Журнал

Сміємося, бо сміємо!

Ще задовго до народження бравого вояка Швейка, Василя Тьоркіна і солдата Івана Чонкіна кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким написав листа турецькому султану. Цей факт знає кожен, навіть той, хто, можливо, й не відразу зможе пригадати славні сіркові воєнні перемоги. Та ця козацька «епістола» стала першим у всесвітній історії прикладом вмілого «точкового удару» літературним пером. Не силою меча, а силою іронічного слова, до якого українці споконвіку мали неабиякий хист. Недарма ж і вся класична українська література почалася з дотепної «Енеїди» Івана Котляревського, іскрометні рядки якої й дотепер не втратили своєї влучності.

Три роки точиться неоголошена війна, яку розв’язав проти України кремлівський плюгач. Як ставитися до того, про що більшість з нас дізнається з повідомлень ЗМІ, а хлопці на передовій беруть безпосередню участь? «Можна напитися,  можна читати лише приємні й позитивні повідомлення, а є й спосіб висміювання усього того, що не подобається, що лякає», — вважає соціальний психолог, доктор психологічних наук Вадим Васютинський. Ну, злякати нас важко, а ось подивитися з іронією на «запоребрик» ми завжди готові, із нашим задоволенням. Коли ми ще вірили, що «брат Каїн» просто помиляється від незнання  дійсної ситуації в Україні, ми дивилися у вікно і писали росіянам у соцмережах про те, що там відбувається насправді. Вони ж дивилися у телевізор і зверхньо відповідали, що їм краще знати, бо в нас вікно «неправильно показує». Ну що ж, сумнівів щодо адекватності «мищебратьєв» більше не залишилося. Звичайно, гріх сміятися з хворих людей. Але над хворобою сміятися можна і необхідно! Як можна серйозно ставитися до території, інтелект «лідера» (чомусь на цьому місці клавіша з літерою «л» постійно западає) не піднімається вище рівня первинних статевих ознак «бабушкі і дєдушкі», де сміються лише «Іскандери», де зрадниця Няша готова привселюдно облизувати бюст царя-батюшки, у якого від одного лише вигляду її пісної перекошеної морди могло не тільки «мироточення», а й енурез початися? Як до цього має ставитися народ, який хоч і називає ворогів «воріженьками», але твердо знає, що вони таки згинуть? І під словом «народ» ми маємо на увазі не тільки етнічних українців. Чимало росіян сьогодні мужньо захищають свою неньку-Україну в зоні АТО. Але є й багато «хохлів», котрі із виском давляться у черзі до путінської миски з юшкою. Хто з них народ України, пояснювати, мабуть, не має сенсу.

Путін уже програв. Програв того самого дня, коли над світом пролунало «… ла, ла, ла!» Отим самим словом він і увійде в історію.

Гумор — це здатність бачити три сторони однієї медалі. Таку рубрику ми й започатковуємо. І хай її «герої» не ображаються: добре сміється той, хто сміє. Ми — сміємо!

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту