Журнал

НАЙЖАХЛИВІША ВІЙНА

НАЙЖАХЛИВІША ВІЙНА

976423Друга світова була найжахливішою за кількістю  людських жертв і знищених матеріальних цінностей. В неї були втягнені  понад  60 держав світу, а воєнні дії велися на теренах 40 з них,  до армій було мобілізовано понад 110 мільйонів осіб, а загальні втрати становлять 55 мільйонів людей, з яких 27 мільйонів загинули на фронтах. Тривала вона 2 194 дні і ночі

Американський президент Рузвельт, виступаючи в сенаті США, так відгукнувся про військове протистояння: «Історія людства ще не знала такої страшної війни. Дай Боже, щоб не знала й у майбутньому».
Не помилюсь, коли скажу, що Україна в ній постраждала чи не найбільше, зробивши при цьому вагомий внесок у її завершення. Адже мільйони українців воювали на всіх фронтах, а також в арміях країн антигітлерівської коаліції.

«Наша дружба міцніє з кожним днем…»
Сьогодні в путінській  Росії можна почути звинувачення на адресу Заходу щодо початку Другої світової, мовляв, своєю позицією в міждержавних справах лідери провідних країн спровокували Гітлера розв’язати агресію проти сусідніх держав. Але Радянський Союз, правонаступником якого є Російська Федерація, тривалий час підтримував із фашистським режимом тісні зв’язки, про що сьогоднішні російські вожді воліють не згадувати.
Чого вартує  лише підписання угоди про ненапад, яку ще називають пактом Молотова-Рібентропа! Він  гарантував нейтралітет СРСР у запланованому вторгненні вермахту до Польщі, з надією на німецьке сприяння щодо повернення втрачених Росією у Першій світовій війні територій. Після цієї «вікопомної події», як писали радянські газети, Червона армія розпочала «визвольний» похід на Західну Україну.
1223Народний депутат Юрій Шухевич, який тоді  був підлітком,  розповідає, що червоних бійців і командирів зустрічали з квітами, хлібом і сіллю.
– Ми вірили, що нас дійсно звільнять з-під польського ярма, – говорить Юрій Романович. – Та за кілька місяців панування радянської влади зрозуміли, що жорстоко помилилися: почалися пошуки і арешти «ворогів народу», яких відправляли до в’язниць, а то й за межі України.  Сліди більшості з них загубилися в сибірських лісах і на Колимі.
У вересні 1939-го на шпальтах багатьох видань з’явилися знімки зі спільного радянсько-німецького параду в білоруському місті Брест, де урочистим маршем пройшли підрозділи моторизованого корпусу вермахту, яким командував генерал танкових військ Гейнц Гудеріан, і 29-ї танкової бригади комбрига Семена Кривошеїна.
6_1А в радянських газетах, під знімками з парадів писали: «Наша  радянсько-німецька дружба міцніє з кожним днем. І немає у світі сили, яка б завадила їй. Ми і далі зміцнюватимемо співпрацю, дружні стосунки між Червоною армією і німецькою, на зло усім капіталістам!».
Сьогоднішні провладні російські історики «не помічають» ні того параду,  ні  реальної  співпраці з гітлерівською Німеччиною, в межах якої Радянський Союз перший надавав їй допомогу у створенні потужної армії – армії, яка незабаром сіятиме на нашій землі смерть, знищуватиме міста і села, а зондеркоманди СС вішатимуть, розстрілюватимуть  мирних жителів.

Втрати України
Найжахливіша в історії люд-ства війна прокотилася українською землею двічі: у 1941-му, коли Червона армія відступала, і у 1943-1944 роках, коли наступала. Тож не дивно, що прямі економічні збитки  Української РСР – за тодішніми цінами – становили близько 300 мільярдів карбованців. До речі, російським «історикам», які дійшли висновку, що їхня країна «виграла б війну і без українців», при цьому стверджуючи, що ми свідомо завищуємо втрати, скажу так: цифра ця  названа ще у 60-х роках радянськими економістами…
5_1Тоді ж на офіційному рівні називалися й статистичні дані, які відображають наслідки Другої світової для України. Наприклад, німці зруйнували  понад 700 міст, 28 тисяч сіл, перетворили  на руїни тисячі  заводів і фабрик,  40 % житлових будинків, через що без даху над головою залишилися  близько 10 мільйонів осіб. Були зруйновані 9 магістральних залізничних шляхів, 5600 залізничних мостів, 50 тис. кілометрів шосейних шляхів, 132 портові господарства.
Було пограбовано близько 30 тис. колгоспів і радгоспів, 1300 машинно-тракторних станцій, вивезено до Німеччини майже 60 тис. тракторів, 7,6 млн  голів худоби,  7,3 млн  овець та кіз.
Але якщо підприємства,  міста й села можна відбудувати, то людські життя не повернеш. За словами доктора історичних наук, професора Станіслава Кульчицького,  щонайменше 5,4 мільйона осіб загинули  у війні, а понад 2 мільйони були  вивезені на  примусові роботи до Німеччини.
Україна довго заліковувала рани, завдані війною. Так, у перші післявоєнні роки в нас нараховувалися десятки тисяч сиріт, у яких війна відібрала батьків. Тисячі  з них були безпритульними, мешкали в підвалах будинків, на вокзалах або мандрували з міста в місто, часто поповнюючи кримінальний світ.

«Українці зробили вагомий внесок у перемогу…»
З початком визволення нашої землі сотні тисяч українців почали поповнювати лави Радянської армії, знекровленої в боях. За спогадами командувача 1-го Українського фронту генерала Миколи Ватутіна, саме вони «стали для військ тією кров’ю, яка дала їм нове життя». Натомість радянська влада вважала всіх, хто проживав на окупованих територіях, зрадниками.
Ось як згадував ті події їхній учасник Валерій Семиволос: «Коли восени 1943-го знову прийшли Совєти, то незабаром із нашого села загребли до війська практично всіх чоловіків призовного віку. Гребли всіх: і кволих, і хворих, і немічних. Із усього того призову повернувся лише один чолов’яга, котрий розповів, як полягли односельці. Всіх їх як таких, що побували в окупації, прирівняли до ворогів народу, відправили до штрафбату. Штрафбат той весь до цурки був почавлений у першому ж бою траками німецьких танків. Озброїли їх лише перед самим боєм, видавши одну гвинтівку на десятьох і дозволивши хильнути по чарчині, під дулами кулеметів загороджувальних загонів… погнали на вірну смерть».
121315Така ж доля спіткала багатьох моїх земляків з подільського села Яланець. Необмундировані, абсолютно не навчені азам військового ремесла, вони влилися в підрозділи полку, який згодом визволяв Румунію, і майже  всі  полягли в боях біля румунського міста Яси: на меморіальному комплексі, зведеному на честь полеглих, місцем загибелі значиться саме це місто…
Вище командування не цінувало життя солдатів і офіцерів – своїх підлеглих. Восени  1943-го радянські війська, не підготувавшись як слід, за наказом Сталіна форсували Дніпро. Така поспішність коштувала понад 400 тисяч людських життів. А все тому, що Сталін хотів до 7 листопада – 26-ї річниці жовтневого заколоту – визволити Київ!…
Попри величезні втрати, сотні тисяч солдатів-українців визволили Європу від нацизму, забивши у травні 1945-го в  його домовину останній цвях.

Кінець Другої світової
У травні 1945-го над рейхстагом замайорів радянський прапор. Але ця подія не означала завершення Другої світової, оскільки  Японія, яка воювала на боці Німеччини, не склала зброю.  І це при тому, що на той час війну їй оголосили майже 60 країн світу! Проте японці заявили про бажання продовжувати війну до переможного кінця…
Тоді американці за наказом свого президента Ейзенхауера скинули на Хіросиму і Нагасакі атомні бомби, внаслідок чого постраждало близько 250 тисяч людей, а самі  міста були  майже стерті з поверхні землі. Восьмого серпня оголосив війну Японії і Радянський Союз, цим самим розірвавши пакт про нейтралітет. Наступного дня наші війська розпочали наступ.
– Армія, пройшовши майже всю Європу, була не просто стомлена, а знекровлена, – розповідав колишній фронтовий розвідник Анатолій Кучерук – учасник тих подій. – Але ми, рядові бійці, які зовсім не розумілися на великій політиці, знали, що японці – наші вороги. Тому, дізнавшись, що доведеться і з ними  воювати, ніхто не рем-ствував. Принаймні в нашій роті.
Не переповідатимемо всіх нюансів розгрому Японії, а скажемо лише, що її військо, зосереджене в основному в Маньчжурії, Кореї, на Сахаліні та Курильських островах, зазнало поразки: 2 вересня о 9:02 за токійським часом на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано акт про беззастережну капітуляцію Японії. Від імені радянського Верховного Головнокомандування її підписав генерал Кузьма Дерев’янко – уродженець Уманського повіту Черкаської області.  Кузьма Миколайович був надзвичайно хороброю людиною. Адже через кілька днів після  бомбардувань японських міст  відвідав радіаційно забруднену місцевість без жодних захисних засобів і навіть сфотографував їхні наслідки!..
Незадовго до смерті, а помер генерал 1955 року,  згадував: «Я, мабуть, ніколи не був таким щасливим, як у той вересневий день, коли своїм підписом засвідчив не лише капітуляію Квантунської армії, а й завершення Другої світової війни».

Епілог
За часів свого існування СРСР устами комуністичних ідеологів звинувачував Захід у намаганні переписати історію Другої світової війни.
Адже в ті роки вважалося, що саме завдяки Радянському  Союзу стало можливим підписання актів про капітуляцію Німеччини і Японії.
Сьогодні історія знову повторюється: путінська Росія аж зі шкури лізе, переконуючи весь світ у тім, що саме вона є єдиним переможцем у тій страшній війні, «забувши», що поруч з росіянами воювали мільйони українців, білорусів, узбеків, вірменів, молдаван, а допомагали СРСР перемогти найзаклятішого ворога людства ще й американці, британці, французи. Чого вартують лише поставки зброї, продовольства зі США!
Сімдесят років тому людство перемогло Гітлера та його сателітів, бо об’єдналося перед загрозою знищення. І сьогодні світ дедалі більше розуміє суть  політики новоявленого «вождя» Путіна, який, як і Адольф у 30-х роках ХХ століття, теж зазіхає на чужі землі, відправляючи військові підрозділи до інших країн начебто для захисту російськомовних. Колись щось схоже робив і Гітлер у Судетах…

                      Сергій ЗЯТЬЄВ

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту