Герої АТО

РЕЙД ЗА ТАНКОМ

РЕЙД  ЗА ТАНКОМ

Екіпаж ворожого танка більше тижня надокучав українським бійцям, обстрілюючи їхні позиції. Знищити його вогнем артилерії ніяк не вдавалося — «сімдесятдвійка» з’являлася на передовій несподівано, робила один-два постріли й відразу «ховалася»
Від такого щоденного набридання наші хлопці трохи втомилися, тож вирішили покласти цьому край. Виконати цю почесну місію належало військовослужбовцям однієї з артилерійських батарей 1-го гаубичного самохідного дивізіону 128-ї механізованої бригади.
Той, хто знає наш народ, скаже впевнено: українці – відчайдухи ще ті! Ось і цього разу: серед артилерійської братії був такий собі механік-водій МТ-ЛБ. Звичайний собі чолов’яга. І техніку всяку «любив безмежно». Не кожен так біля жінки ходить, як він біля свого залізяччя. Тож міркування побратимів, «як здихатися того надокучливого танка», зачепили його за живе. На пам’ять бійцю прийшли слова із фільму «В бій ідуть одні старики»: «Не махни на танк, не глядя». «А чому б і ні?» – подумав він.
Трохи обмізкувавши це діло, «поціновувач машин» зібрав друзів та озвучив своє вирішення проблеми. Неочікуване, небезпечне, зухвале.
В його основу був покладений принцип: «Було ваше – стало наше». Задум викрадення ворожої машини побратимам неабияк сподобався. До нічної вилазки сміливці готувалися ретельно. О 2-й годині ночі, коли темрява накрила всіх і все, група із шести бійців крадькома підібралася до «сепарського» розташування. Танк стояв біля невеличкого будинку, в якому ночував ворог. Здавалося, «залізний кінь» чекав на своїх «крадіїв». Коли ж українські «вершники» його приборкали, розмістившись хто всередині, а хто на броні, він «заіржав» серед ночі так несамовито, що перелякані терористи повискакували з будинку і в паніці розбіглися урізнобіч. А бійці, які приготувалися до бою, вимушені були констатувати: ворог успішно використав тактику накивання п’ятами!
На свої позиції артилеристи поверталися в доброму гуморі. На антені захопленого Т-72 вже майорів український прапор. Оглянувши більш прискіпливо здобутий трофей, бійці встановили його заводський номер – «И04ВТ8149», вилучили документи, що вказували на приналежність техніки російській армії, і віддали їх в належні інстанції. Серед іншого хлопці знайшли безліч сухих пайків російського виробництва. Командування вітало воїнів за кмітливість, мужність та успішне виконання бойового завдання.
– Мої підлеглі – справжні герої, сміливі і відважні бійці, – не без гордості зазначає командир гаубичної самохідно-артилерійської батареї капітан Олександр Гладиш. – Поки що ми використовуємо «сімдесятдвійку» як тягач – немає навідника, який міг би вести вогонь з гармати. Але сподіваюся, що фахівця нам незабаром надішлють, і тоді трофей збільшить вогневу міць нашої батареї.
Після виконання всіх процедур щодо підтвердження даного факту та видання відповідного наказу герої гаубичної самохідно-артилерійської батареї, від капітана до рядового, отримали додаткову грошову винагороду. Кожен із них одержав по 6 900 гривень за захоплення ворожої техніки і ще по 1 000 гривень за безпосередню участь у бойових діях.
До речі, на рахунку бійців 128-ї механізованої бригади це вже не перший здобутий танк. Саме ці військовослужбовці першими отримали 85,2 тисячі гривень за знищені ними дві бойові бронемашини противника.
Нині до штабу АТО вже надійшли документи на виплату грошових винагород за ліквідовані 210 одиниць бойової ворожої військової техніки й успішне виконання майже сотні бойових завдань.За знищену (захоплену) військову техніку ворога й успішне виконання бойових завдань передбачено виплату винагород військовослужбовцям на суму майже 13 мільйонів гривень. Сьогодні реалізується наказ на виплату грошової винагороди на суму майже півтора мільйона гривень.
Винагороду за успішне виконання бойового завдання найближчим часом отримають бійці зведених підрозділів 30-ї та 128-ї бригад Збройних Сил України. А грошову винагороду за безпосередню участь у бойових діях одержать 45 військовослужбовців 55-ї бригади. Але варто підкреслити: наші бійці передусім керуються не грошовими знаками, а патріотичними почуттями, обов’язком перед Батьківщиною, рідними та близькими. Адже на карту поставлені цілісність і незалежність України, майбутнє нашого народу. А гроші, звичайно, ще ніколи й нікому не були зайвими. Та і героям приємно, коли держава в такий спосіб виявляє свою вдячність.

Роман ТУРОВЕЦЬ

Powered by Ajaxy