Герої АТО

Випадкових куль не буває

Випадкових куль не буває

Діставшись околиці селища Первомайського, піхотинці зістрибнули з двох БМП на землю. Неподалік гуркотів танк підтримки, додаючи хлопцям впевненості. Раптом з трьох напрямків по них відкрили вогонь. Стріляли короткими чергами по 2-3 кулі. Одна з них влучила у вказівний палець бійця. Він тримав його на спусковому гачку, прицілюючись по позиції противника. Майор Юрій Кучеренко миттю підскочив до підлеглого, дістав зі своєї аптечки кровоспинний засіб і вколов пораненому. «Випадкова куля», – подумав офіцер. Та вже за кілька хвилин стало відомо, що в цьому бою випадкових куль не буде. Українці потрапили в пастку, влаштовану російськими спецпризначенцями

На початку антитерористичної операції на Донбасі у підрозділах Збройних Сил України відчувалася нестача взводних та ротних командирів. Саме тому очолювати невеликі мобільні групи чи підрозділи, які виїздили на бойові завдання, нерідко доводилося штабному персоналу. Старший офіцер відділення по роботі з особовим складом 93-ї окремої механізованої бригади майор Юрій Кучеренко командний фах знав з лейтенантських років. Адже після закінчення Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища він на початку 90-х прийняв зенітно-артилерійський взвод у 25-й повітряно-десантній бригаді. Подальша служба офіцера склалася так, що згодом йому довелося «перепрофілюватися» на гуманітарний напрямок і змінити десантний однострій на піхотний.

93-тя окрема механізована бригада, як і чимало інших частин ЗС України, з початком бойових дій на Донбасі мала штат мирного часу. У квітні 2014 року в частину прибували перші партії мобілізованих.  Менш ніж за місяць дві ротні тактичні групи висунулися на Схід України. На той час там уже виконував бойові завдання 1-й механізований батальйон. Юрій також чекав своєї черги.

– За наказом командира я відбув у зону АТО наприкінці червня з колоною військової техніки, яка доставляла боєприпаси, – пригадує майор Кучеренко. – Цей день я добре пам’ятаю. Уся Україна тоді святкувала День Конституції.

Місцем призначення став населений пункт Димитрів, нині Мирноград, де розташовувався блокпост № 93/11. Він знаходився неподалік місцевої шахти, на перехресті доріг. Підлеглі Юрія перевіряли транспорт та документи. Тим часом 93-тя окрема механізована бригада разом з іншими частинами Українського війська поступово просувалася в напрямку донецького аеропорту, звільняючи захоплені терористами населені пункти.

Долучився до цих завдань і майор Кучеренко. 21 липня 2014 року він разом зі своєю групою висунувся в напрямку селища Піски, де відразу зав’язався бій.

– Рухалися вулицями, ховаючись за БМП, – пригадує Кучеренко. – Бойові дії в населеному пункті завжди вважалися найскладнішими. Нас обстрілювали з усіх боків. Особливо небезпечними були снайпери, які ховалися в будівлях. Тому армійські підрозділи просувалися по основних напрямках під прикриттям бронетехніки, а безпосередньою зачисткою будівель та укриттів від терористів займалися добровольчі батальйони.

Коли вийшли на трасу Дніпро-Донецьк, що вела до донецького аеропорту, майор Кучеренко отримав завдання прямувати в селище Первомайське. Там, притиснута ворожим вогнем, потребувала допомоги одна із наших бойових машин піхоти.

Щойно українці дістались околиці Первомайського і спішилися, як раптом по них зусібіч відкрили вогонь. Це була пастка. Вогонь вели  снайпери-спецпризначенці. Вони стріляли з нових АК-100 з оптичними прицілами. Цю інформацію згодом підтвердила розвідка. Сепаратистам, які діяли в той період поблизу населених пунктів Первомайське та Піски, активно допомагали  підрозділи регулярної російської армії. Зокрема ротні тактичні групи 22-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генштабу Росії, 200-ї бригади особливого призначення, а також морські піхотинці Чорноморського флоту РФ.

– Ми відкрили вогонь у відповідь, – пригадує Юрій Кучеренко. – Але, як виявилося, окупанти мали добре підготовлені вогневі рубежі, які облаштували обізнані фахівці за допомогою спеціальної техніки. Звісно, що «шахтарям» таке було не під силу.

Аби вціліти, йшли за «бронею», яка увесь час рухалася. Тим часом російські снайпери не давали змоги нашій піхоті хоч якось зманеврувати і зайняти більш-менш вигідні позиції для ведення бою, тож, відстрілявши боєкомплект, техніка повернулася за новими боєприпасами.

Насувалися сутінки. Юрій, який залишився тримати кругову оборону, доповів ситуацію «на гору». У відповідь почув наказ триматися. Пізніше з’ясувалося, що група майора в той момент відволікала значні сили противника, даючи змогу решті підрозділів бригади поступово звільняти селище Піски. Визволяти бойових побратимів зголосився Герой України капітан Сергій Колодій, який згодом загинув у донецькому аеропорту. Його БМП вирушила до Первомайського під прикриттям танка.

Російські найманці, напевно, очікували такого розвитку подій, тому підготувалися зустріти наших сміливців усім наявним озброєнням. Вони планували пропустити БМП у зону ураження, після чого  відкрити по ній вогонь. Але прорахувалися. Юрій уже встиг вивчити місцевість і наказав групі зосередитися у найбільш безпечному місці. Коли допомога наблизилася, наші піхотинці запалили димові шашки. Рятувальна бойова машина під’їхала до них кормовими люками. Бійці заскочили всередину. На повній швидкості техніка помчала в безпечне місце. Бойовики стріляли навздогін. Та дарма! Наші виїхали неушкодженими.

Цей бойовий епізод – один із багатьох, які довелося пройти майору Кучеренку у війні на Донбасі. Він передував повному звільненню селищ Первомайське та Піски. Того дня на цих напрямках активно діяли і підлеглі командира танкового батальйону підполковника Дмитра Кащенка. Вони атакували позиції терористів на мосту, що пізніше отримає назву «Республіка Міст».

З боями до передмістя Донецька вийшла також група капітана Олександра Лавренка. Сам командир героїчно загинув у бою, підірвавши себе гранатою.

Загалом 21 липня незаконні збройні формування зазнали важких втрат у живій силі та техніці. Тому і психологічно, і фізично вже неспроможні були обороняти Піски. Наші ж здобули перемогу: траса Дніпро-Донецьк – головний шлях постачання боєприпасів, продуктів та всього необхідного для «кіборгів» у донецькому аеропорту – тепер була під контролем сил АТО!

Олександр ВАСИЛЬЧЕНКО

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy
Международный выставочный центр

Партнери проекту