Журнал

КРАЩЕ ГОДУВАТИ СВОГО ГРИЦЯ, АНІЖ ЧУЖОГО ІВАНА…

КРАЩЕ ГОДУВАТИ СВОГО ГРИЦЯ, АНІЖ ЧУЖОГО ІВАНА…

Події на Сході України засвідчили: Українська держава спроможна створити вітчизняне військо, яке стане реальним гарантом її суверенітету і територіальної цілісності. І не лише на папері, як це практикувалося до недавнього часу, а й у реальному житті. Щоб не бути голослівним, апелюватиму до конкретних цифр та фактів

«Фінансування армії зростатиме…»
Почнемо з грошей, без яких, як стверджував Наполеон, армію не побудуєш. Так ось, 2012 року видатки Міністерства оборони становили 14,8 мільярда гривень, 2013-го – 15,2 мільярда, 2014-го – 27 мільярдів, у 2015-му – 47,9 мільярда, а поточного – 55,6 мільярда. Відчуваєте різницю? А все тому, що державні мужі зрозуміли: найбільший наш товариш, брат і союзник – український солдат.
Принаймні хочеться вірити, що саме так вони ставляться віднедавна до оборонців рідної землі. І якщо нашого Грицька не одягти належно, не нагодувати і не озброїти, то може статися так, що доведеться годувати  російського Івана.
Із зазначених  55,6 млрд гривень, асигнованих цьогоріч на потреби армії, 11,5 мільярда передбачається витратити  на розвиток озброєнь, військової техніки. Gric2Зокрема, на їхню закупівлю буде витрачено 7 мільярдів, а на ремонт – 3,6. Нікого, мабуть, не потрібно переконувати у тім, що спроможність будь-якої армії значною мірою залежить від її технічного оснащення. Локальні військові конфлікти, що час від часу спалахують у різних куточках планети, це ще раз підтверджують. Усі, хто хоч трохи цікавиться життям Української армії, знає: 90% техніки, озброєнь є морально і фізично застарілими, ресурс яких давно вичерпано. Дехто б’є на сполох, мовляв, все погано, адже військово-промисловий комплекс за попередні роки практично знищений. Так, нищений, але не знищений. На підтвердження сказаного звернімось до офіційної інформації: лише 2015 року згідно з державним оборонним замовленням для Збройних Сил України було закуплено близько 4700 одиниць озброєння та військової техніки. А також понад 400 тисяч одиниць ракет і боєприпасів. Окрім цього, розгорнута система технічного забезпечення Збройних Сил України дозволила відновити понад 34 тисячі одиниць озброєння та військової техніки, які відразу ж були відправлені до частин і підрозділів, що беруть участь в антитерористичній операції.
Говорячи про відновлення бойової готовності Української армії, не «сипатиму» десятками цифр, які ні про що пересічному читачу не говорять. А скажу, наприклад, що Збройні Сили поповнилися останнім часом майже 20 новоствореними бригадами і полками, повністю укомплектованими особовим складом, технікою і озброєнням.
Останнім часом у країні відновили свою діяльність понад 100 військових комісаріатів, розформованих свого часу як «зайві організми війська».

«Оборонка» живе і працює…
1991 року ми успадкували потужний оборонно-промисловий комплекс, підприємства якого були здатні виробляти високоякісну продукцію. Але з різних причин він почав зникати на очах.
– Наш ОПК дійсно зазнав руйнувань, – каже Валентин Бадрак, директор Центру конверсії, роззброєння і  досліджень армії. – Та не настільки, щоб панікувати: збереглися підприємства, спроможні випускати продукцію якщо не кращих світових зразків, то таку, що здатна з ними конкурувати. Наприклад, нещодавно на одному з військових полігонів відбулися випробування бойової броньованої машини «Азовець», створеної на базі танка Т-64. Навіть російські експерти одностайні в тому, що вона є досить успішним проектом українського ВПК. І вони мають рацію: кожен її модуль «крутиться» на 180 градусів, забезпечуючи сектор обстрілу з обох боків танка. Обидва оснащені спареною 23-мм автоматичною авіаційною гарматою, одним 7,62-мм кулеметом  і пусковими установками протитанкових керованих ракет «Стугна».
За інформацією представників «Укроборонпрому», лише торік  на підприємствах концерну виготовили 673 бронемашини, 275 автомобілів, 53 одиниці авіаційної техніки та майже дві тисячі одиниць ракетно-артилерійського озброєння.
GricНе забували і про розробки новітніх зразків озброєнь і техніки. Зокрема, нового безпілотника, 120-міліметрового самохідного міномета на базі БТР-4Е, керованих протитанкових ракет. Загалом майже десяток розробок. Є сподівання, що тенденція до заміщення старих зразків озброєння і військової техніки зберігатиметься й надалі.
До новітніх успіхів вітчизняної «оборонки» варто включити і створення на Київському бронетанковому заводі  нового кулеметно-гранатометного модуля для бойової техніки. На ньому встановлена інноваційна комп’ютерна система управління вогнем «Каштан», особливістю якої є те, що вона створена на базі електроніки універсального захищеного комп’ютера і мікропроцесорів. До системи можна підключити відеокамери різного типу і в різній кількості. Модуль призначений для ураження живої сили, транспортних засобів, наземних і низьколітаючих об’єктів. Він може встановлюватися як на колісні та гусеничні транспортні засоби, так і на стаціонарні об’єкти. Озброєння становлять 30-мм автоматична гармата з боєкомплектом 400 пострілів, спарений з гарматою кулемет з боєкомплектом 2000 патронів, 30-мм автоматичний гранатомет АГ-17, 81-мм комплекс створення димових завіс  «Хмара».

Відриваємось од російського возу
За часів Радянського Союзу склалася ситуація, коли до виготовлення якогось одного виробу оборонного призначення залучали десятки, а то й сотні різних підприємств. Причому розміщених  за сотні, а то й тисячі кілометрів одне від одного. З цієї причини розпад СРСР чи не найболючіше вдарив саме по оборонно-промисловому комплексу. Правда, він швидко оговтався, налагодивши тісну співпрацю між заводами. Наприклад, росіяни все необхідне Україні продавали, а ми – їм. Але така співпраця містила чимало загроз, оскільки наші підприємства значною мірою залежали від російських. Інакше кажучи, сусідня держава могла будь-якої миті «перекрити нам кисень» у оборонно-технічній сфері, створивши серйозні проблеми у виробництві тих чи інших зразків озброєнь та військової техніки. З початком військового конфлікту на Донбасі так воно і сталося…
Тому вже наприкінці 2014 року уряд поставив перед нашим ОПК завдання: максимально подолати залежність від російської «оборонки», вишукуючи для цього всі можливі шляхи. Долаючи чимало перепон, він почав дедалі більше відходити від неї.
На сьогодні найменша потреба в імпортозаміщенні в ракетно-космічній галузі – лише 4%, а найбільша – в авіабудуванні – 50%.  Одним із піонерів у цій справі є Харківський танковий завод: минулого року підприємству вдалося замістити понад 92% імпортних комплектуючих. Із 52 компонентів для БТР-4, які підлягали імпортозаміщенню, вдалося вирішити питання по 48 позиціях.
Gric1Було б не зовсім чесно стверджувати, що Україна зовсім не потерпає від розірвання співпраці. Але ж зазнає збитків і Росія. Адже із 400 підприємств російського ВПК понад 130 мали тісні зв’язки з нашими, що, погодьтеся, не може не радувати…
Нагадаю, що на озброєнні російської армії перебувають ракети, вироблені на підприємствах Дніпра та Харкова. І це не прості ракети: вони призначені для несення ядерних боєголовок, тобто – за великим рахунком – гарантують національну безпеку країни. За інформацією російських мас-медіа, ці ракети становлять понад 60% ракетних військ стратегічного призначення РФ!
Окрім цього, виробництво авіаційних двигунів також здійснюється на українських заводах, зокрема, на «Мотор Січ». На них літають практично всі гвинтокрили РФ. А Миколаївська «Зоря» виробляє газотурбінні двигуни для кораблів, які перебувають на озброєнні ВМФ Росії.

Світло в кінці тунелю
У цьогорічному бюджеті Міністерства оборони передбачено понад 600 мільйонів гривень на проведення науково-дослідних робіт. Для порівняння: торік ця сума була майже в 4,5 раза меншою.
На сьогоднішній день колектив Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України виконав понад 30 науково-дослідних робіт, 250 випробувань і 100 оперативних завдань різної складності. Фахівці центру беруть активну участь у вдосконаленні наявних та розробці нових зразків озброєнь і техніки. Зокрема, вертольотів, бронетранспортерів, реактивних вогнеметів, мінометів, а також безпілотних авіаційних комплексів, систем залпового вогню тощо.
Втім наші підприємства вже радують своєю новітньою чи глибоко модернізованою бойовою технікою. Наприклад, одне з підприємств Харківщини презентувало модернізовану систему «Град». Її розміщено на шасі КрАЗ і оснащено кабіною на 5 місць. Керування вогнем, прицілювання і заряджання здійснюються в автоматичному режимі з кабіни, без безпосереднього втручання солдатів у її роботу.
Експерти з озброєнь відзначають високу якість продукції Київського заводу «Маяк». Незважаючи на те, що протягом десятиліть підприємство спеціалізувалося на виготовленні магнітофонів, сьогодні його спеціалісти здатні виробляти суперлегкий мобільний  міномет, дальність стрільби з якого становить до 3,5 кілометра. Blok-postПри цьому у бойовий стан він приводиться за 30 секунд. А ось його «старший брат» «Молот» дозволяє вражати цілі на відстані – понад 7 кілометрів. Правда, вага його становить 210 кілограмів, але йому «по зубах» більш серйозні цілі.
На цьому ж підприємстві опанували серійне виробництво антиснайперської гвинтівки калібру 12,7 мм з прицільною дальністю понад 2 кілометра.
Державний концерн «Укроборонпром», що об’єднує головні оборонно-промислові підприємства України, 2016 року зосере-дився на серійному виробництві новітніх високотехнологічних радарів для задоволення внутрішніх потреб і поставок на експорт.
Сьогодні «Укроборонпром» працює над відновленням потенціалу в сфері виробництва контрбатарейних радарів станцій радіотехнічної розвідки для потреб Збройних Сил України.
Для початку серійного виробництва новітніх розробок у цій сфері потрібен певний час, щоб підтвердити технічні характеристики зразків, які зможуть повноцінно виконувати свої функції нарівні з уже відомими в Україні американськими контрбатарейними радіолокаційними станціями TPQ-36. Також серед пріоритетних напрямів роботи «Укроборонпрому» є реанімація виробництва комплексу далекої радіотехнічної розвідки.

Сергій ВАСИЛЬЧУК

 

Powered by Ajaxy