Журнал

ГЕТЬ РАДЯНЩИНУ З МІЗКІВ

ГЕТЬ РАДЯНЩИНУ З МІЗКІВ

Минулого місяця колектив нашої редакції щонайменше двічі здивували звернення представників окремих військових частин із запрошенням на святкування сімдесятип’ятиліття їхніх установ. На логічне запитання,  як набігло узялося стільки років, адже Збройні Сили України створені 6 грудня 1992 року,  чули у відповідь, мовляв, розміщені на території чи дислокуємось у місті, де колись перебувала певна радянська частина, отже, є її наступниками. Що відбувається у свідомості деяких керівників у той час, коли у війні на Сході держави гинуть українські воїни, м’яко кажучи, незрозуміло

Коли до початку російської агресії притягнуте за вуха дев’яностоп’ятиріччя Чернігівського обласного – у 1918 році губернського-військового комісаріату  й можливо було уявити, хоча й не без посмішки, то в умовах неоголошеної війни, це блюзнірство.
Подібне потрібно розцінювати як спробу втягнути у новітню історію Збройних Сил України протрухлявілу радянщину. За словами директора Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України полковника Валентина Федічева, ветеранські й громадські організації такі заходи можуть відзначати, хоча нині навряд чи хто візьметься за це. Але не за участю управлінських ланок нової армії України.
Тож на якій наступності будувати власну армію? Минулого року на День незалежності Президент України Петро Порошенко вручив бойові прапори з відзнакою Президента – стрічкою «За мужність і відвагу» командирам 14-ти військових частин, які беруть участь та відзначилися в бойових діях на Сході України.
– Створюється багато нових військових частин. Виготовляються Бойові прапори для окремих батальйонів, окремих бригад, окремих полків. Почесні найменування військових частин, їхня нумерація та географічна прив’язка до міст України також у компетенції Президента. Тож відповідний Указ слід очікувати найближчим часом, – продовжує Валентин Федічев.
За його словами, у військовому відомстві готується подання Міністра оборони України щодо впорядкування почесних найменувань. Водночас заходи ці тривалі та коштовні. Серед них і пошиття бойових прапорів та виготовлення нових атрибутів суб’єкта господарювання: печаток, штампів тощо. Виготовлення лише одного знамена коливається у межах 8-12 тисяч гривень. А пошити його можуть тільки відповідні швейні підприємства.
Важко не погодитись із відомим письменником, громадським діячем, Героєм України Іваном Драчем, що найменування військових частин мають зміцнювати країну і починатися географічними назвами – Сумська, Тернопільська, Вінницька, а продовжуватись іменами сучасних або козацьких героїв. Бо в цьому і є можливість об’єднання України, об’єднання  нашої козацької душі.
Але також потрібно змінювати і свідомість та переконання людей.

Володимир КОСЕНКО

 

Powered by Ajaxy