Журнал

Лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка: «Українське повинно мати синонім – якісне!»

Лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка: «Українське повинно мати синонім – якісне!»

Українці – народ держави, яка відбулася. Це нині маємо довести всьому світові. У нас є своя культура, національні традиції і, звичайно ж, наша милозвучна українська пісня. Світ повинен знати, що, коли йдеться про щось українське, то все це високоякісне. Саме так вважає фронтмен легендарного гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка

– Україну визнають на світовій культурній арені за багатьма ознаками. Що потрібно робити, аби держава нарощувала свій позитивний імідж?

– Якщо йдеться про музику, то в Україні мають розвиватися різні її жанри. Дуже важливо сьогодні підтримувати музикантів, які творять нову історію української музики. Це джаз, рок і фолк, а також класична музика і духові оркестри. У нас багато чого цікавого є, тож бажано, щоб не було перекосу лише у бік поп-музики – ніби нічого іншого не існує. Дуже цікава електронна музика. Лише потрібно показати це різноманіття. Також великий потенціал в Україні мають і художники, і кінематографісти, і танцюристи.  І вони повинні комфортно почуватися в нашій державі, а не їхати за її межі в пошуках кращої долі, що нині, на жаль, відбувається.

IMG_0390– У серпні відзначаємо 25-ту річницю незалежності України! На вашу думку, що здобула і що втратила українська нація за ці роки?

– Лишаючись оптимістом, мушу зауважити, що ми втратили динаміку. Балтійські країни, які здобули незалежність разом із нами, значно краще стартували  і нині вже в іншому культурному просторі і вимірі. Ми сильно відстали. Позитив звісно є, ми маємо державність, хоча продовжуємо її сьогодні виборювати на війні. Цього б, можливо, не сталося, якби держава взяла від першого свого дня незалежності потужний старт. Але я переконаний, що ми обов’язково переможемо в цій вій­ні і зробимо правильні висновки. І врешті-решт побудуємо міцну, сильну державу!

– Вашому культовому гурту виповнилося 30 років, наскільки «ВВ» змінилися за цей час, чого вдалося досягти?

– Можу провести таку паралель. Коли «ВВ» з’явився, це було молоде ігристе вино. Воно мало яскравий, але не оформлений смаковий букет. На сьогодні – це вже витриманий напій, він терпкий, але бадьорячий, енергійний і корисний для здоров’я під час прослуховування. Тобто можна  сказати, що відбулося достигання, визрівання колективу. Про це говорять і нові твори, які в нас з’являються, вони більш осмислені. Нині ми презентуємо пісню, яка називається «Україна». Слова та музику до неї я написав спільно з Євгеном Гапоном – фронтменом українського гурту Nokturnal Mortum.

У цій пісні розкривається тема, якої я раніше не торкався, тема патетичного патріотизму. Саме тепер я відчув сили і можливість таку пісню заспівати і приурочити її до Дня незалежності. У цієї пісні вишукане аранжування, адже проведена досить тонка робота над аранжуванням кожного інструмента. Переконаний, що таке можливо робити лише з висоти досвіду.

20d290295308628309e36932ff868b2276865c90

– Ви досить часто під час концертних виступів використовуєте у своєму гардеробі вишиванку. Це сценічний образ чи поклик душі?

– Ось тут виникає цікавий момент. Є одна позиція, що я артист, і в мене є сценічний образ. Та поряд із цим є очікування, яке глядачі сподіваються отримати від мене. Насправді дуже рідко одягаю вишиванку, але я зрозумів, що мій шанувальник бажає бачити мене у ній. Я дивлюся, як стрімко розповсюджуються мої фото в мережі Інтернет, і найпопулярніші з них – у вишиванці. Отже саме на такий мій образ і є попит. Люди хочуть бачити свого кумира у національному одязі.

– Якими національними культурними цінностями ви б порадили пишатися українцям, чого потрібно дотримуватися, щоб не втратити власної автентичності?

– У нас в Україні насправді дуже багато національних скарбів. Є чимало речей, якими нам можна і потрібно пишатися. Вважаю, що необхідно ці скарби озвучити і нарешті усвідомити, що є цінним для нас, українців. Тож, по-перше, слід  визначити ці національні  цінності. А по-друге,  ми повинні розуміти і чітко усвідомлювати, чому пишаємося саме цими скарбами.

2e0048882a76125957fb4bc372a2d205d5fa801dДля прикладу, ми пишаємося нашою національною стравою – українським борщем. А чому ми ним пишаємося? Тому що він дуже смачний і корисний. Ось це я вважаю прикладом якості тих речей, які ми представляємо на суд світу, світової спільноти. Тому їхня якість має бути надвисокою. Ми маємо підтримувати і боротися за цю якість. Адже та ж сама вишиванка, яка з позицій дизайну колись в давнину виготовлялася копіткою працею жінки, – ставала певною мірою шедевром. А з плином часу рівень досконалості у її вишиванні значно знижується, і той, хто займається цією нелегкою копіткою працею, це підтвердить. Це ж стосується виконання фольклорних пісень, так само і продуктів харчування, тому треба боротися за високу якість усього, що є національним досягненням. Це повинно стати нашим загальним гаслом. Українське повинно мати синонім – якісне, і от тоді ми будемо мати право дійсно пишатися тим, що ми представимо на широкий світовий загал. Ця якість ствердить нашу культуру і стане нашим базисом, який ми передамо своїм нащадкам.

– Вам вдалося прославити українську пісню на міжнародному рівні. На вашу думку, які шанси нині мають українські співаки, аби нести національну пісню на світовому рівні?

– Можливість в українських виконавців і шанси є, але скажу, що вони доволі незначні. Поясню, чому. Якби Україна мала національну програму за прикладом закордонних країн щодо просування національної пісні, у нас були б інші результати. Безумовно, приклад потрібно брати з англійців, американців і французів, які мають дуже гарні результати у виконанні таких національних програм. Тож якщо ми поставимо на державному рівні таку мету, то наші виконавці будуть відомі за кордоном. Якщо ж такого не станеться, то ситуація з просуванням української пісні на міжнародному рівні набагато ускладниться.

– Скажіть, а закордонний глядач вибагливіший за українського?

– Безумовно, закордонний глядач набагато вибагливіший. Існує висока конкуренція. Але у світі немає нічого неможливого. Українським виконавцям і музикантам потрібно бути гідними високого міжнародного рівня.  Та передовсім нам, українцям, потрібно зрозуміти, навіщо нам це потрібно? Коли ми кажемо, що українська пісня популярна в усьому світі, в мене виникає питання, а чи популярна українська пісня в Україні? Моя відповідь – ні! От тому, аби пом’якшити комплекс неповноцінності, ми хочемо, щоб нас визнавали за кордоном, а чи визнається це нашим суспільством? Потрібно, щоб українська пісня насамперед підтримувалася і шанувалася в Україні, а вже потім за кордоном. Одне має доповнювати інше.

samolet

– Скажіть, чи були виступи «ВВ» у зоні проведення АТО? Чи спробували себе в ролі волонтера?

– Безумовно, були виступи для наших славних вояків, займаємося і волонтерством, допомагали коштами. Ми зіграли «Фронтовий тур ВВ», проїхавши Мар’їнку, Костянтинівку, Селідове. Наша мета була зіграти на передовій для героїв, які стоять на лінії розмежування. Хочеться допомагати, щоб наблизити перемогу, щоб скоріше настав мир на нашій землі. Але я особисто вважаю, що ми мусимо пройти це випробовування, адже ця війна нас загартовує. Вона нас робить кращими і міцнішими. Вона змусила нас цінувати життя і свою Батьківщину набагато більше, чим ми це робили до війни. Ми стали більше цінувати наших людей. Ми зрозуміли, які серед нас великі воїни живуть, які це достойні люди. Я особисто з ними спілкувався, це справжні патріоти, Люди з великої літери.

Коли ця війна закінчиться, а я сподіваюся, що вона закінчиться швидко, люди повернуться до мирного життя і докладуть зусиль щоб побудувати цей світ набагато кращим. А ми їм у цьому обов’язково допоможемо.

– Що б ви порадили політикам і можновладцям для зміни ситуації на краще і наближення довгоочікуваного миру?

vv-3895– Можу сказати, що ми чекаємо від політиків більшої рішучості, радикальності і якомога менше м’якотілості. Я впевнений, що такі побажання вони чули багато разів. Від них чекають не солодких слів, а реальних дій. Народ хоче, щоб вони займалися не піаром, а реальними справами.

Хочу побажати політикам сили, наснаги і внутрішнього стрижня. Вважаю, що нелегко бути політиком взагалі, а надто – в умовах війни, зокрема війни інформаційної. Політики перебувають під величезним пресингом. І в таких умовах зосередитися і видати результат надзвичайно важко. Утім хотілося б, аби наші політики були насамперед позитивними діячами, які приносять багато користі Україні і українцям.

Бесіду вели  Анна Манзя та  Михайло Бірченко

Powered by Ajaxy