Журнал

НЕОБАЧНИЙ САГАЙДАЧНИЙ

НЕОБАЧНИЙ САГАЙДАЧНИЙ

400 років тому українці мали унікальний шанс кардинально змінити історію – свою і північного сусіда. Якби знали про це, напевне б скористалися. 1618 року Москва була на крок від знищення. Запорозькі козаки на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним у союзі з поляками несподівано зняли облогу з царської столиці. Й досі в деяких підмосковних селищах у церквах російські попи дякують Богу за той чудодійний порятунок від «запорогів».

«А позаду, а позаду – Сагайдачний, пожалів Москву він кляту – необачний», – колись і так співалося у знаменитій народній пісні

У нинішньому її варіанті гетьман Михайло Дорошенко – попереду, а гетьман Конашевич-Сагайдачний – позаду. А необачний він тому, бо «проміняв жінку на тютюн та люльку».
Хоча ще в позаминулому столітті історики сперечалися, про якого саме Дорошенка співав народ та й про який саме похід. Більшість сходяться на думці, що таки про Хотинський, де, як відомо, українське 41-тисячне військо успішно протистояло туркам, урятувавши від погрому Польщу.
Проте для нас важливий інший факт життя і бурхливої діяльності видатного козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного – його похід на Москву.
Російський історик XIX ст. Васілій Ключевській так описує ситуацію в Московії під час Смути: «Наприкінці 1611 року Московська держава являла собою повну руїну. Поляки взяли Смоленськ; польський загін спалив Москву і укріпився за вцілілими стінами Кремля і Китай-города; шведи зайняли Новгород. На зміну вбитому Лжедмітрію ІІ у Пскові з’явився третій. Держава, втративши свій центр, почала розпадатися на частини».
Коли 1610 року коронний польський гетьман Жолкевський поблизу Гжатська розбив московські війська брата царя Васілія Шуйського, самого самодержця московити  видали полякам, а їхній тимчасовий уряд – Семибоярщина – того ж року запросив на царство сина польського короля Владислава.  Та оскільки королевичу було лише 15 років, король тільки залишив у Москві польсько-литовську залогу. Все це було в традиціях того часу і в практиці європейських держав – досить згадати, що королями Англії ставали французи і навпаки…
Три року потому, у лютому 1613-го, Земський собор обрав на московський престол боярина Міхаїла Романова, тим самим відкинувши кандидатуру Владислава. Обіцянки Семибоярщини виявилися химерними. Московські та нижегородські ополченці змусили польський гарнізон у Кремлі капітулювати через нестачу харчів та пороху. Тож природно, що поляки вирішили здобувати трон силою.
Ось як розповідає про похід історик Тарас Чухліб: «Влітку – восени 1618 року українські козаки на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним взяли участь у завоюванні Річчю Посполитою Московського царства. Під час цього походу, як свідчив очевидець тих вікопомних подій, багато «московських міст, замків та поселень здобуті, спалені, висічені Сагайдачним», зокрема Рильськ, Курськ та Лівни. Зокрема 20 липня козаки після багатьох штурмів здобули місто Єлець, а потім кілька інших великих російських міст.
6 жовтня 1618 року українські полки підійшли до містечка Котел неподалік Донського монастиря, що поблизу Москви. Украї-нсько-польське та московське війська вишикувалися одне проти одного й до герцю стали їхні командувачі. Тоді гетьман Петро Сагайдачний зійшовся сам на сам із царським воєводою Васілієм Бутурліним та переміг його – спочатку вибив з його рук списа, потім вдарив його перначем по голові так, що той звалився з коня… Ось так сміливо колись діяли українські полководці!»
Далі, за твердженням Тараса Чухліба, події розгорталися так: «Українське військо підступило до мурів Москви й почало готуватися до штурму в районі Арбатських воріт. При цьому ворота готувалися підірвати козацькі саперні майстри – французькі інженери. У ніч з 10 на 11 жовтня відбувся штурм Арбатських воріт, а 11 жовтня козаки взяли участь у великому штурмі Москви поблизу Тверських воріт. Однак у результаті прорахунків головного командувача армії Речі Посполитої здобути столицю Московського царства тоді так і не вдалося, й козаки повернулися додому. По дорозі до України вони взяли в облогу Калугу та розгромили ряд поселень навколо неї і захопили великий полон».
Іншої думки відомий дослідник запорозького козацтва Дмитро Яворницький. Він вважав, що припинити наступ раптово віддав наказ сам Сагайдачний, який не хотів надто сильної Речі Посполитої. Причина – гетьман сумнівався, що королівська влада виконає свої зобов’язання перед козаками. Наочний прецендент уже був. Після Хотинської битви польська знать не дотримала обіцянок, даних українським козакам – перш за все про визнання православної ієрархії, висвяченої єрусалимським патріархом Феофаном.
Мляво або й зовсім ніяк не розповідали про похід гетьмана Сагайдачного на Москву ні радянські, ні російські підручники. А якщо вже й говорили, то крізь зуби,  мовляв, український гетьман, почувши дзвін сорока храмів Москви, згадав, що він православний і відступив. Насправді це – традиційна московська брехня.
…Росія завжди спекулювала православ’я, що не завадило їй воювати нещодавно з православною Грузією, а тепер – з Україною. Природно, що таких героїв, як гетьман Конашевич-Сагайдачний, вона притлумлювала у народній пам’яті. Але це не зовсім вдавалося і, скажімо, про варіант знаменитої пісні «Ой, на горі та й женці жнуть», де Сагайдачного кобзарі лаяли за те, що не спалив Москву, яка натомість через кілька десятків років спалила гетьманську  столицю Батурин, збереглися згадки. Щоправда, після знищення сотень українських кобзарів російською окупаційною владою під Харковом перед Другою світовою війною, уточнити такий варіант уже надзвичайно важко.

Василь ЧЕПУРНИЙ

ДОВІДКА
Петро Конашевич-Сагайдачний (близько 1582-1622рр.) – знаменитий український гетьман родом
з с. Кульчиці на Львівщині, організатор переможних походів на Османську імперію, Московське царство та Кримське ханство.
Засновник та опікун православних братств і шкіл. Знаменитими боями, виграними козаками під орудою  Сагайдачного, є захоплення Варни, Трапезунда, Очакова, Кафи, розгром османського флоту із захопленням у полон адмірала Алі-паші. Роль українських військ гетьмана у Хотинській битві була вирішальною. Прізвисько «Сагайдачний» отримав у юному віці
від козаків за майстерне володіння луком

 

 

Сохранить

Сохранить

Powered by Ajaxy