Журнал

LITPOLUKRBRIG – символ єднання трьох країн

LITPOLUKRBRIG – символ єднання трьох країн

Кажуть, дружба пізнається в біді: після поцілунку Іуди від «братньої» Росії, Україну на ногах втримали серед інших держав наші надійні союзники – Польща та Литва. На початку 2016 року у Східній Європі створено унікальне військове об’єднання – литовсько-польсько-українська бригада, яка вже в січні 2017 року набула повні оперативні спроможності. Попри декларування в установчих документах миротворчої орієнтації LITPOLUKRBRIG, справжні причини створення та аспекти застосування цієї військової частини набагато ширші

Співпраця, загартована віками
Лише Польща сусідствує з обома – Литвою та Україною. А історія сусідства сповнена трагічних та драматичних сторінок взаємного кровопролиття, на чому повсякчас намагається зіграти проросійська пропаганда. Але за кілька віків співіснування ми маємо і приклади спільних звитяг – з середньовіччя литовці, поляки та українці не один раз ставали монолітною військовою стіною на заваді «туристам» з північно-східної Московії. Від битви під Оршею 1514 року до спільних спроб поляків та українців протистояти загарбницьким намірам червоних у 1940-х, не всі баталії закінчувалися перемогою, але важливий урок для наших сучасників – лише разом ми сильні та маємо шанс завдати ворогу принаймні дипломатичної та ідеологічної поразки.
– Звісно ж, що найбільш об’єднувальним чинником для урядів трьох країн у створенні бригади стало відчуття спільної загрози з «російських джерел». І в цьому сенсі бригада стає ще одним інструментом для підтвердження міцності колективної безпеки (в контексті Литви та Польщі) та формою підтримки Збройних Сил України, що борються на Сході України. Якщо припустити, що однією із загроз в регіоні (насамперед Балтійському) є прояви гібридної агресії з боку Росії, то ЛитПолУкрбриг стає платформою для обміну досвідом, корисного збройним силам Республіки Польща та Литовської Республіки, – зазначив Якуб Борньо, науковець та дослідник із Вроцлавського університету.
У наш час держави-засновники LITPOLUKRBRIG набули досвіду співпраці у форматі спільних батальйонів. Так, у 1997-2008 роках миротворчі завдання виконував литовсько-польський батальйон (LITPOLBAT), а в 1998-2010 роках діяв польсько-український батальйон (POLUKRBAT). Останній, до речі, під час участі в міжнародних силах з підтримки миру в Косові – КFOR – був посилений взводом литовських солдатів, які також перебували у складі багатонаціональної цільової групи. Крім того, військовослужбовці Литовської Республіки, Республіки Польща та України брали участь у коаліційних силах в Іраку, де поляки командували багатонаціональною дивізією «Центр-Південь». Примітно, що до складу об’єднання входили підрозділи 22 країн, включаючи Литву та Україну. Національний контингент становив понад 1600 українських солдатів. Більшим там був лише польський підрозділ – близько 2200 військовослужбовців Війська Польського.
– Функціонування в рамках військового об’єднання підрозділів з трьох різних країн, які представляють збройні сили з різними підходами і способами дій, помітно сприяє підвищенню рівня знань і навичок солдатів. Це підґрунтя для розробки нових способів вирішення наявних регіональних оборонних проблем, пов’язаних з питаннями безпеки. Зокрема, ЛитПолУкрбриг об’єднує досвід не тільки участі у стабілізаційних місіях в Іраку та Афганістані, а й в асиметричному конфлікті на Донбасі, – висловив свою думку аналітик польсько-українських відносин і дослідник російської інформаційно-психологічних операцій у Польщі та Україні Даріуш Матерняк.
– Ми засвоїли важливий урок, що наша сила залежить від нашої єдності. Становлення литовсько-польсько-української бригади є частиною безперервного процесу послідовного і довгострокового військового співробітництва Польщі, України та Литви. Ми поділяємо спільну мету – безпеку та оборону наших держав, Східної Європи та всього світу, – зазначив командир LITPOLUKRBRIG полковник Зенон Бжушко, офіцер Збройних cил Республіки Польща. Тобто наша тристороння співпраця не є чимось новим.
2007 року на засіданні Північноатлантичної ради та Комісії Україна-НАТО міністри оборони Литовської Республіки, Республіки Польща та України висловили готовність створити спільний військовий батальйон. А восени 2008 року було вирішено про підвищення рівня співпраці від батальйону до бригади. Але до 2014 року далі слів справа не пішла.
Однак події останніх років у Східній Європі та потенційна загроза з боку РФ змусили уряди країн переглянути позиції. У вересні 2014 року, на піку бойових дій на Донбасі, у Варшаві було підписано угоду про утворення три-сторонньої литовсько-польсько-української бригади. А вже в липні 2015 року у Львові міністри оборони країн-засновниць поставили свої підписи під технічною угодою щодо деталей та аспектів функціонування багатонаціональної військової частини. У січні 2016 року був сформований штаб бригади з місцем постійної дислокації у польському місті Люблін. А національні контингенти (визначені маневрені батальйони та підрозділи бойової підтримки і забезпечення) залишилися на території своїх країн і приймаються під командування штабом LITPOLUKRBRIG під час спільних тренувань, навчань та у випадку майбутніх операцій.
Рік інтенсивної бойової підготовки й відпрацювання натовських стандартів завершився сертифікаційним навчанням щодо підтвердження набуття бригадою оперативних спроможностей для участі в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки «Комон Челендж-2016» на полігоні Дембі, Республіка Польща.
Як зазначив Міністр оборони Литовської Республіки Раймундас Каробліс, ідея створення LITPOLUKRBRIG полягала в залученні бригади до миротворчих операцій. При цьому він припустив, що це військове об’єднання могло б брати участь у миротворчій операції на Балканах.
«Таким чином, – наголосив Раймундас Каробліс, – мандат LITPOLUKRBRIG передбачає проведення військових навчань та поглиблення військового співробітництва, але також мета полягає в можливості участі в спільних операціях в інших країнах для підтримання миру і безпеки».
– Завдяки глибокому міжнародному військовому співробітництву, прикладом якого є LITPOLUKRBRIG, вдається покращити сумісність збройних сил Литви, Польщі й України, а також зміцнити регіональну безпеку в Східній Європі. Разом ми демонструємо нашу згуртованість. Проведення спільних заходів та міжнародних військових навчань забезпечує високий рівень готовності. Ми працюємо разом, ми навчаємося разом, ми несемо службу та виконуємо завдання під одним командуванням, – підсумував начальник штабу бригади підполковник Елігіус Сенуліс, офіцер ЗС Литовської Республіки.

З кожного по батальйону…
– Коли ми говоримо про литовсько-польсько-українську бригаду – маємо на увазі насамперед командування в Любліні. До складу цього органу військового управління входять 18 українських офіцерів, 5 литовських та понад 60 польських військовослужбовців. Ми тут виконуємо завдання на постійній основі. Україна делегує 1-й батальйон окремої десантно-штурмової бригади. Литва визначила окремий «уланський» механізований батальйон. А Збройні сили Республіки Польща придали 5-й стрілецький батальйон та ще до двадцяти підрозділів підтримки та забезпечення. Загалом з усіма визначеними підрозділами особовий склад бригади налічує близько 4500 тисяч осіб, – розповів полковник Володимир Юданов, заступник командира LITPOLUKRBRIG.
Тобто, крім командування бригади, кожна країна-засновниця робить свій внесок шляхом виділення одного «піхотного» батальйону, які разом становлять головну бойову силу. Звичайно, згідно з мандатом литовсько-польсько-українська бригада після набуття повних оперативних спроможностей має підтримувати готовність до участі в операціях з підтримання миру або врегулювання криз. Проте головні завдання бригади значною мірою були зміщені через поточну геополітичну ситуацію в регіоні. Одним з пріоритетів для Польщі та Литви є наближення Украї-ни до євроатлантичного простору.
Упродовж свого функціонування бригада брала участь у низці навчань і тренувань. Серед найбільших – «Брейв Бенд», «Анаконда-2016»,
«Комон Челендж-2016», «Кленова арка-2016». Цього року – у «Драгон-2017».
Торік участь в «Анаконді» невеликого контингенту українських учасників, – командування литовсько-польсько-української бригади та аеромобільного взводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, – стала акцентом навчання. І це не лише політичний аргумент НАТО, що з українцями рахуються і підтримують. Українські воїни, як ніхто інший в Європі, мають досвід ведення реальних бойових дій в умовах гібридного конфлікту.
– Наша перевага – ми пройшли АТО. Під час «Анаконди» нам вдалося досягнути золотої серединки – поділитися з партнерами своєю тактикою дій, а також опанувати їхні процедури, що можуть бути застосовані в ЗС України. Це є крок зближення з НАТО, – прокоментував полковник Володимир Юданов.
Близьким до «Анаконди» став цьогорічний «Драгон», куди до участі, окрім командування LITPOLUKRBRIG, запрошено підрозділ «афілійованого» десантно-штурмового батальйону.
– У процесі фахової підготовки військовослужбовців трьох країн ми виокремили як важливий предмет досвід АТО. Українські офіцери періодично проводять заняття за напрямами, базуючись на власному досвіді бойових дій. Підполковник Анатолій Іченський, до прикладу, детально проаналізував для польських і литовських колег аспекти оборони луганського аеропорту 2014 року. А підполковник Андрій Кіхтан розповів про логістичне забезпечення підрозділів у зоні АТО.
Зі свого боку, наші партнери обговорюють, як би вони діяли в таких ситуаціях. А це вже спроба проаналізувати окремі тактичні ситуації на погляд українського військовослужбовця та офіцера НАТО, – уточнив полковник Володимир Юданов.

Під патронатом князя Острозького
За менше ніж півтора року своєї діяльності литовсько-польсько-українська бригада встигла неабияк прославитися і стала темою як гучних заяв політиків найвищого рівня, так й інформаційних атак кремлівських посібників.
Важливо, що на шляху створення бригади Польща, Литва і Україна подолали складний бар’єр непорозумінь та змогли піти на компроміси.
– Історичний компроміс, здається, був найважчим для всіх трьох країн. Як сусіди Польща окремо і з Україною, і з Литвою мають різні погляди на історично чутливі питання. І дрібниць тут не буває, адже спритні проросійські пропагандисти використовують будь-що, аби внести елемент суперечки у дружні стосунки. Здебільшого тема стосується середини ХХ століття, – розповів Даріуш Матерняк. – Російські пропагандистські заходи спрямовані передусім на польсько-українські відносини, меншої мірою – на литовсько-польські. Їхня мета полягає в тому, щоб посіяти зерно негативного ставлення громадськості до ініціатив співробітництва на кшталт LITPOLUKRBRIG. І все частіше вдається ці спроби пропагандистів Кремля виявляти, а їх самих ідентифіковувати. Це робить їхню діяльність менш дієвою на стратегічному рівні.
Не обминають бригаду увагою і проросійські тролі, які чи не під кожним матеріалом про неї масово залишають негативні коментарі з історично-заангажованою критикою.
– Якщо говорити справедливо, то Президент України Петро Порошенко закрив будь-які спроби спекуляції на тему історичних подій ще 2014 року під час виступу в польському Сеймі. Тоді він сказав, що «історія, навіть найбільш драматична, не може ділити наші народи. Вибачаємо і просимо вибачення». Ми в LITPOLUKRBRIG дотримуємося цього постулату. Ми вже не змінимо нашого минулого, як би цього не хотіли. Але ми можемо змінити майбутнє, залишити хороший спадок – мир і добросусідські відносини – нашим дітям, – додав полковник Володимир Юданов.
Крім того, LITPOLUKRBRIG стала майданчиком для відновлення пам’яті та вшанування спільних військових звитяг проти московських зайд у різні періоди історії.
Нещодавно спільна литовсько-польсько-українська бригада отримала свого патрона – ним став князь Костянтин Острозький. Таке рішення ухвалено під час VIII сесії Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки, Сейму та Сенату Республіки Польща 27-28 березня.
Голова підгрупи культурно-гуманітарного співробітництва Асамблеї, польський сенатор Малгожата Копичко повідомила, що члени комісії з трьох країн одностайно ухвалили це рішення. А урочистості з надання бригаді імені князя Острозького із врученням прапора об’єднання відбудуться в Любліні в жовтні цього року під час відзначення другої річниці військової частини.
Постать Костянтина Острозького примітна тим, що він, виходець із Волині, православний русич, був гетьманом Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського й Королівства Польського, очолював об’єднані сили, де командував загонами, у складі яких були литовці, поляки, українці та білоруси. Він провів 35 битв, лише дві з них програв. Відомі його успішні кампанії проти татар та Московсь-кої держави. Найвизначнішою вважається битва під Оршею, що відбулася 8 вересня 1514 року між військом під командуванням князя Костянтина Івановича Острозького та московським військом на чолі з воєводою Іваном Челядніним.
– Це добре, що наші країни співпрацюють у військовій сфері, підкреслюючи історичну спільність литовців, поляків і українців. Такий підхід може стати інструментом для боротьби з риторикою Кремля, мовляв, що Росія є єдиним фактором, який може об’єднати та інтегрувати регіон. І обрання князя Острозького патроном бригади вписується в цю стратегію. Також вартий уваги, наприклад, той факт, що Міністр оборони Республіки Польща Антоній Мацеревич поклав вінок до могили генерал-хорунжого УНР Марка Безручки. Це також важливо у зв’язку з тим, що наразі в польсько-українському діалозі домінують історичні події, пов’язані з Другою світовою війною, зокрема з радикально різними оцінками діяльності Української повстанської армії, – прокоментував Якуб Борньо.

Військова сила як символ єднання
На думку Даріуша Мартеняка, створення литовсько-польсько-української бригади є набагато важливішим заходом, ніж може здаватися на перший погляд. Це не тільки виявлення політичної і військової волі щодо нинішньої співпраці сусідніх країн. Це запорука і майбутньої співпраці.
– Військове співробітництво Литви, Польщі та України у різних проявах і у форматі LITPOLUKRBRIG сьогодні є доказом спільних інтересів країн, що розташовані в одному безпековому середовищі та стикаються з аналогічними проблемами. Результатом цих спільних зусиль, ймовірно, буде не тільки діяльність багатонаціонального підрозділу, а й набагато глибші стратегічні проекти, – додав Даріуш Маерняк.
А Якуб Борньо відкидає заяви скептиків про безцільність діяльності бригади, хоча погоджується, що залучення до місій і операцій малоймовірне в короткостроковій перспективі.
– Через специфічний характер призначення цього об’єднання до операцій з підтримання миру не слід очікувати, що LITPOLUKRBRIG виконуватиме місії найближчим часом. Адже в установчих документах чітко прописано участь в операціях за мандатом Ради Безпеки ООН, де Росія блокуватиме будь-які спроби використати LITPOLUKRBRIG за призначенням. Але це не важливо. Головне призначення бригади, на мою думку, бути символом єднання трьох наших народів. І цей символ ми повинні підтримувати та розвивати, – закінчив Якуб Борньо.

Олександр ГАЙН

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy
Международный выставочный центр

Партнери проекту