Журнал

«Штани», «каруселі», «рикошет»…

«Штани», «каруселі», «рикошет»…

Що для пересічних людей набір слів,
те для танкістів – основа фаху

Одним з флагманів із підготовки фахівців для українського війська є 300-й навчальний танковий полк. Командування спромоглося зберегти необхідну матеріально-технічну базу, персонал, а також впровадити у програму навчання чимало новітніх ідей, які неабияк допомагають воювати нашим бійцям на Донбасі

Наприкінці 2013 року звичне бурхливе життя 169-го навчального центру, дислокованого в селищі Десна на Чернігівщині, змінилося затишшям. На зачинених дверях порожніх казарм виднілися печатки, людей у формі можна було побачити лише де-не-де. Військову частину скорочували. Але ситуацію докорінно змінили події у Криму та на Донбасі.

Нині важко навіть уявити, що п’ять років тому механізований, зенітний навчальні полки, ремонтний батальйон були скороче­ні до рот, а менші підрозділи взага­лі зникли. Залишився лише 300-й навчальний танковий полк, на базі якого мали сформувати новий військовий «організм». Набір курсантів тоді припинили. Охорону об’єктів навчально-матеріальної бази, казармених та побутових приміщень забезпечував постійний склад, кот­рий теж можна було порахувати на пальцях.

Наслідки таких «реформ» стали відчутними вже в перші місяці вій­ни. Вкрай не вистачало викладачів та інструкторів, а в той час на навчання до Десни почали масово надходити перші партії мобілізованих. Їх потрібно було розмістити, одягти, нагодувати і, звичайно, навчити воювати. Тому серед інших важливих завдань командування вирішувало, перш за все, кадрову проблему. Офіцерів, прапорщиків та сержантів, які раніше навчали курсантів, повертали з інших частин. Тих, хто вимушено звільнився, запрошували на службу або пропонували цивільні посади.

Від початку російської агресії 300-й навчальний танковий полк випустив загалом понад 10 тис. фахівців. Цифра, погодьтеся, пристойна. Відтоді суттєво змінилася навчальна програма, було поліпшено матеріально-технічну базу, підвищено рівень підготовки випускників.

Нині основу вишколу курсантів становлять базова загальновійськова та фахова підготовка. Перша передбачає вивчення статутів, заходів безпеки, стройової, фізичної, інженерної підготовки та інших предметів. Нещодавно провели експеримент щодо збільшення кількості годин базового курсу.  Окрім іншого, курсантів навчають протидіяти інформаційному впливу противника, долати смугу перешкод із елементами БАрС, виживати, маскуватися та безшумно пересуватися незнайомою територією, а також правильно діяти в екстремальних ситуаціях. Це ті знання, які вкрай потрібні в умовах ведення бойових дій.

Більш насиченим став також курс фахової підготовки. До переліку практичних вправ було додано стрільбу зі зміною вогневої позиції, ведення вогню з правого та лівого бортів, «каруселі» та багато іншого. Зокрема практикується стрільба на великі відстані та рикошетом. У зоні проведення
операції Об’єднаних сил останній спосіб застосовують для знищення піхоти противника в опорних пунктах. Вогонь ведуть осколково-фугасним снарядом з таким розрахунком, аби він рикошетив від землі та вибухав над окопами. Бойові дії на Донбасі продемонстрували, що в умовах гібридної війни такі навички танкістам вкрай необхідні. Проте ці вправи у програмі фахової підготовки тривалий час були відсутні. Так само, як і стрільба з автомата з люків, яка допомагає екіпажу безпечно евакуюватися і вижити в разі виходу бойової машини з ладу.

Водіння танка з навішеними мінними тралами, з повністю закритими триплексами за допомогою голосових підказок командира – це теж нові вправи у програмі фахової підготовки. Їхню доцільність також підказала війна. Траплялися випадки, коли механікам-водіям доводилося фактично наосліп виводити пошкоджені бойові машини в безпечне місце. Нині під час таких занять екіпаж не лише набуває навичок точного керування, а й учиться розуміти один одного з півслова.

На початку нинішнього року 300-й навчальний танковий полк очолив новий командир – полковник Олег Миколайчук. Він – представник військової династії, тож ще з дитинства добре знайомий з армійським життям. Попередня служба на командних посадах у 1-й окремій танковій бригаді та заступником командира 58-ї окремої мотопіхотної бригади стала основою для подальшої командирської кар’єри. Тому офіцер понад усе прагне, аби його нове «господарство» тримало високу марку серед аналогічних частин.

Виводити полк на якісно новий рівень командир розпочав з відновлення парку бойових ма­шин. Контрольно-технічний пункт, бокси із технікою, класи для підготовки механіків-водіїв, операторів-навідників, командирів танків… З’явився також спеціальний клас, де представлені всі зразки військової техніки, яка на озброєнні Збройних Сил України.

Нарешті справа дійшла до… басейну. Свого часу він відігравав важливу роль у підготовці танкістів. Його розміри (глибина 4,5 м, ширина 20 м, довжина 150 м) якнайкраще підходять на здобуття належних практичних навичок. Та оскільки ним не займалися з десяток років, для проведення занять він став непридатним. На відновлення басейну знадобилося близько місяця. Його почистили, встановили поручні, інше необхідне приладдя, напов­нили водою.

Апробацію нового об’єкта нав­чально-матеріальної бази здійснили безпосередньо полковник Миколайчук, його заступники та командири батальйонів, провівши заняття з легководолазної підготовки. Вони по черзі одягали ізолюючий протигаз ІП-5, в якому можна перебувати під водою близько 30 хвилин, та спускалися в басейн. Згодом цю вправу, а також подолання броду на танку провели танкісти 1-ї окремої танкової бригади.

– Мені самому неодноразово доводилося бувати під водою, тому я знаю, що найскладніше на таких заняттях – подолати власний страх, – пояснює Олег Іванович. – Для того, аби решта військово­службовців почувалася впевнено та безпечно, до проведення цих занять ми залучили водолазів з 12-го окремого полку оперативного забезпечення.

У найближчих планах командира будівництво ще одного басейну, який дуже швидко наповнюватиметься водою. Всередині нього встановлять макет танка. Мета – зімітувати затоплення бойової машини. Схожих навчальних об’єктів у Збройних Силах України лише два.

Крім цього, у полку відновили стрілецький тир. У навчальні класи закупили тренажери танків Т-64 та Т-72. На тактичному полі з’явилося кілька нових смуг, зокрема психологічна, яка імітує поле бою, для роботи «двійками», «трійками» тощо.

Наприкінці червня почала діяти спеціальна смуга, призначена для відпрацювання вправ, які танкісти виконують на змаганнях з танкового біатлону. З огляду на те, що в українському війську їх проводять традиційно, а в турнірі країн-членів та партнерів НАТО Strong Europe Tank Challenge наша
команда брала участь другий рік поспіль, її облаштування є дуже доречним. Смуга передбачає подолання мінних загороджень, евакуацію пораненого, встановлення акумуляторів, перенесення боєприпасів, подолання стіни тощо. Додали чимало елементів для силової підготовки, адже танкісти мають бути не лише фахово підготовленими, а й сильними. На часі також облаштування класу для проведення занять із тактичної підготовки з командирами танків, навідниками-операторами та механіками-водіями.

Ще одне ноу-хау стосується складання іспитів. Раніше в ролі командира танка поруч із курсантами завжди був інструктор, який оцінював їхні дії і в разі потреби давав поради. Віднедавна всі контрольні вправи вони виконують абсолютно самостійно. Механіки-водії проводять контрольний огляд машини, запускають підігрівач, двигун і лише потім розпочинають виконувати вправу відповідно до завдань у білеті. Так само й навідники-оператори. Перш ніж складати нормативи, перевіряють та приводять до нормального бою наявне озброєння. Інструктори лише спостерігають. До такого прийому вдалися для того, аби всі елементи контрольних вправ курсанти відпрацьовували самостійно, а в разі потреби допомагали один одному.

Підвищити якість занять вдалося також завдяки мобільному метеорологічному посту, який для частини придбали волонтери. Раніше це було громіздке, застаріле й, будемо відверті, не зовсім точне обладнання. Нині цей прилад має розміри звичайного телефону та дозволяє в режимі онлайн вести спостереження за вітром, температурою повітря, тиском тощо.

Також віднедавна в режимі онлайн можна спостерігати за всіма заняттями, які проводяться на танкодромі. Кожен етап практичних вправ фіксують спеціальні відеокамери, що обертаються. Відтак зникла необхідність в обліковцях, які фіксували дії екіпажів на папері, бо все демонструється на моніторах. Проконтролювати перебіг занять безпосередньо на своїх робочих місцях у будь-яку мить можуть начальник Ге­не­раль­ного штабу, начальник 169-го навчального центру та командир 300-го навчального танкового полку.

Наразі на танкодромі обладнують смуги, які імітуватимуть завали, зруйновані будівлі тощо. Досвід щодо подолання таких перешкод більшість деснянських інструкторів уже мають, адже неодноразово виїздили в зону проведення операції Об’єднаних сил. Ось і тепер кілька десятків представників «трьохсотки» в ролі командирів танків, навідників-операторів та механіків-водіїв допомагають опановувати техніку колегам із 28-ї окремої механізованої бригади. Натомість і самі набувають бойового досвіду, який знадобиться під час проведення занять.

Крім того, спеціальна команда 300-го навчального танкового полку відбула на Донбас навчати своїх колег стрільбі на великі відстані – від 6 до 9 кілометрів. Такий спосіб ведення вогню стає у пригоді нашим військовослужбовцям за неможливості використовувати артилерію. При правильних розрахунках 2-3 танки можуть запросто накрити вогнем спостережний або взводний опорний пункт противника. Перевагою такої стрільби є, зокрема, те, що свисту танкових снарядів, на відміну від артилерійських, не чутно, тільки їхні розриви.

Загалом кількість охочих слу­жити в Десні, у порівнянні з минулими роками, зросла. Хоча брак кадрів і досі відчувається. Некомплект інструкторів командир полку намагається поповнити за рахунок досвідчених військовослужбовців – учасників бойових дій, які за станом здоров’я не можуть виконувати завдання на передовій. На показник укомплектованості найбільше впливає питання забезпечення житлом. У гарнізоні кілька десятків років нічого не будували. Житловий фонд займають переважно сім’ї звільнених у запас військовослужбовців, які підлягають відселенню. Поліпшити ситуацію командування навчального центру сподівається завдяки зведенню  на території містечка п’яти будинків. До кінця року будівельники обіцяють здати житло в експлуатацію.

Сьогодні 300-й навчальний полк, як і навчальний центр загалом, працює за звичним розкладом. У навчальних класах та на полігоні кипить повсякденна робота. У години дозвілля на вуличках містечка чимало людей у одностро­ях прямують на пошту, у магазин, до перукарні чи банкомата. Десна змінилася. І хоча складні часи ставлять складні завдання, та деснянці готові виконувати їх так, як належить справжнім професіоналам і патріотам, – з повною віддачею фізичних та моральних сил.

Сергій Басараб

Powered by Ajaxy