Журнал

ВІН, ВОНА І ВІЙНА…

ВІН, ВОНА І ВІЙНА…

Дарина з волонтерами вкотре привезли на передову все необхідне. І поки довгоочікуваний вантаж  розносили по бліндажах, дівчина з нетерпінням виглядала свого коханого. А той з побратимами ось-ось мав повернутися з чергового завдання. Коли нарешті з лісосмуги в розташування потяглася вервечка воїнів у білих маскхалатах, через те схожих, немов близнюки, юна волонтерка кинулася назустріч одному з них. «Назарчику мій! Рідненький», – щебетала, обнявши того за шию. «Обраний» воїн ніжно пригорнув її до себе. Їхні очі зустрілися, а потім і уста – у довгому й палкому поцілунку. «Та-а-а-к! Гірко!» –  гучно підтримали закоханих усі, хто був поруч. А побратими почали ще й жартувати. «Та то ж я – твій Назар!» – «Ні, я!» – «Йди до мене, Назар – моє ім’я». «Ага, так і повірили», – відповіла їм дівчина. «Свого Назара я ні з ким не переплутаю», – грайливо поглянула оченятами-бісиками на коханого Дарина…

Якою б гібридною не була війна, нав’язана нам Росією, вона не здатна задушити справжніх почуттів.  У цьому переконана власниця запорізького весільного агентства «Любовь-морковь» Олена Ярошенко.  Не одній парі вона допомогла  створити сім’ю. Причому «без відриву від військових дій», якщо можна так висловитися. З 1993 року вона намагалася робити людей веселими. Була учасницею команди КВК одного із запорізьких вишів. Здобула економічну освіту і влаштувалася працювати в податкові органи. Незабаром зрозуміла, що на цьому терені не зробить щасливою ні себе, ні тих, хто навколо. Тож направила свою енергію в інше русло: створила весільне агентство «Любовь-морковь». І ось вже понад десять років робить усе, щоб дарувати людям радість.
Коли 2014 року в Україну прийшла біда, Олена не змогла залишитись осторонь «гарячих» подій на Сході й поринула у волонтерство, відклавши справи агентства на другий план. Її офіс у центрі Запоріжжя перетворився на штаб для гуманітарної допомоги біженцям і солдатам на передовій. Олена ж сама розвозила все необхідне практично до окопів наших захисників.
– Я знайомилася з бійцями. Попри всі страхіття війни, солдати не втратили здатності любити. Повернувшись додому чи перебуваючи у відпустці, вони створювали сім’ї. Хтось знаходив свою половинку під час служби, хтось повертався до коханих, котрі чекали, незважаючи на тривалу розлуку. Нерідко саме вій-на підштовхувала їх на такий серйозний життєвий крок.
Якось улітку 2016-го під час чергової поїздки на фронт до мене підійшов розвідник ЗС України із позивним «Фантом» зі своєю нареченою і попросив проконсультувати щодо тонкощів весільної процедури. Тоді я зрозуміла, що бійці намагаються економити на всьому. Із задоволенням зробила весільний букет нареченій, надала прикраси на машину, сама провела для них виїзну церемонію одруження. Відтоді  перетворилася на сваху для бійців, – згадує Олена Ярошенко.
Жінка зрозуміла, що зможе стати корисною, організовуючи весілля для воїнів. До її проекту «Кохання переможе» долучились однодумці. Першою відгукнулася власниця салонів весільних суконь. Завдяки соцмережам знайшлися інші добрі люди: візажисти, стилісти, флористи, декоратори, кондитери, власники ресторанів і кафе, фотографи і відеооператори, які для бійців з передової працюють безкоштовно!
– Було два об’єднаних весілля воїнів-сиріт, котрі повернулися з фронту та познайомилися з дівчатами.  Молодята не мали де жити, тож Асоціація бездомних Запоріжжя та області знайшла їм житло.  За весілля не взяли з них  жодної копійки, – продовжує пані Олена.
У лютому 2017 року до неї звернувся по допомогу капелан 55-ї бригади. Його син у складі ешелону їхав на фронт. Під час зупинки на одному з вокзалів він підійшов до залізничної каси й попросив дівчину, що продавала квитки, зарядити телефон. Та із задоволенням виконала прохання. Вони обмінялися номерами. А кілька місяців тому – розписалися. Але весілля вони не грали. Тож фронтова сваха вирішила допомогти молодятам.
– Через певний час наречений практично з вокзалу завітав у мій весільний салон, забрав наречену, і вони поїхали на урочисту фотосесію. А наступного ранку чоловік знову відправився на фронт, – розповідає Олена.
Розчулено згадує і нещодавнє весілля – одружувався 22-річний боєць, який повернувся зі Світлодарської дуги із простреленою ногою. Наречена заручилася допомогою медиків, щоб був на весіллі у всеозброєнні.
– Перебування на війні загострює почуття патріотизму, тому більшість пар хочуть провести весільну церемонію у національному українському стилі, відійшовши від традиційних весільних суконь, – говорить про нові настрої і тенденції Олена Ярошенко.
Згадує жінка й сумний випадок зі свого життєвого досвіду:
– Один поранений сапер, яким я опікувалася, познайомився із жінкою з Маріуполя. У госпіталі вони зіграли весілля, якому раділа вся країна. Згодом виявилося, що жінка, знаючи про поранення, просто сподівалася на великі грошові компенсації. Практично більше року вона на них і жила, зраджуючи чоловіка. Проте історії, де панує справжнє кохання – більшість. І цей прекрасний  вир життя охопив та об’єднав практично всі регіони України.
Справили весілля і Назар з Дариною. Нехай їх, як і тисячі інших пар, що виборюють для України звитягу, оберігає велика сила любові. Кохання переможе!

Олег ЛОКТЄВ

 

Сохранить

Powered by Ajaxy