Журнал

ВЧАСНЕ СЛОВО НАТАЛІЇ МАСЬ

ВЧАСНЕ СЛОВО НАТАЛІЇ МАСЬ

Солдат тримався осторонь. Сповнені суму очі свідчили: чимсь дуже переймається. «Хлопче, що з тобою трапилося?» – зі співчуттям запитала Наталія на одному із опорних пунктівмолодого бійця, якому на вигляд було ледь за 20. З’ясувалося,його гнітило почуття провини через пораненого друга, з яким вони добровольцями пішли  воювати.  Не полишала думка, як буде дивитися в очі близьких ліпшого товариша, який зазнав тяжких травм, а він сам залишився неушкодженим. Хлопець зізнався, що боїться залишатися на тому опорному пункті, адже при кожному обстрілі перед очима постає та страшна картина. Уважно вислухавши, психолог зрозуміла, що як бойова одиниця він не може нести службу. Тож негайно повідомила командирів, що цій людині необхідно дати певний час на відпочинок та емоційне відновлення  за межами передової

Таких випадків у роботі психолога не перелічити. Навіть коли часу для проведення глибокого аналізу ситуацій обмаль, ці моменти   жінка  прораховує миттєво. Знайде індивідуальний підхід для кожного і підтримає  словом.
Коли в Україні почалася Революція гідності, а далі – неоголошена Росією війна, підполковник Наталія Мась не залишилась осторонь тих подій, які відбувалися у країні.  2014-го працювала з родинами військовослужбовців,  які перебували  в  АТО.
– Засмучені, обурені, емоційно збуджені рідні та близькі тижнями перекривали дороги, блокували роботу КПП Генерального штабу та Міністерства оборони.  До нас, військових психологів, тим часом надходила інформація про загибель їхніх синів і чоловіків… Надзвичайно складно було повідомляти близьким, що вони вже додому живими не повернуться… – зі смутком згадує психолог.
Вперше потрапивши на фронт, підполковник Мась та її колеги намагалися донести до командирів та військовослужбовців те, наскільки важливою є діяльність психолога на передовій. Адже спочатку, командири і бійці не визнавали цієї потреби, мовляв,  цілком здорові і допомога їм ні до чого.
Більшість мобілізованих призабула такі поняття, як підпорядкування начальникам, військова дисципліна, з якого боку підійти до зброї і як поводитися в бою.  Одне слово, морально більшість із них не були готові до виконання бойових завдань, як і до тих змін, які відбулися з початком російської агресії у країні. Відправляючись на фронт, кожен із них залишив родину, улюблену роботу, звичне життя. Це викликало пригнічення, відчай, агресію, страх і паніку. Тому Наталія з напарниками робили все, аби повернути бійців до нормального стану і нагадати, для чого і заради чого вони перебувають на Донбасі.
Згодом досвід ведення АТО показав: військові психологи на фронті не лише потрібні – їхньої присутності вже вимагають самі командири, які через брак досвіду не можуть упоратись у скрутних ситуаціях із бійцями.
За приклад можна згадати, коли чотири сотні військовослужбовців 5-го батальйону «Прикарпаття» після обстрілів і побачених поранень та смертей своїх побратимів були деморалізовані, покинули позиції, зібрались і поїхали до частини, вимагаючи відпочинку.
Тому такі спеціалісти повинні вміти оперативно діяти у кризовій ситуації, згуртувати бійців, не дати їм опустити руки. Також у бою діє принцип – дбай про товариша. Дуже важливими є знання, як не тільки себе психологічно правильно налаштувати, а й того, хто поряд.
– Коли воїн відчуває, що ось-ось його охопить паніка, найперша порада – негайно закцентувати увагу на деталізації своїх дій. Наприклад, про себе  промовляти: «Автомат, приціл, увага – стріляю», зосередити на тому, що належить робити. Це допомагає переключитися зі страху на діяльність і не розгубитись у відповідальний момент. А після напруженого бою слід робити легенькі попліскування по всьому тілу, особливу увагу приділити кінцівкам і спині, – наголошує Наталія.
Свою розмову із захисниками  підполковник Мась розпочинає зі слів подяки за те, що вони роблять для України. Вона завжди вміє сказати по-жіночому теплі слова воякам, це їм дуже покращує настрій.  Привозить із собою малюнки і обереги від діток з обмеженими можливостями, які так хочуть жити в мирі й спокої і які вірять у силу нашого війська. Такі подарунки зігрівають душі бійців, вселяють позитивні емоції, кожен із них згадує своїх дітей, родину.
Коли воякам настає час повертатися додому, для того, щоб вони згодом не залишилися сам на сам із проблемами, психолог допомагає їм краще зрозуміти, що відбувається з психікою людини після виходу із зони бойових дій. Розказує, до чого вони мають бути готові, як вдосконалювати свій психофізичний стан і як допомагати в цьому товаришам та близьким. Адже дружинам і дітям заново доведеться звикати до свого героя, ще раз знайомитись із ним після демобілізації. Бійцям так само потрібно  налаштовуватися на нове мирне життя. Чимало колишніх учасників АТО агресивно реагують на запитання знайомих про передову. «Стримай себе, змовчи, як би важко не було, поясни, що військових про це запитувати некоректно. Згадайте про приємні моменти вашої дружби», – радить жінка.
Підполковник Наталія Мась пережила різні ситуації, проте завжди з особливою теплотою згадує свою роботу на передовій. Там вона зустріла нових друзів та колег, з якими охоче обмінюється досвідом і сьогодні.
А бійці свою рятівницю не забувають. Телефонують, пишуть SMS, вітають зі святами, а іноді звертаються, коли на душі неспокійно,  та з великим нетерпінням чекають на цінні поради досвідченого психолога.
І ніхто із них навіть не здогадується, що після відряджень на фронт сили для відновлення потрібні й самому психологу. А розрадою для Наталії Мась є її сім’я, якою жінка пишається і підтримку якої дуже цінує. Разом із рідними та близькими їй людьми Наталія Миколаївна любить виїжджати на природу, відвідувати музеї та театри. Вічне та прекрасне дають їй наснагу для нових шляхетних справ. Адже її лагідної усмішки і вчасно сказаного доброго слова нині дуже потребують українські бійці.

Дарія МАРКЕВИЧ

 

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy
Международный выставочный центр

Партнери проекту