Журнал

«ЛІЛІ МАРЛЕН» і ЛІЛІ ПУТ

«ЛІЛІ МАРЛЕН» і ЛІЛІ ПУТ

І впала на царство Московитське благодать Господня! Приблизно місяць тому. Вдарив у бубни Кремлівський хор балалаєчників, грянув на всю округу: «Слався, слався, Путін великий!» Щоправда, сам Владімір Владімірович на ту хвилину виглядав не таким вже й великим, бо бігав по Кремлю у шльопанцях, наспівуючи:
– Счастье вдруг, в тишине, постучало в двери…
Неужели ты ко мне? Верю и не верю.
Та й то сказати, величезну геополітичну перемогу отримала Москва над заклятим Вашингтоном! Тримався, тримався президент США Дональд Трамп – і таки не втримався: зателефонував Владіміру Владіміровичу і попросив зустрічі десь на нейтральній території. Хай навіть у Хельсинкі. Принаймні, так про цей факт відрапортувала російська преса.
Президент Московії, як відомо, людина толерантна і відмовляти нікому не любить: ні кримським і донецьким пенсіонерам-відставникам, прохавшим його «Путін – ввєді!», ні своєму американському колезі. Тож скинув він шльопанці, взув черевики з найбільшими каблуками, підтяг штани і поїхав на здибанку – приймати капітуляцію. Як він до Хельсінкі їхав – не знає ніхто, навіть його служба охорони. Кажуть, що верхи на Сергієві Шойгу через Північний полюс перебирався. Ну й правильно, не літаком же через Чорне море летіти. Головне, що дістався російський президент до американського і на дві години зачинився з ним в окремій кімнаті.
Про що вони там балакали – не знає ніхто. Крім, звичайно, російських журналістів, котрі арію «Слався, слався, Путін великий!» виконали не гірше хору балаєчників ще до закінчення зустрічі. Всі інші журналісти наївно сподівалися, що дізнаються про результати перемовин на підсумковій прес-конференції.
І ось прес-конференція почалася. Заклацали фотоапарати, що особисто Владіміру Владіміровичу завдало певних труднощів: при кожному клацані йому доводилося підстрибувати, аби хоча б на фото виглядати трохи вищим за Дональда Трампа. Так він всю прес-конференцію і прострибав. А ще ж треба було і говорити!
– З моїм американським колегою ми досягли повного взаємопорозуміння! – відхекуючись після чергового стрибка, заявив Владімір Путін.
– Я… – відгукнувся було Дональд Трамп, проте російський колега його перебив:
– Ми вирішили провести референдум на Донбасі!
– Я… – знову відгукнувся Дональд Трамп.
– А також погодилися, що санкції проти Росії шкодять не стільки їй, скільки тим, хто їх запровадив і тому їх необхідно терміново скасувати, – бадьоро закінчив промову російський президент, востаннє приземлившись на паркет.
– Я-я-я-я… – тільки й встиг сказати Дональд Трамп, як прес-конференція скінчилася.
Ох і раділи на Росії! Особливо на телеканалі «Росія». Там одразу ж пояснили нетямущим телеглядачам, що слово «я» німецькою означає «так» і Дональд Трамп, погоджуючись у всьому з Владіміром Владіміровичем, використовував його замість рідного «йєс», щоб зробити приємне відомому знавцеві арійської мови, котрим Владімір Владімірович і є.
Коли про це доповіли президентові США, здивуванню його не було меж!
– До чого тут німецька? – ніяк не міг второпати телевізійної логіки господар Білого дому. – Я йому щирою російською мовою намагався сказати, що я вперше чую і про якесь взаємопорозуміння, і про референдум, і про скасування санкцій. Але ж він мені слова не давав вставити, тріщав і тріщав. Та ще й скакав, мов те кенгуру.
На тому Господня благодать, що впала на царство Московитське, і скінчилася. А Конгрес США почав розгляд законопроекту за назвою «Акт про захист американської безпеки від агресії Кремля-2018», яким всі санкції проти Росії не тільки не скасовуються, а, навпаки, посилюються. Московію відкрито названо країною, що спонсорує міжнародний тероризм. Ось тут і почалося найцікавіше. Конгресмени ще не встигли дочитати той законопроект до кінця, як рубль звалився до 68 папірців за долар, «Аеро-флот», який пом’янули в санкціях подешавшав на 11%, а «Сбербанк» –  на 5,2%.
А разом з курсом рубля здувся і рейтинг довіри до кремлівського ліліпута – з 81% до 67%. Небагато, але приємно. Воно й зрозуміло, коли вміст холодильника все більше відрізняється від вмісту телевізора, якось не до вставання з колін. Самими скрепами ситий не будеш.
Щоправда, так званий «прем’єр-міністр» Росії Дмитро Мєдвєдєв прийняв гордовиту позу, промугикав, мовляв, «санкції – це оголошення економічної війни» і пообіцяв відповідно відреагувати «економічними методами, політичними методами, а у разі необхідності й іншими методами». Налякавши таким чином американців до гикавки, прем’єр негайно продемонстрував, що він мав на увазі під «іншими методами»: попросив у них грошей на відбудову Сирії, яку самі ж росіяни і рознесли на щебінку. Треба зазначити, що американці виявили нечувану щедрість у відповідь на це прохання: дулю таки дали. А ось мак, щоб її посипати, порадили шукати десь в іншому місці.
Ну й що було робити? Довелося Владіміру Владіміровичу знову вирушати в дорогу. Тут ще й нагода випала: міністр зовнішніх справ Австрії Каріна Кнайсель запросила його на своє весілля. Звичайно, це не саміт «Великої вісімки», та все ж краще, ніж на самоті нудьгувати у кремлівських палатах. Як весільний подарунок видатний знавець арійської мови прихопив із собою Кубанський козячий хор з улюбленою піснею солдат вермахту часів Другої світової війни «Лілі Марлен». Можливо, когось і здивував такий вибір, та тільки не австрійську наречену. В уряді вона представляє «Австрійську партію свободи», засновану колишніми офіцерами СС і членами НСДАП. Один з її лідерів, Йорг Хайдер, відкрито хвалив Адольфа Гітлера і виправдовував його діяння, а нинішнього керівника, Хайнца-Кристіана Штрахе, звинувачують у прихильності до неонацизму і антисемітизмі.
Втім, яке це значення має для Лілі Пута? Головне, нагодували добре і його самого, і хор, ще й продуктів дали на зворотню дорогу. Що не кажіть, а Росію в світі поважають. І її весільного президента. Ось тільки підстрибувати йому доводиться все частіше і все вище.

Олег ЯНОВСЬКИЙ

 

Сохранить

Powered by Ajaxy