цією північноатлантичною структурою, а вже незабаром відомство ще й отримає статус суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, аби закуповувати необхідну продукцію взагалі без посередників.

– На жаль, у контрактах, які нині укладає Міністерство оборони України, відсутні вимоги до системи менеджменту якості постачальників, – пояснює Юрій Мороз, провідний експерт-аудитор, консультант Проектного офісу реформ МО України. – Виняток становить хіба що харчове забезпечення військовослужбовців. Умовами контрактів на постачання цієї послуги віднедавна передбачений ISO 22000 – міжнародний стандарт, пов’язаний з безпекою продуктів, та HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points) – система, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції.

Наше ж законодавство не дозволяє чітко застосовувати вимоги до якості, вкрай необхідні Міністерству оборони. Будь-яке намагання військового відомства включити відповідні стандарти в решту контрактів призводить до того, що окремі виробники буквально засипають Антимонопольний комітет Украї­ни скаргами про нібито обмеження конкуренції. Але чи повинне військове відомство закуповувати неліквідну продукцію лише через те, що вона дешевша? Звісно, ні. Проте досі найбільш економічно вигідними вважаються ті пропозиції, які передбачають мінімальну ціну.

Отже, аби виправити цю ситуацію, потрібно насамперед змінити законодавство, правила відбору постачальників тощо. Це дозволить не лише досягти якості, а й значною мірою економити кошти. Уявіть собі, що певний виробник виготовив неякісну продукцію і на етапі приймання недоліки виявили військові представники. З одного боку, це нібито й добре, адже до війська вона не потрапить. А з другого – на конструкторські роботи, проектування, виробництво вже витрачені кошти, також і державні. Повернену продукцію необхідно, як мінімум, відновити або навіть утилізувати і замість неї випустити нову.

За витратами державного бюджету – це величезні ризики. Запровадження системи державного гарантування якості має запобігти їм ще на етапі укладання контрактів. Замовник – Міністерство оборони – зможе перевірити здатність виробника виготовити необхідну продукцію ще до початку робіт. Так, як це роблять у передових країнах світу.

Від правильного впровадження цієї системи очікують значного ефекту. За оцінками фахівців, для того, аби вона стабільно запрацювала, необхідно 4–5 років. Цьому має передувати поява необхідної нормативно-правової бази, створення органу (наприклад, центру якості), відповідального за формування політики та підходів до забезпечення якості оборонної продукції, що виконує функції уповноваженого органу з державного гарантування якості. У розвинених країнах світу такі спеціалізовані підрозділи входять, як правило, до складу оборонних відомств. Крім того, мають з’явитися національні стандарти та навчений персонал, який розбиратиметься у всіх тонкощах процесу.

При цьому, не слід думати, що органи військового приймання зникнуть. Їх функції мають бути оптимізовані, а обсяги контролю продукції залежати від рівня довіри до постачальників та виробників оборонної продукції. Тут знову таки потрібен системний підхід, який і мав би сформувати вищезазначений центр якості.

У запровадженні нових стандартів і появі центру якості не­аби­як зацікавлене не лише Мі­ністерство оборони, а й підприємства вітчизняного оборонно-про­мислового комплексу, які мають можливості й бажання вийти на міжнародний ринок самостійно або через Агенцію НАТО з підтримки та постачання. Уповноважений орган гарантування якості, створений в Україні, видаватиме їм сертифікати, підвищуючи у такий спосіб експортний потенціал вітчизняної оборонної промисловості.

Як бачимо, ефективність регламентів та норм НАТО перевірена досвідом провідних країн світу. Запровадження їх у Збройних Силах України означає новий рівень розвитку нашого війська та остаточне позбавлення від пост-радянського спадку, зокрема у сфері державного гарантування якості оборонної продукції.

Сергій Басараб

Powered by Ajaxy