Журнал

СТАНДАРТИ НАТО

СТАНДАРТИ НАТО

21 червня Верховна Рада у другому читанні та в цілому ухвалила 248 голосами внесений Президентом Закон «Про національну безпеку України», який  визначає основи та принципи нацбезпеки та оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз

Цей документ не лише окреслює напрямки реформування сектору безпеки держави, а має наблизити його до стандартів НАТО. Тому не дивно, що під час розробки та внесення поправок у текст цього документа українські парламентарії співпрацювали з партнерами України, зокрема з держав Альянсу та Європейського Союзу. Закон охоплює не лише суто питання реформування українського війська, а й впроваджує стандарти провідних країн світу в діяльність вітчизняних спецслужб і правоохоронних органів, зміцнює український воєнний та оборонний потенціал, посилює цивільний контроль за армією, прозорість оборонного бюджету.
Президент Петро Порошенко підписав цей закон 5 липня. Віднині замість трьох законів, які безпосередньо стосувалися питань оборонного сектору держави, – «Про основи національної безпеки України», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» та «Про організацію оборонного планування» Україна отримала законодавче підґрунтя для здійснення реформування національної безпеки та оборони у фарватері найкращого досвіду країн НАТО.
Як зазначив Верховний Головнокомандувач, закон про нацбезпеку є  важливою віхою для реформування всієї країни, насамперед – сектору оборони та безпеки.
–  Головне – цим законом ми твердо підкреслюємо курс України на європейську і євроатлантичну інтеграцію. Ми підтверджуємо, що наша держава, український народ чітко визначився зі своїм майбутнім – це майбутнє в родині народів вільного світу, – зазначив Петро Порошенко.
За його словами, силові структури згідно з новим законом мають насамперед захищати державний суверенітет і територіальну цілісність, незалежність нашої держави, демократичний конституційний лад і не допускати втручання у внутрішні справи України.
– У секторі оборони і безпеки України відбуваються революційні зміни. Законом визначено фундаментальні національні інтереси України – те, що Збройні Сили України, інші силові підрозділи мають захищати, – наголосив Верховний Головнокомандувач.
Тому в законі чітко прописані повноваження кожного із суб’єктів системи національної безпеки та оборони – Президента, Міністерства оборони та МВС, Збройних Сил, Генерального штабу, Служби безпеки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держслужби спецзв’язку та захисту інформації  тощо. А демократичний контроль за  армією та іншими військовими формуваннями будуть здійснювати не лише органи цивільної влади – Президент, уряд і парламент, а й громадський сектор суспільства.
Громадяни можуть здійснювати цей контроль через громадські об’єднання, членами яких вони є, через депутатів чи особисто звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів виконавчої влади. Громадський контроль можуть обмежити лише з міркувань державної таємниці. У межах здійснення демократичного цивільного контролю громадськість має право на вивчення стану правопорядку в секторі безпеки і оборони, його укомплектованості та оснащеності озброєнням і військовою технікою, забезпеченості запасами матеріальних засобів і готовності військових формувань до виконання завдань у мирний час та в особливий період. Контролю також підлягає ефективність використання бюджетних коштів.
У законі задеклароване повне розкриття фінансової інформації щодо функціонування сектору безпеки та оборони, а бюджетні витрати передбачені в розмірі 5% від ВВП щороку, з яких не менше ніж 3% йде на фінансування сил оборони.
Закон про нацбезпеку передбачає нові принципи формування керівництва оборонного сектору країни. Тепер на посади міністра оборони України та його заступників призначатимуть лише цивільних. Ця норма закону набере чинності з 1 січня 2019 року. Також віднині в ієрархії Збройних Сил України замість однієї посади начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України з’являються дві окремі. В обов’язки Головнокомандувача ЗСУ входить безпосереднє військове керівництво та управління армією, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони та відповідальність за їхню боєготовність. Його повноваження затверджує Президент України. Він підпорядковується Президенту як Верховному Головнокомандувачу, а також міністру оборони, за поданням якого і призначається на посаду. Головнокомандувачу підпорядковуються командувачі видів, окремих родів військ та сил Збройних Сил. Окрім цього, із введенням воєнного стану Нацгвардія України і Державна спеціальна служба транспорту підпорядковуватимуться не Міністерству оборони, а напряму Головнокомандувачу ЗСУ. З урахуванням того, що і Президент, і міністр оборони є цивільними особами, посада Головнокомандувача Збройних Сил України стає найвищою військовою посадою в державі.
Начальник Генерального штабу Збройних Сил України стає керівником головного органу військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування армії та визначених сил і засобів інших складових сил оборони. В особ-ливий період Генштаб виконує функції стратегічного керівництва Збройними Силами, іншими складовими сил оборони України. В компетенцію начальника Генштабу входить визначення вимог до спроможностей сил оборони, потреб у ресурсах, необхідних для належного виконання завдань армією та іншими складовими сил оборони, стратегічне планування застосування та розвитку Збройних Сил, їхня підготовка і технічне оснащення та всебічне забезпечення.
Його також призначає на посаду Президент за поданням міністра оборони.
Розподіл посади начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України між двома керівниками зроблено за західними принципами щодо будівництва та функціонування сектору нацбезпеки та оборони. Адже у провідних країнах світу вважається, що одній людині важко фізично ефективно керувати збройними силами та іншими складовими сектору оборони та водночас вирішувати адміністративні питання армії.
Декілька слів про керівництво Об’єднаних сил. Їх очолює командувач, який підпорядковуватиметься Головнокомандувачу Збройних Сил України, але має право доповідати про ситуацію в Об’єднаних силах, підготовку та проведення їхніх операцій безпосередньо Президенту, адже безпосередньо він і затверджує замисел застосування Об’єднаних сил.  Командувач керує всіма силами, які передані у його підпорядкування, через Об’єднаний оперативний штаб. Боєздатні сили і засоби командувачу Об’єднаних сил надають командувачі видів, окремих родів військ, а вже він контролює їхню бойову підготовку та використовує в бойових та інших операціях.
Отже, віднині головна вертикаль керівництва в секторі національної безпеки та оборони України має такий вигляд. Перша особа – це Президент, який як Верховний Головнокомандувач приймає ключові рішення щодо нацбезпеки, наприклад, на застосування армії, оголошення мобілізації чи введення воєнного стану. Міністр оборони є головною фігурою в політичних та адміністративних питаннях стосовно керівництва Збройними Силами України, а також щодо оборонного планування та розподілу ресурсів у війську. За боєготовність армії та інших сил оборони відповідає Головнокомандувач ЗСУ, він же здійснює безпосереднє керівництво армією. А начальник Генштабу визначає, які ресурси потрібні для виконання поставлених перед армією завдань, проводить стратегічне планування застосування та забезпечення армії, відповідає за її технічне оснащення.
Також треба відзначити, що задля наближення до стандартів НАТО вже на законодавчому рівні ліквідовано вичерпний перелік загроз національній безпеці (як це було прописано у старому законі, і певною мірою уповільнювало реакцію на нові загрози), запроваджено ефективне планування на різних рівнях і чіткий розподіл функцій та завдань між усіма силами  оборони. До того ж встановлюються строки і  порядок підготовки стратегічних документів, згідно з якими мають розвиватися армія, поліція та спецслужби.
У новому законі є положення про принципи цивільного захисту України, стратегію якого має розробити МВС, а також розбудови оборонпрому з використанням механізмів державно-приватного партнерства із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
Також важливо, що окремо прописано питання кіберзахисту держави і критичної інфраструктури, яка буде здійснюватися в рамках Стратегії кібербезпеки.
Серед пріоритетних національних інтересів держави називають інтеграцію України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір та набуття членства в Європейському Союзі та НАТО. А фундаментальним принципом безпеки повинен стати сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення.
– Головним результатом імплементації нового Закону «Про національну безпеку України» стане те, що Збройні Сили й увесь сектор безпеки повною мірою будуть відповідати критеріям членства України в НАТО, – наголосив Президент України Петро Порошенко.

Євгеній СИДОРОВ

 

Сохранить

Powered by Ajaxy