Журнал

І ВОЗСІЯЛА БЛАГОДАТЬ БОЖА

І ВОЗСІЯЛА БЛАГОДАТЬ БОЖА

Київська Русь була охрещена за часів князя Володимира. Але судячи з усних переказів, літописів та інших історичних джерел, що дійшли до наших днів, християнське віровчення з’явилося на  землях,  які згодом увійшли до складу Київської держави, задовго до цього

Зокрема історики припускають, що ще князь Кий був хрещеним, а те, що на могилі Аскольда було поставлено церкву, свідчить, що він теж був християнином, охрестившись 860 року.
945-го повновладною правителькою Київської Русі стала Ольга – вдова загиблого князя Ігоря. Вона теж докладала зусиль для того, щоб охрестити Київську державу, прийнявши хрещення 955 року. Після цього відвідала Константинополь. Після повернення додому княгиня почала всіляко обмежувати вплив язичництва, побудувавши в Києві дерев’яну церкву святої Софії. Проте всі її намагання запровадити християнство не знайшли підтримки і розуміння навіть у її найближчому оточенні: син Святослав, наприклад, категорично не сприймав нову релігію…
Утім, Київська Русь прийняла християнство. Виконати цю місію випало князю Володимиру. До влади він прийшов 978 року за активної підтримки варязької дружини і язичницької еліти, яка вважала, що після цього її «послуга» не забудеться. Спочатку так воно й було: намагаючись  їй  догодити, Володимир створив на схилах Дніпра цілий пантеон язичницьких богів. Але князь шукав зближення з Візантією, до того ж у той час усі слов’янські держави були християнськими.
Згідно з історичною версією, охрестившись у Константинополі, Володимир прибув до Києва. А разом з ним – і митрополит Михаїл з численним духовенством. Скликавши своїх 12 синів, князь підготував їх до хрещення. Охрестився також  увесь його дім і багато бояр. Потім Володимир розпорядився знищити всіх язичницьких ідолів, встановлених на дніпровських схилах. Після того як з ними було покінчено, духовенство і вже охрещені княжичі та бояри почали обходити жителів Києва, закликаючи їх прийняти нову віру.
Князь Володимир розпорядився, щоб  кияни прийшли до місця,  де річка Почайна впадала у Дніп-ро, щоб «хреститися у вірі Христовій». У призначений день і відбулося масове хрещення киян.
Ось як описує цей процес літописець: «Вийшов Володимир на Дніпро, і зійшлося там людей без числа. Увійшли у воду і стояли там одні до шиї, інші по груди, молоді ж біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж робили молитви, стоячи на місці. І було видно радість на небі й на землі з приводу стількох відроджених  душ».
В народі говорили: «Якби нова віра не була ліпшою, то князь і бояри не прийняли б її».
Проте так було не скрізь: в інших містах Київської Русі запровадження християнства часто зустрічало рішучий опір. Наприклад, не прийняли його в Новгороді. Сюди, розповідає Іоакимівський літопис, Володимир послав військо на чолі з Добринею та тисяцьким Путятою. Воно вирушило з Києва на Ростов, а звідти, поповнивши дружину полком ростовців, пішло на Новгород. Звістка про це стривожила новгородців. Було скликане віче, на якому вирішено не впускати до міста Добриню і не дати знищити ідолів. Новгородці озброїлися, поставили дві каменеметальні пристрої на березі Волхова і зруйнували міст, закликавши народ твердо триматися старої віри: «Краще нам померти, ніж віддати наших богів на наругу».
Але військо, послане Володимиром, змусило новгородців підкоритись волі князя.
З історичних джерел відомо:  князь Володимир був великим розпусником і надзвичайно жорстокою людиною. Та після того, як охрестився, невпізнанно змінився, ставши «глибоко віруючим і зразковим християнином»: дбав про бідних, будував церкви і монастирі, при яких засновував школи. За ці та інші чесноти церква і віднесла його до переліку святих.

Християнство і Київська Русь
Прийняття християнства неабияк  вплинуло на розвиток Київської Русі, зокрема освіти, мистецтва, літератури, науки, а також змінило світогляд самих людей. Зважаючи на те, що нова релігія прийшла з Візантії, до Києва приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли освіченості населення.
З Візантії прибули єпископи на чолі з митрополитом, а з Болгарії – священики, які привезли з собою богослужбові книги слов’янською мовою. Будувалися храми, відкривалися училища для підготовки духовенства.
Літопис повідомляє, що після хрещення Київської Русі князь Володимир «наказав рубати церкви й ставити їх по тих місцях, де раніше стояли язичницькі кумири».
Вже 995 року за допомогою грецьких майстрів у Києві було збудовано величний кам’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці й перенесені до нього святі мощі рівноапостольної княгині Ольги.
Під впливом нової релігії розвивалися живопис, архітектура, музичне мистецтво, міцніли  культурні зв’язки із Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов’янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ «чудотворних» ікон, культ святих.
З 988 року починається спорудження монастирів, які  теж сприяють підвищенню  культурно-освітнього рівня пересічних людей. Велося літописання, відкривалися бібліотеки, школи, виготовлялися ікони. Першим і найбільшим монастирем стала Києво-Печерська лавра, збудована 1051 року. Її засновниками вважають  ченців Антонія та Феодосія. Тут працювали Нестор-літописець, чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт.
Після хрещення Київської держави Володимир почав активно дбати про її військову міць. Для цього  наказав спорудити навколо Києва чотири лінії оборони, головними елементами яких були  укріплені замки. Більшість із них постали поблизу бродів на Дніпрі та Стугні – в місцях ймовірного вторгнення печенігів та інших ворогів.

                              Сергій ВАСИЛЬЄВ

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy
Международный выставочный центр

Партнери проекту