Журнал

Гирі для окупанта

Гирі для окупанта

Війна вимагає чималих витрат від усіх сторін конфлікту. Війна, розв’язана Росією проти України, — не виняток. Та якщо наша держава, змушена захищати свою незалежність і територіальну цілісність, має чітку мотивацію щодо необхідності витрат колосальних коштів, то багатомільярдні збитки країни-агресора нічого, крім здивування, не викликають. Для чого це потрібно Кремлю? На це запитання ніхто з російського керівництва так і не спромігся дати чіткої відповіді, розповідаючи своїм підданим казочки то про «захист російськомовних», то про «боротьбу з тероризмом». Навіть Адольф Гітлер, починаючи Другу світову війну, був чеснішим, відкрито проголосивши, що її метою є розширення «життєвого простору» для німців і створення «тисячолітнього Третього рейху». А що забув на теренах України «тисячолітній Третій Рим» — такий же фейковий, як і «Третій рейх»? Що, крім задоволення імперської пихи, дала росіянам анексія Криму — споконвічно дотаційного регіону, який повноцінно міг існувати лише за рахунок коштів з бюджету України? Звичайно, для жителів напівжебрацьких Тюмені чи Самари, які масово кинулися туди на «ПМЖ», більш-менш нормальні санвузли у квартирах, збудованих за українські гроші, здаються вершиною розкоші, та все ж таки? Розповіді про необхідність перетворення півострова на «форпост Росії проти НАТО» також нічого, крім сміху, не викликають. НАТО здатне рознести цей «форпост» на друзки, навіть не заходячи в Чорне море. А весь російський флот в разі перекриття Босфору членом НАТО Туреччиною стане чимось на кшталт гумової качечки зі свистком у ванні прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва.

За що насправді росіяни воюють на Донбасі? За життєвий простір? Досить дивно для громадян країни, на тисячах квадратних кілометрів якої немає нікого, крім ведмедів. Втім тепер уже є жителі Піднебесної, котрі орендували ці кілометри за копійки на півстоліття і навряд чи звідти колись пі­дуть. За вугілля, якого свого нікуди подіти, особливо після введення санкцій за агресію проти суверенної України? Так, хтось нажився на брухті, порізавши на нього заводи, фабрики і шахти, котрі начебто «годували» всю Україну. Але що з того отримала так звана Російська Федерація?

Війна з Грузією 2008 року повісила на шию росіянам дві надто горді «незалежні» республіки — Абхазію та Південну Осетію. Тоді також було багато переможних промов і радощів, про які сьогодні чомусь ніхто не згадує, бо радіти, власне, нічому. Зате Москва продовжує щедро наповнювати бюджети «звільнених» нею «держав» з кишень російських платників податків, витрачаючи на це більш ніж 200 мільйонів доларів щорічно.  Та, схоже, цей урок «скрепоносці» не засвоїли. Мабуть, грошей у казні ще до біса? Що ж, порахуємо.

За оцінками РНБО України на війну на Донбасі Росія щорічно витрачає приблизно шість мільярдів доларів. З них три мільярди йдуть на утримання так званих «республік», аби з голоду не попухли, решта — на воєнні витрати. Лише за те, щоб в одній «ЛНР» лампочки світилися і телевізори працювали, російські платники податків віддають у середньому 40 мільйонів доларів кожного року. Нині в окупованих районах Донецької області проживають 653 тисячі пенсіонерів, в окупованих районах Луганської області — 425 тисяч. На виплати їм пенсій росіяни витрачають щомісяця 30 мільйонів євро. Та треба ж утримувати і «працюючих»! Тобто 30 тисяч бойовиків, котрі в залежності від «таланту» отримують від 90 до 465 євро.  Загалом же, як зізнався керівник такого собі «Свердловського фонду ветеранів спецназу» Володимир Єфимов, який займається відправкою російських «добровольців» на Донбас, утримання одного такого «захисника російськомовних» обходиться у 350 тисяч рублів на місяць.

Та їдуть не тільки на Донбас. За оцінками ООН, до весни 2015 року з окупованих територій до Росії виїхало більш ніж півмільйона осіб. На їхнє утримання було встановлено єдиний норматив — 800 рублів на день (250 — на їжу, 550 — на житло). Тобто лише 2014 року годівля «втікачів від хунти» обійшлася росіянам у майже 80 мільярдів рублів.

Анексований Крим із жаданої «медалі» на шиї російського обивателя перетворився на гирю. На тій же шиї. Цього року дотації з російського бюджету для утримання півострова «на плаву» становили півтора мільярда доларів. І це без урахування витрат на «зелених чоловічків» та їхню техніку. «Крим наш»? Ну і гроші ваші.

Та це лише видима частина російських витрат на війну. Адже чималі кошти виділяються ще й на пропаганду, секретні спецоперації, підтримку агентів впливу в Європі. Разом із цими «валізами без ручок» — Кримом і ОРДЛО — Росія отримала західні санкції. За весь санкційний період сукупні втрати російського ВВП, за різними оцінками, становлять майже 50 мільярдів доларів. Резервний фонд Російської Федерації зібгався майже вчетверо — до 16 мільярдів доларів. Росія не може, як раніше,  використовувати свої енергоресурси і природний газ як інструмент тиску на інші країни. «Газпром», «Роснефть», «Новатэк», тобто всі бюджетоутворюючі галузі, завмерли в розвитку. А потім спалахнув ще й гучний скандал навколо незаконного ввезення до Криму через Росію газових турбін німецької компанії Siemens, хоча ЄС заборонив європейським компаніям постачати енергетичні технології на окупований півострів.

Володимир Путін не лише Німеччині, а й усьому світу продемонстрував, що йому вірити — себе обдурити. Адже на зустрічі у Москві з міністром економіки і енергетики Німеччини Зігмаром Габріелем у вересні 2016 року він обіцяв, що газові турбіни Росія закуповує зовсім не для Криму.

Захопивши Крим, окупувавши частину української території, Росія втратила інвестиції, економічну стабільність, повагу світової спільноти. Заради чого? Військовий бюджет РФ — третій у світі, а ось за ВВП вона тепер не входить навіть до першої десятки.  Для чого це потрібно особисто Володимиру Путіну і його «присним» — зрозуміло. В умовах перманентної війни «аби з ким» легше красти. Для чого це потрібно пересічним росіянам? Це запитання не до нас. Бачили очі, що руки купували. А нам своє робити!

 

Олег ЯНОВСЬКИЙ

Дар’я  МАРКЕВИЧ

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту