Журнал

«ВОЯЦЬКИЙ ДУХ» ДЛЯ ВІДЧАЙДУХІВ

«ВОЯЦЬКИЙ ДУХ» ДЛЯ ВІДЧАЙДУХІВ

Коли дівчата та хлопці веселою юрбою вистрибували із автобусів, які щойно доставили їх у один із найбільших навчальних центрів «Десну», то за їхнім виглядом було важко припустити, що вони вміють робити те, що викликатиме подив навіть досвідчених вояків. Коли ж на шикуванні з нагоди відкриття військово-патріотичної гри «Вояцький дух» оголосили хвилину мовчання за полеглими на Донбасі, в їхніх очах відчувався біль і сум. У такі моменти розумієш – за ними майбутнє, вони духовність нації. І можна не сумніватися, що ця щирість молоді точно переросте у силу, закладену українцям козаками-пращурами

– Рівняйсь, струнко, праворуч! На визначені навчальні місця кроком руш! – давав перші команди головний суддя зборів Юрій Пустовій.
Молодь з плацу рушила на перші випробування: метання гранати, стрільбу з автомата Калашникова, пістолета Макарова та обкатування танком. Останнє виявилося найекстремальнішим. Адже не кожен дорослий здатен подолати страх, знаючи, що просто над тобою проїжджатиме багатотонна машина. Вздовж дороги шість окопів (стільки представників у кожній із команд). Першими «лягали під танки» найсміливіші. Проте в декого емоції настільки брали гору, що вони забували кинути в панцерник навчальну гранату. Це не лякало суперників, а навпаки – додавало куражу.
– Лягти під танк не кожен зможе. Я ліг, бо не можна було команду підводити. Бо це – мінус бал. Було страшно, але я радий, що спробував. Це так захопливо, – ділиться пережитими емоціями студент Богуславського гуманітарного коледжу Роман Яковенко.
36 представлених команд становили школярі, ліцеїсти, студенти коледжів. Саме голові Всеукраїнського об’єднання військово-патріотичних організацій та організатору «Вояцького духу» Юрію Пустовію належить ідея в такий спосіб навчати юнь азів військової справи. Ініціативу радо сприйняли у відповідних міністерствах та відомствах. Викладачі – віддані своїй справі люди. І хоча для їхніх підлеглих усе в новинку і показувати «найвищий пілотаж» ще не під силу, їх то не засмучує. Керівник команди «Буревій» із селища Рогозин, що на Київщині Юрій Братусь каже, що ця гра –  поштовх у спину, щоб було до чого прагнути:
– Наступного року приїдемо виборювати призові місця.
Потенціал у команди достатній.  Павлу Пушишину вперше в житті вдалося вибити 24 бали з пістолета Макарова. Хлопець тішиться таким результатом, називає його «золотим». Його наставник Юрій Миколайович пишається першими перемогами і при всіх хвалить Павла: «Молодець, краще всіх з команди відстрілявся!»
– А яка в мене команда! Наприклад Катерина Гапон, хоч і дівчина, а не відставала від хлопців, – продовжує розповідь Юрій Миколайович. – Вона може навколо себе і згуртувати, і довести, що не слабша. Навіть підтягується на поперечині три рази. А є такі хлопці, що не можуть й жодного.
Другий день змагань був не менш емоційним. Команди провели його на тактичному полі. Під вибухи навчальних гранат долали смугу перешкод, пролазили під колючим дротом, шукали міни, вчилися складати та розбирати автомат. І це тільки частина випробувань з 13 пунктів. Попри швидкий темп гри та доволі стресову ситуацію (особливо це стосувалося новачків), молодь не здавалася та не панікувала. Загальна атмосфера цього просто – не дозволяла.  Всі прагнули перемогти. Та так, що рвали одяг, викладалися на повну, але не здавалися.
– Всі штани порвав під колючим дротом. Це нічого, – сміється Андрій Подліпний, учень Волошинівського навчально-виховного комплексу ім. Руслана Лужевського. – Та й узагалі в нас був дебют. Бо ми у школі складали-розбирали тільки макет АК-74. Звичайно, не все виходило – в перший день думав, що я тут роблю? Проте наприкінці зборів відчуття неперевершені. Хоч ми і не показали високих результатів, але воно вартувало того, щоб випробувати себе і відчути справжніми захисниками.
Павло Коломієць – напарник Андрія по команді. Попри свій юний вік вже досяг певних висот – чемпіон обласних і районних змагань з пішохідного туризму. На нього рівняються однолітки і пишаються батьки, адже він приклад для перших і надія для найрідніших. У хлопця досить хороша фізична підготовка, тому у цій грі  йому було все до снаги.
Хто ж є прикладом для хлопчини? Виявилося, його і особистим тренером, і наставником є батько. А ще дядько Павла пішов захищати Батьківщину від російських найманців на Донбасі і загинув там. Хлопчині важко згадувати про це, але він, долаючи душевний біль, йде вперед, бо в нього є мета: зробити те, чого не встиг його родич – витіснити ворога з рідної землі.
Спливав другий день змагань… І як тільки сутінки накрили землю, розпочалася гра «Тінь». Правила прості: охороняти свій табір та особисті речі. Суперники ж мали захопити якомога більше, тож хапали все, що потрапляло до рук: сокири, фляжки, кепки та навіть кілки від наметів. Утома давалася взнаки: вже не так добре пильнували,   інколи банально хотілося спати.  Тому спритніші користувалися нагодою підзаробити балів «на крадіжці».
Кілька годин перепочинку, і вже о шостій ранку перша група на тактичному полі вступила у лазерний бій, відомий як «лазертаг», спочатку із командирами, а потім між собою. Як не дивно, але юнаки та дівчата завжди перемагали наставників. Адреналіну додавали і постійні вибухи імітаційних гранат, а справжнє відчуття бойової обстановки додавало юним воїнам  азарту.  Вони швидко змінювали позиції, гуртувалися командами та шукали слабкі місця в обороні.
– Зрозумів, що в армії найважливіше – це діяти разом, – ділиться враженнями Віталій Ціник, студент Богуславського гуманітарного коледжу.
«Вояцький дух» – це новий проект Всеукраїнського об’єднання військово-патріотичних організацій, яке об’єднало хлопців та дівчат з усіх куточків України. В «Десні» вони відчули на собі всю армійську романтику. Масштаб мілітарної складової вразив навіть організаторів Всеукраїнського проекту дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).  Тож комбінація юнацьких амбіцій та дорослих випробувань кому допомогла  перемогти, а кому додала нових вражень, бажання вдосконалюватися й більше працювати над собою.  Принаймні всі вони – патріоти, когорта тих, хто знає ціну таким поняттям, як «мужність», «правда» та «честь».

Галина ЖОЛТІКОВА

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту