Вірші ATO

Рядки, народжені душею

Рядки, народжені душею

Virsh7 «Військо України» продовжує публікацію поезії на армійську тематику старшини Василя Близнюка. До вашої уваги чергова добірка його віршів

Я НЕ ЗГИНУ…
Я не згину на війні –
Залишиться горбочок,
А навесні тут проросте
Вже молодий дубочок.
Підніметься над травами,
Духм’яними отавами,
До сонця віти простягне –
Ніякий вітер не зігне.
Дубочок мій нехай росте –

Душа до нього перейде.
І кожен, поряд хто пройде,
Мене, солдата, пом’яне,
В тіні посидить відпочине.
Моє життя тепер не згине.
А молода моя дружина –
Тепер уже матуся –
Синочку жолудя візьме
Від вбитого татуся.

ВІД ДІДА СОЛДАТА
Я був хлібороб
Від діда-солдата.
Він був мені всім –
І дідом, і татом.
На ранній зорі
Ми трави косили,
Допоки зла смерть
Його не скосила.
Від нього я взяв
Чесне слово і долю.
Тепер я солдат
У донецькому полі.
Я рідну Вкраїну
Прийшов захищати
Від « брата» , що став
Для нас супостатом.
Дідусю рідненький,
Я честь не порушу
І злим ворогам
Не віддам свою душу.
Хоч є сивина
На чолі і на скронях,
Та шаблю ще міцно
Тримаю в долонях.
За честь України
На плаху піду,
Щоб син мій не бачив
Війни всю біду!

РІДНИЙ БРАТ
В руках тримаю автомат,
Боєкомплект ношу з собою.
Вкраїно рідна, я – з тобою
В цей тяжкий час,
В цей тяжкий час.
Ніхто ніколи і не думав,
Що ворог ніж у спину всуне
І прийде хату відбирать.
Такий не треба більше «брат»!
Сьогодні брат мій – автомат.
З ним Неньку буду захищать
Від недруга, що був нам братом.
Боєкомплект – мій рідний брат!

ЯСНІ ЗОРІ
Донецький степ
Окутаний імлою…
Тут чисті зорі
В нас над головою,
Чумацький шлях
Нам вказує дорогу,
Що приведе з війни
До рідного порогу.
Що буде завтра
Видно тільки Богу…
Війною весь
Окутаний Донбас.
Сидить в окопі
Київський спецназ…
І ясні зорі
Прихиляються до нас…
Так стрімко
Вони падають з небес!
А ми безстрашні
Ждем від них чудес:
Загадуєм, поки
Летить зоря,
Щоб згинула
Московськая орда,
Щоб в ясний день
Закінчилась війна,
Щоб в кожного
Була своя сім’я!
Війною весь
Окутаний Донбас,
Та ясні зорі
Прихиляються до нас!

ЯК В 43-му...
Тут ворог на нас звідусіль наступає
Та дот кругову обоону тримає!
Зосталось набоїв – годину ще бою,
А ворог ніяк не дає нам покою!
Відбили уже ми четверту атаку,
Кричим москалям: Поцілуйте у с…ку!
Де ми – колорадам немає дороги!
Підете на штурм, то протягнете ноги!
Закінчився бій – ворог втрати рахує
А нам медсестра свіжі рани бинтує.
Оглухлі від бою, замурзані в сажі
Цій тиші навкруг, як діти ми раді.
Привіз старшина кулешу на вечерю,
А  в нас нема сил,
щоб відкрити в дот двері…
Поїли у тиші солдатської каші,
Патрони поклали в свої патронташі.
Від каші набрались козацькоі сили,
На ящик з набоями тихо присіли,
Згадали дітей і дружин, і матусь,
Як бій в 43-м тримав тут дідусь…
Води напились, оглянули зброю –
Ми тут ще живі і готові до бою!

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту