Журнал

МІЖ ВІЙНОЮ І МИРОМ

МІЖ ВІЙНОЮ І МИРОМ

ІНТЕРВ’Ю З КОМАНДУВАЧЕМ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ

Він ніколи не відводить погляду – дивиться прямо і відверто. Це погляд чоловіка – принципового і рішучого. Він добре усвідомлює, яка відповідальність покладена на нього в такий важкий для України час. Та він уміє тримати удар! Звідки в нього ця спокійна мужність? Відповідь проста: він вірить у себе, вірить в Україну, її народ, її оборонців та в українську армію.

 «Пообіцяв – виконав!», – сьогодні ці слова стали життєвим кредо командувача Об’єднаних сил генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Під керівництвом цього воєначальника Об’єднані сили вкотре довели, що українська армія – одна з найбільш боєздатних у світі!

Лише за чотири місяці військової операції на Донбасі в новому форматі під контроль України повернуто кілометри рідної землі, звільнено низку населених пунктів, відновлено десятки об’єктів інфраструктури Донецької та Луганської областей, яку підступно зруйнувала ворожа артилерія.

Про хід операції Об’єднаних сил Сергій Іванович відверто розповів читачам нашого журналу в ексклюзивному інтерв’ю. Слід наголосити, що розмова з командувачем відбулася не в кабінетах штабу, а на передньому краї, в окопах та бліндажах, серед солдатів та офіцерів, які мужньо боронять Україну від оскаженілого агресора…

– Товаришу командувач, майже кожного українця сьогодні турбує питання: коли скінчиться агресія Росії на Донбасі? Також існує думка, що настане тут мир, чи ні, залежить виключно від Путіна. Що ви можете відповісти цим людям? Який варіант розвитку подій був би найбільш оптимальним для України?

– Переконаний, що війна закінчиться нашою перемогою. Щодо цього не маю жодного сумніву. Ми маємо найкращі Збройні Сили, у нас найкращі люди, і головне – ми боронимо нашу рідну  землю – Україну. Миротворча місія ООН, яку пропонує керівництво нашої держави і на якій наполягають наші союзники, зокрема США, це частина політичного рішення. Наразі йде його опрацювання, тож прогнозувати, якими будуть контури цієї операції, поки що зарано, принаймні для рівня Об’єднаних сил.

– Життя засвідчило: лінія окопів пролягає не стільки по українських родючих ґрунтах, скільки в душах і головах українців. Які загалом настрої нині панують серед мешканців Донбасу, що живуть на підконтрольних територіях, та тих, які опинилися в окупації? Чи можна констатувати, що жителі нарешті починають розуміти справжню ціну «руского міра»? Словом, що перемагає: холодильник чи телевізор?

– За роки, що минули від початку бойових дій на Сході України, у світогляді місцевого населення багато чого змінилося. Дедалі більше мешканців цього регіону вважають себе українцями та асоціюють своє майбутнє з Україною. Так, Донбас має свою специфіку. Тут даються взнаки різні фактори: і вплив російської пропаганди, і певні нюанси історичного розвитку цього індустріального регіону, й багато інших чинників. І хоча російська пропагандистська машина й далі намагається робити свою «чорну» справу, відсоток прихильників «руского міра» на тимчасово окупованих територіях знижується. Адже тотальне зубожіння, відсутність роботи та пристойної зарплатні, космічні ціни на все, починаючи з продуктів харчування й закінчуючи товарами широкого вжитку та побутовою технікою, – все це аж ніяк не сприяє підвищенню довіри до окупаційних адміністрацій, керованих Кремлем.

– Скільки контрольних пунктів в’їзду-виїзду нині функціонують на лінії розмежування, яка кількість людей їх перетинають та з якою метою?

– Що стосується КПВВ, то їх на території району проведення операції Об’єднаних сил шість: Новоазовськ – Маріуполь (КПВВ «Гнутове»), Донецьк – Маріуполь (КПВВ «Новотроїцьке»), Донецьк – Курахове (КПВВ «Мар’їнка»), Горлівка – Бахмут (КПВВ «Майорське»), Первомайськ – Лисичанськ (КПВВ «Золоте»), Луганськ – Новоайдар (КПВВ «Станиця Луганська»).

Звичайно, лінію розмежування в той чи інший бік громадяни України перетинають з різних причин. З тимчасово окупованої території люди здебільшого їдуть провідати рідних та близьких, навідати дітей, які вчаться в українських вишах. Чимало громадян вирушають у так звані продуктові тури або ж за якісними українськими ліками.

– За час, відколи триває операція Об’єднаних сил, Збройні Сили України очистили від окупантів кілька населених пунктів. Їхні мешканці, втомившись від безладдя і невизначеності, просили наших воїнів взяти їх під свою опіку. А якщо завтра, наприклад, мешканці Горлівки повстануть проти влади окупантів і покличуть у місто Збройні Сили України?

– Об’єднані сили виконують в операції кілька ключових зав­дань. Одне з них – не допустити поширення російської агресії на підконтрольну Україні територію. Для цього ми встановлюємо конт­роль над населеними пунктами до лінії розмежування, визначеної Мінськими угодами.

Операції із взяття під контроль Шумів, Золотого-4 та Південного були здійснені в межах Мінських до­мовленостей. Головні їхні завдання – це створення смуги для убезпечення підрозділів, що обороняються від раптових нападів противника, унеможливлення його виходу до переднього краю й ведення вогню з так званої «сірої» зони. А також – якомога далі відсунути від населених пунктів смугу забезпечення підрозділів та створити пояси безпеки навколо міст та сіл.

Що ж стосується мешканців Горлівки та інших окупованих населених пунктів, скажу так. Ми ведемо боротьбу на рідній землі, на ній жили наші пращури, тож вона за всіма законами належить нам і нашим нащадкам. Мета операції: стримування та відсіч збройній агресії Російської Федерації, відновлення суверенітету України на тимчасово окупованих територіях. Об’єднані сили під моїм командуванням виконають визначене завдання Верховного Головнокомандувача. Разом із тим наголошую, що Об’єднані сили жодного разу не порушили ані Мінські домовленості, ані інші міжнародні зобов’язання.

 – Які населені пункти у так званій «сірій» зоні наразі потребують особливої уваги щодо відновлення інфраструктури і підготовки до зими?

– Нещодавно підрозділи Об’єд­наних сил на північно-за­хід­­ній околиці Золотого взяли під повний контроль хутір Вільний. Тепер наше «невеличке село» належить до Попаснянського району Луганщини, а противник позбавлений можливості вести вогонь з тієї території по мирних мешканцях прилеглих сіл. З поверненням української влади мешканці Вільного повертаються до цивілізації. Жителі радо зустріли своїх захисників, обіймали, дякували. Нині наші військові допомагають місцевому населенню розв’язувати виниклі проблеми. До хутора постачають продукти харчування, речі першої необхідності, україномовні друковані періодичні видання. У домівках поступово з’являється світло. На черзі – доставка вугілля та дров, аби люди могли перезимувати, відновлення доріг. Об’єднані сили, керівництво Луганщини й району зроблять усе можливе, щоб мешканці Вільного, як і весь український народ, у комфортних умовах, у теплі й радості зустріли Новий рік, Різдво Христове та інші свята. І, дай, Боже, жили в мирі!

– Сергію Івановичу, скільки громадян, які мешкають на території проведення ООС, були затримані за співпрацю з бойовиками? Це були окремі особи чи навіть цілі диверсійні групи? Скільки з них здалися добровільно завдяки програмі СБУ «На тебе чекають вдома»? Яка тенденція спостерігається? Як складається ситуація з добровільною здачею зброї?

– З початку проведення Операції об’єднаних сил на блокпостах та КПВВ затримано та перевірено 273 особи. В межах чого відкрито 241 кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ст. 260 ККУ (створення непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань). 34-м особам повідомлено про підо­зру. У інших провадженнях триває досудове слідство.

Що стосується тих, які здалися добровільно, то в цілому по Україні програмою СБУ «На тебе чекають вдома» скористалося більше двохсот осіб. В районі проведення операції ця цифра з травня цього року становила  4 особи.

Щодо ситуації з добровільною здачею зброї, то це виключно компетенція органів правопорядку, які до речі, з 1 жовтня проводять відповідний місячник. Але, слід зазначити, що лише за час проведення Операції об’єднаних сил Національна поліція із незаконного обігу вилучила 178 одиниць стрілецької зброї та гранатометів. Близько 120 тисяч боєприпасів різних типів та 200 кг вибухівки.

– У повідомленнях агресор періодично здіймає паніку щодо штурму, який готують ЗС України. Натомість усі перемир’я, про які щоразу домовляються в Мінську, порушують саме окупанти. З якою метою, на Вашу думку, проводяться такі пропагандистські акції?

– Вони лякають ніби-то нашим наступом мирне населення, а натомість самі  обстрілюють житлові квартали населених пунктів, руйнують інфраструктуру. Це вже стало традиційним для цієї гібридної війни. Ми ж усе це відновлюємо,  зброю застосовуємо виключно для оборони та відбиття нападів. Так звані ватажки окупаційних адміністрацій РФ, контрольовані російськими кураторами, за наказом своїх кремлівських господарів залякують і без того залякане населення тимчасово окупованих територій, розповідаючи йому свої вже остогидлі казки про фашистів-бандерівців та загрозу «хунти». Заляканим народом легше керувати, перед ним і звітувати необов’язково, і забезпечувати його права і свободи є зайвим. Головне – підтримувати створений російською пропагандистською машиною образ ворога й тим самим постійно підтримувати полум’я війни. Та все ж, я знаю, дедалі більше громадян на тимчасово окупованих територіях починають розуміти, в яку халепу потрапили вони, куди завів їх міфічний «руский мір». Не за горами той час, коли всі ми знову житимемо в мирній і неподільній Україні.

– Сергію Івановичу, яке озброєння та бойову техніку постачає країна-агресор бойовикам?

Російська Федерація не припиняє направляти на тимчасово окуповані території Донбасу озброєння власного оборонно-промислового комплексу, серед них і новітні зразки. Зокрема підтверджено, що з 2014 року й до сьогодні були передані танки модифікацій Т-72Б (зразок 1989 року), Т-72БА (1999 рік), Т-72Б3 (2011 рік), броньовані машини БТР-82А, БТР-80 та БМД-2, бронеавтомобілі «Рысь», «Тигр» та «Мустанг». Криваві злочини на Cході України окупанти вчиняли за допомогою реактивних систем залпового вогню «Град», «Смерч» і «Торнадо», артилерійських установок «Нона-К», «Пион», «Гвоздика», «Акация»,  «Гиацинт-Б», «Мста-Б» тощо. Також державний кордон України перетнули системи протиповітряної оборони Збройних сил Росії. Зокрема зенітні комплекси «Панцирь-С1» і «Стрела-10», локаційна станція «Каста-2Е2», переносний ракетний комплекс «Ива», а завдяки «знаменитому» «Буку-М1» із Західного військового округу РФ 17 липня 2014-го над Донбасом загинуло 298 цивільних пасажирів малазійського літака «Boeing-777». За цей терористичний акт агресору доведеться відповідати в міжнародних судах! Крім цього, противник активно застосовує засоби радіоелектронної боротьби, безпілотні літальні апарати, міни та вибухові пристрої. Уся ця зброя путінського «військторгу» задокументована Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні. Як доказ 28 липня 2018 року безпілотником місії виявлено відразу чотири новітні російські комплекси радіоелектронної боротьби «Леер-3», «Красуха-2», «Былина» та спеціальний апарат для перешкод безпілотникам «Репелент-1». Дані зразки виготовлені у РФ упродовж останніх років, а деякі, наприклад, «Былина», взагалі має бути прийнятий на озброєння російської армії лише цього року після відповідних випробувань. Як бачимо, така «перевірка війною» проводиться на території незалежної України.

– Ще 2015 року обстрілами бойовиків були зруйновані очисні споруди найбільшого в регіоні свинокомплексу в селі Новолуганське Бахмутського району. Тоді забруднені стічні води потрапляли до річки Кодемка, яка впадає в Бахмутку і далі в Сіверський Донець. Це загрожувало великою екологічною катастрофою, яку відчули б на собі і жителі Донецька та Луганська. Труїлася худоба, люди… Укра­їнська сторона відразу дала гарантії безпеки ремонтникам, російська ж навмисне тягнула з відповіддю місяцями. Отже, чи вирішено нарешті ту давню проблему?

– Звичайно, вирішувати всі такі питання в односторонньому порядку після демаршу російської сторони СЦКК непросто. Втім для командування Об’єднаних сил головним були і залишаються люди – громадяни України по обидва боки лінії розмежування. Об’єднані сили зроблять усе, щоб відродження регіону було безпечним. Будемо створювати такі соціальні умови, які стануть потужним стимулом для повернення тих українських громадян, які нині перебувають під окупацією.

Щодо складної ситу­ації зі сви­нокомплексом у Ново­лу­ган­сь­кому ви абсолютно праві. Невиконання заходів із утилізації стоків, несприятливі погодні умови, а голов­не – пошкодження дамби ставка-накопичувача внаслідок постійних обстрілів з боку збройних формувань Російської Федерації протягом чотирьох років створили загрозу прориву, що могло призвести до забруднення ґрунтових вод у населених пунктах Новолуганське, Майське, Гладосове, Доломітне, Гольмівський та Горлівка. З початку 2018 року керівництво підприємства ПАТ «Бахмутський аграрний союз» направило 6 заявок щодо гарантій безпеки для проведення відновних робіт. З боку окупаційної адміністрації РФ погодження до останнього часу отримати не вдавалося.

Згодом до вирішення цієї проблеми долучилося командування Об’єднаних сил. 2 серпня 2018 року під час зустрічі з першим заступником голови СММ ОБСЄ Александром Хугом ми обговорили питання забезпечення режиму припинення вогню з боку збройних формувань РФ для проведення ремонтно-відновних робіт. І ось уже 24 серпня українська сторона СЦКК через СММ ОБСЄ отримала гарантії безпеки на проведення ремонтно-відновних робіт дамби ставка-накопичувача «Бахмутського аграрного союзу», а 29 серпня було виконано їхній перший етап.

Фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій у складі Об’єднаних сил обстежили 2100 м2 місцевості на наявність невибухлих боєприпасів. Дамбу ставка-на­копичувача зміцнили 60 тоннами будівельної суміші.

Все це дозволяє запобігти екологічній катастрофі, уникнути спалаху інфекційних захворювань та зменшити соціальну напругу серед населення регіону. Насправді люди бачать, для кого Україна – це полігон, а для кого – рідна земля. Хто розміновує територію і відновлює інфраструктуру, а хто підло маскує боєприпаси під дитячу іграшку.

– До речі, про дітей. З перших днів агресії на Донбасі ви опікувалися долею дітей, які залишилися незахищеними перед реаліями війни. Розкажіть, будь-ласка, які гуманітарні проекти реалізуються нині?

– Так, звичайно, в першу чергу допомоги потребують діти, і ми ніколи не забуваємо про них, допомагаємо. Що ж до наших гуманітарних проектів, то непогано себе зарекомендувала моя стратегічна гуманітарна ініціатива «Допомога Схід». Командування Об’єднаних сил налагодило взаємодію з обласними державними адміністраціями України та міжнародними організаціями, завдяки чому надходить медичне устаткування, обладнання, витратні матеріали, ліки для медичних закладів, що розташовані на лінії зіткнення. Організовуємо лікування дітей із складними захворюваннями у провідних клініках за межами району ведення операції, влаштовуємо відпочинок та екскурсії дітей з населених пунктів прифронтової зони в мирних містах України, робимо дітям різноманітні подарунки.

– Українцям часто нав’язують різні страхи про ситуацію в зоні бойових дій, формуючи цим негативні настрої у державі та піддаючи  сумніву компетентність її військового керівництва. У цьому зв’язку розкажіть, будь ласка, про серпневі події під Кримським. Адже кремлівські ЗМІ та деякі соцмережі тоді повідомляли про мало не десятки загиблих українських військових.

– Так, ви маєте рацію: це саме страхи, які нав’язуються. Нав’язуються ворогом – його спецслужбами й агентами, а ще, на жаль, його добровільними помічниками, які подекуди й самі не здогадуються про свою роль. Роздмухуючи в соціальних мережах, у пресі та на телебаченні панічні настрої, такі громадяни ллють воду на млин пропаганди ворога. Адже такими вчинками перемогу над агресором точно не наблизиш. Вони вносять сумбур та паніку в життя українців, свідомо чи несвідомо поширюючи неправдиву інформацію. Та все ж найчастіше шкодять фейки – вигадані інформаційні повідомлення, які викривляють картину загальної обстановки.

Буквально шквал фейків здій­нявся й навколо тих подій поблизу населеного пункту Кримське. 23 серпня цього року, коли російсько-окупаційні війська намагалися вибити наших бійців під Кримським з їхніх позицій у смузі забезпечення поблизу Бахмутської траси, загинуло четверо й було поранено сімох наших захисників. Я щиро співчуваю кожній матері, кожній дружині й кожній дитині загиблих. На жаль, на війні втрати бувають… А «десятки загиблих українських вояків» – це стандартний хід служб інформаційно-психологічних операцій противника. Спочатку в мережу Інтернет вкидається неправдива інформація, потім її тиражують спочатку свої агенти, а згодом – безвідповідальні громадяни. І все – паніка посіяна! Тому дуже важливо прискіпливо перевіряти будь-яку інформацію, перш ніж поширювати її.

– Якою наразі є ситуація в Азовському морі? Як можуть розвиватися події, зважаючи на агресивну поведінку Росії в цьому регіоні?

– Узбережжя надійно обороняють наші підрозділи. Будьте певні, якщо агресор зробить зухвалу спробу висадки десанту на Азовському узбережжі, нам є чим його зустріти.

– Товаришу командувач, люди у погонах та більшість пересічних громадян нашої держави знають вас насамперед як професіонала. Що можете сказати про українське військо? Як воно змінилося після 2014 року, і чи відчуває нашу міць ворог?

– І я особисто, і кожен захисник України в лавах Об’єднаних сил, а також, думаю, що не помилюся, якщо припущу, що і противник, звичайно, відчуваємо як зміни в українському війську зразка 2014-го та 2018 років, так і відмінності АТО від ООС. По-перше, за роки проведення антитерористичної операції та перші місяці проведення операції Об’єднаних сил якісно змінилася як підготовка українських військовослужбовців, так озброєння та військова техніка. Українська армія кінця літа 2018 року – це зовсім не те військо, що ми мали чотири роки тому. Ми не стоїмо на місці, постійно вдосконалюємось. Адже противник постійно змінює тактику і стратегію своїх дій. Ми готові йому відповісти і нам є чим це зробити.

Нині в нас є достатньо сил та засобів, аби адекватно реагувати на будь-які спроби агресора змінити ситуацію на свою користь. Також чимало змінилося відтоді, як керівництво операцією із стримування й відсічі збройної агресії Російської Федерації було доручено військовим – Збройним Силам України. Адже на сьогодні і правоохоронні органи, й інші військові формування перебувають тут під єдиним керівництвом. Тобто силовий блок готовий будь-якої миті адекватно реагувати на зміни обстановки, і це – значний позитив. Найголовніші зміни, мабуть, полягають у тому, що ми більше не миримося з безкарними обстрілами наших позицій, у чому противник уже неодноразово переконався.

– «Моторола», «Гіві», тепер Захарченко… Це добрий знак, коли вороги поступово знищують один одного? Чи це російські куратори, прибирають своїх ставлеників?

– Знищення російськими спецслужбами одіозних злочинців вже стало традицією. Вони мали розуміти, на що йшли, коли ставали на шлях зради чи наймитства, займалися терором. З одного боку, це – звичайне поїдання павуками в банці одне одного, з другого – прибирання свідків, які дуже багато знають про злочини Кремля й про те, як саме «шахтарі» та «трактористи» воюють проти українського війська. Те, що зникають з поверхні Землі вбивці та зрадники, нас мало би тішити, якби не одне «але». Кремль прибирає тих, хто невдовзі міг би свідчити проти нього в міжнародному трибуналі в Гаазі. І наостанок – за чотири з половиною роки війни ми добре засвоїли: якими б не були слова та обіцянки ворога,  – вірити агресору не можна. Тож діятимемо відповідно, будемо завжди напоготові.

Питання ставили Валентин БУРЯЧЕНКО, Сергій БАСАРАБ, Олег Сушинський

Фото Вячеслав ПЕТРОВСЬКИЙ

Powered by Ajaxy