Герої АТО

Шон – український матрос із Техасу

Шон – український матрос із Техасу

Він воює за незалежність України в одному з підрозділів морської піхоти на південному напрямку. На фронті лише півроку. Але й пробувши в секторі «на нулі» тільки кілька місяців, добре знає почім ківш лиха. А також зажив повагу бойових побратимів і подяки командування

— Ніколи з «Техасом» проблем не було на передовій, — каже його командир. — І бігав, якщо треба було бігати, і стріляв, і під обстрілами був, і пожежі від російско-сепарських снарядів гасив.  Крім того, у нього ж  є восьмирічний військовий досвід — до приходу в морську піхоту служив матросом
у ВМФ. Має почесні відзнаки від найвищого командування…

Проте одна таки проблема з «Техасом» є: він зовсім не говорить українською. Та й московською (свят свят!) також. Бо «Техас» — громадянин Сполучених Штатів Америки, родом із Х’юстона, штат Техас. За що йому хлопці й дали позивний, а він навіть і не уявляв, що ще якісь позивні, крім цифрових, бувають. І нагороди в нього — від Пентагона.

Оце, так би мовити, припливли! Невже сепарська брехня про те, що на території України вони, російські «янгелята», воюють не з українцями, а з натовсько-бандерівськими «фашистами», підтверджується? Та ні, як то в одному з мультиків було сказано чистою російською: «Вігвам!»

— Я приїхав в Україну, —  розповідає «Техас» через перекладача, одного з українських морпіхів, аби допомогти вам хоч чимось у боротьбі за незалежність. Сполученні Штати також  виборювали незалежність у жорстокій вій­ні. І пам’ять про це залишається в нашій крові. Я не найманець. Хоча б тому, що в американській армії платять більше, ніж в українській. Я — за справедливість. Слідкував за подіями в Україні від самого їхнього початку, а коли дізнався, що 2016 року в Україні був ухвалений закон, за яким іноземці можуть служити в ЗС України, без сумнівів звільнився з ВМС США і підписав контракт на три роки. І маю надію його продовжити.

А чи знаєте, що таке в українській армії «співдружність націй» і побратимство? Без знання мови морпіхи «мовою жестів» навчили Шона розбирати, складати, чистити ДШК, про який він до того навіть уяви не мав. За короткий час Шон освоїв майже все стрілецьке озброєння, яким користуються морпіхи. І ставляться хлопці до нього не як до «американської екзотики», а як до брата. Як самі кажуть: «З душею!»

За час служби у ВМФ США Шону довелося охороняти і військові бази США з боку Перської затоки, і комунікації на демаркаційній лінії між Південною Кореєю і КНДР. А що було найважчим, найстрашнішим за роки служби тут і там?

— Там? Величезні павуки в Іраку, від зустрічі з якими навіть найкрутіші сержанти верещали від жаху, мов дівчата, — сміється «Техас». — Ну не любимо ми, американці, павуків. А тут, в Україні, – снайпери…

Він зазначає:

— Найбільше про Україну на американських каналах говорили 2014 року. Потім ця тема якось зійшла нанівець. Але більшість американців проти росіян. Вважають їх агресорами.

У Штатах у Шона залишилися батько, мама, брат і дві сестри. Його сім’я вдочерила одну з дівчаток, яку Шон називає своєю сестрою.  Вони знають, де він тепер. Хвилюються за нього, звісно, але й пишаються ним.

— Мої предки все ж таки вихідці з Європи, — каже Шон. — То ж ми маємо захищати землю своїх пращурів.

Нині Шон вчить українську, бо хоче прийняти українське громадянство й оселитися тут назавжди. На жаль, часу на посібники не вистачає – треба воювати з російськими окупантами.

Олег Шпак

Powered by Ajaxy