Журнал

Спорядити солдата допоможе НАТО

Спорядити солдата допоможе НАТО

Донедавна в Українському війську гостро стояла проблема закупівель озброєння та військової техніки за кордоном, зокрема у країн-членів Північноатлантичного альянсу. Проте наші закордонні партнери успішно вирішували це питання через Агенцію НАТО з підтримки та постачання. З нинішнього року послугами агенції можуть скористатися і Збройні Сили України

Агенція НАТО з підтримки та постачання (АНПП) створена, аби надавати послуги та логістичну підтримку арміям держав-членів НАТО у повсякденній життєдіяльності, а також під час проведення навчань і операцій. Вона налічує понад 1,3 тис. працівників, має велику кількість різних програм та близько трьох десятків напрямків, за якими працює.

На жаль, до останнього часу наше законодавство забороняло Міністерству оборони здійснювати закупівлі військового майна та техніки в нерезидентів. Тобто ніби й дозволяло брати участь у торгах, але здійснити прямі розрахунки було неможливо. Для цього обов’язково залучали посередників: спецекспортерів, спецімпортерів тощо. Саме вони відповідно до вітчизняного законодавства мали право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

За дивним хитросплетінням нормативно-правових актів військове відомство як центральний орган виконавчої влади не могло вести зовнішньоекономічну діяльність. Але ж, як відомо, поява посередника в будь-якому процесі – це не лише збільшення видатків, а й ризик виникнення корупції.

– Досить тривалий час ми з’ясовували ці нюанси, – говорить представник Міністерства оборони України, відповідальний за співпрацю з АНПП, Артур Пе­реверзєв. – Відправляли запити до Міністерства економічного розвитку. Звідти отримали звичайну відписку, яка не ставила військове відомство конкретно в межі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Саме тому за допомогою та з ініціативи місії України при НАТО представники військового відомства за рішенням Міністра оборони України Степана Пол­торака почали ознайомлення з роботою АНПП – структурою, яка існує багато десятків років, адже створювалася ще під час Другої світової війни. В містечку Капеллен (Люксембург) тоді базувався великий табір, куди надходило американське військове спорядження для країн Європи. Там працював великий розподільчий центр, де союзні війська отримували допомогу, також і гуманітарну.

Після створення блоку НАТО країни-члени поступово почали досягати сумісності. Агенція НАТО з підтримки та постачання надавала логістичні послуги об’єднаним силам під час спільних навчань або місій, забезпечуючи таким чином кілька національних контингентів. З часом вона збільшилася і могла обслуговувати всю техніку, яка стоїть на озброєнні армій багатьох країн.

Нині, окрім Копеллена, її підрозділи розташовані в різних куточках Європи. Аби отримати певні послуги, країни-члени добровільно об’єднуються в партнерства. Якщо, наприклад, кілька країн мають однакові автомобілі, танки чи БТРи, то їм простіше найняти для виконання цих завдань структуру, яка б укладала контракти на придбання запчастин, проведення ремонтних робіт тощо.

Так, як у випадку із бронетранспортером BOXER. Ним користуються деякі країни-члени НАТО, а агенція ремонтує їхній бронепарк. Також і поза місцем постійної дислокації, в будь-якому куточку світу. За ці послуги країни сплачують щорічні членські внески та 3 відсотки від суми замовлення.

Нині, наприклад, агенція забезпечує майже всі логістичні потреби місії в Афганістані, Косові, де перебувають різні контингенти, серед них і український у таборі Ново Село. Наші підрозділи укладають з АНПП угоду на інтегроване логістичне забезпечення.

Дуже цікавим є партнерство з підтримки військово-морської логістики. Його представники укладають контракт з багатьма компаніями світу, які здійснюють заправку суден, проводять ремонт і обслуговування в портах. Послуги покривають 70 – 80 відсотків ліній суходолу по всій земній кулі. Тобто куди б не зайшов військовий корабель, майже всюди він може отримати підтримку: увесь спектр послуг, навіть перукарські.

Латвія й Литва, наприклад, майже всі свої боєприпаси закупляють через партнерство з підтримки боє­припасів. Так не лише простіше й швидше, а й значно вигідніше.

Загалом для кожної країни членство в агенції має чимало плюсів. Адже для задоволення військових потреб вона наймає підрядників по всьому світу. Крім того, має власні виробничі потужності. Наприклад, для обслуговування досить не нових, але досі популярних американських протитанкових систем. Хоча тамтешні компанії перестали їх виробляти і підтримувати, але через свою добротність та витривалість комплекси досі залишаються на озброєнні багатьох країн.

Таких напрямків дуже багато. У 2012–2013 роках навіть з’явилася ініціатива створити партнерство, яке б підтримувало озброєння  та військову техніку радянських зразків. Адже чимало країн колишнього Варшавського договору досі ними користуються. Втім для продовження справи не знайшлося достатньої політичної підтримки.

Нинішнього року значний крок до членства в агенції зробила й Україна. І хоча співпраця ратифікована Угодою про співробітництво між Кабінетом Міністрів та Організацією НАТО з підтримки та постачання ще 2015 року, та реальні кроки через особливості українського законодавства вдалося зробити лише цьогоріч.

– Ми вирішили розпочати з самого простого формату, – пояснює представник Міністерства оборони України, відповідальний за співпрацю з АНПП, Артур Переверзєв.– Тобто з тих послуг, які спрямовані на підтримку безпосередньо солдата. Мається на увазі його спорядження, амуніція тощо.

Отже, віднедавна Україна може користуватися двома інструментами проведення закупівель у агенції НАТО. Один з них – партнерство з підтримки і спільного управління предметами постачання (речове, медичне майно, продукти харчування тощо). За потреби уповноважені представники вітчизняного оборонного відомства можуть скористатися спеціальною логістичною електронною базою даних НАТО, де міститься перелік усього майна, на постачання якого агенція уклала довготривалі контракти. Наприклад, якщо замовнику потрібна певна кількість черевиків з високими берцями, тепер достатньо зробити лише кілька кліків мишкою.

Наступний інструмент гнучкіший. Це несистемні брокерські послуги. Приміром, коли війську потрібні, так би мовити, особливі предмети, які не можна придбати в межах жодного з партнерств. Через цей спрощений механізм можна замовити будь-що. Для цього передбачено навіть проведення окремого тендера, в якому можуть взяти участь всі потребуючі цього країни, зокрема й Україна.

Для Міністерства оборони цей механізм цікавий тим, що не передбачає укладання жодних контрактів із підрядниками. Усе це виконує агенція. Вона ж виставляє рахунки, а Міноборони лише сплачує й отримує замовлений товар.

2015 року представники віт­чизняного військового відомства вперше відвідали офіс цієї організації. Цікавили передусім брокерські послуги і партнерство спільного управління предметами постачання. Ці інструменти дають можливість закуповувати речове, медичне майно, деяку техніку (снігоходи, човни, іншу спеціалізовану техніку), навіть стрілецьку зброю. Щоправда, Україні її не продаватимуть, допоки не буде ухвалене відповідне політичне рішення.

Користь такого партнерства полягає не лише в можливості проводити закупівлі за контрактом, а й у тому, що країни-члени партнерства можуть продавати іншим власні надлишки військового майна.

Збройні сили Франції, наприклад, нещодавно прийняли на озброєння нові шоломи. Надлишок запропонували через логістичну електронну базу даних країнам-партнерам. При чому продавати виріб французи можуть як за собівартістю, так і за будь-якою іншою ціною, яка влаштовуватиме і продавця, і покупця.

Доступ до сайта мають лише визначені посадові особи через шифровані системи захисту. Адже в ньому міститься величезна база даних інформаційної системи логістики тих країн, які користуються послугами агенції. Тут можна знайти інформацію про виробника того чи іншого товару, на замовлення якої країни укладався контракт на виробництво і поставку, скільки одиниць залишилося тощо.

Загалом усі процедури, якими користуються нині в агенції, досить сучасні. Там не використовують жодних паперових документів і мокрих печаток. Після укладення угоди увесь процес закупівлі проводиться шляхом електронного листування. Це робить уповноважена особа без численних погоджень, підписів і коректувань.

Єдиною головною умовою є стовідсоткова передоплата замовленого товару. Кошти розміщуються на субрахунку агенції у банку Люксембургу. Якщо певний час вони не використовуються, то країна отримує за них ще й банківські відсотки, які може використати на власний розсуд. Як бачимо, користь від електронних закупівель у партнерів по НАТО очевидна. Та найголовніше, що у виграші від їхнього успішного запровадження залишиться найголовніший суб’єкт – солдат українського війська.

Сергій Басараб

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту