Герої АТО

На лінії зіткнення

На лінії зіткнення

Довіра до української армії значно зростає, адже військові радо допомагають місцевому населенню та відновлюють соціальну інфраструктуру

Відкритий ще 31 березня пункт пропуску «Золоте» пропрацював менше доби. Ось уже майже п’ять місяців уряд України не може домовитися з бойовиками щодо режиму перетину цивільними лінії зіткнення – як тільки сторони досягають компромісу, ворог розриває всі домовленості та повертає людей назад.

IMG_5881– Декілька разів прикордонники намагалися почати пропускати людей, але абсолютно всіх повернули. Сьогодні КПВВ повністю готове до роботи та може розпочати діяльність у будь-який момент. Проте «та сторона» ніяк не може вирішити – будуть вони пропускати людей чи ні, – каже командир із позивним «Тренер».

Нині через пункт пропуску автівки їдуть лише до найближчих сіл, які залишились у «сірій» зоні. Також рух через КПВВ здійснюється до окупованої частини Золотого.

IMG_5637Окрім того, що ворог не має чіткої позиції щодо режиму пропуску громадян, тривають постійні обстріли. За словами прикордонників, які тут працюють, КПВВ декілька разів на день обстрілюють ворожі снайпери, рідше окупанти використовують міномети та АГС-17. Основні ж бойові дії розгортаються на флангах Золотого.

Розділене містечко

В містечку Золоте  п’ять мікрорайонів. Чотири з них контролює Україна, один потрапив під конт­роль противника. У містечку працює шахта і, ніби не помічаючи війни, вулицями гуляють люди. Може здатися дивним, але населення, яке ще не так давно було налаштоване проросійськи, тепер привітне до українських військових. Бійці розповідають, що ставлення місцевих змінилося настільки, що восени та взимку солдати миються разом із гірниками  у шахтній лазні, діти вітають техніку військових, дорослі – вітаються на вулицях.

IMG_5873– Військові допомагають будувати навіть дитячі майданчики, ось місцеві й почали краще до нас ставитись, – розповідає прес-офіцер 59-ї окремої мотопіхотної бригади «Тарас».

У вільний час – читають

У прифронтових районах з українським телерадіомовленням складно. У Золотому є слабкий сигнал «1+1», решта – російські телеканали. Тому бійці перевагу надають книгам. На деяких опор­них пунктах вже накопичились власні «бібліотеки».

– Коли була остання гроза, у нас згорів телевізор. Тому новини дізнаємося або з Інтернету, або з газет. Добре, що волонтери та штаб постійно надсилають свіжу пресу. У вільний час більшість бійців читають книжки. Нехай це стара радянська белетристика або ж любовна лірика, книги дозволяють отримати величезну емоційну розрядку. Нині нам почали привозити патріотичну літературу, і хлопці цьому дуже раді, –говорить «Тренер».

IMG_5887

Бойові будні

Але буденність воїна – це не тільки читання та налагоджування стосунків із місцевими. На деяких ділянках фронту біля Золотого сторони розділяють близько 200 метрів, рельєф місцевості дозволяє противнику наближатись до українських позицій майже впритул. Тому російські розвідувальні групи  постійно намагаються прорватись на українську територію.

– Двічі-тричі на тиждень російські окупанти здійснюють спроби прорвати наші позиції, та ми їх вдало відбиваємо. Тож здебільшого вони використовують міномети і снайперів, працюють здалеку, – розповідає командир взводу «Козак».

За словами командування бригади, всі бійці забезпечені кевларовими шоломами та бронежилетами, постійно ведеться бойове злагодження, тому атаки противника відбиваються швидко та ефективно. Останнім часом безліч проблем військовим завдають ворожі безпілотники, але більшість з них встигають перехопити зенітники.

IMG_5942

– Все важке озброєння відведене, та власних сил вистачає, намагаємось не відповідати на провокації. Наші солдати пильно стежать за фронтом, отже, наступати ворог не зможе, – коментує «Тренер».

Сергій Наконечний

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту