Журнал

«З НАШИМИ СОЛДАТАМИ МИ НЕПЕРЕМОЖНІ»

«З НАШИМИ СОЛДАТАМИ  МИ НЕПЕРЕМОЖНІ»

Сьогодні Українське військо протистоїть  російсько-терористичній орді та є чи не єдиним надійним гарантом нашої незалежності й територіальної цілісності. Значний внесок у цю справу роблять і народні депутати, зокрема, члени оборонного комітету. На законодавчому рівні вони забезпечують життєдіяльність Збройних Сил, інших силових відомств. Про це наша розмова з  першим  заступником  голови Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України Андрієм Тетеруком

– Ми тісно співпрацюємо з Президентом України – Верховним Головнокомандувачем ЗС України, урядом, Радою національної безпеки, керівниками Міноборони, МВС, СБУ, уважно прислухаючись до їхніх пропозицій щодо поліпшення діяльності цих структур, – говорить Андрій Анатолійович.
– А чи завжди їх «чуєте», коли йдеться про формування бюджетів цих відомств? Наприклад, Міноборони…
– Хочу запевнити читачів вашого видання, що ми завжди з розумінням ставимось до бюджетних запитів військового відомства.
–  2017 року Міністерству оборони передбачено понад 64 мільярди гривень – рекордну за останні 25 років суму. Але ж і чисельність армії значно виросла, і витрати на утримання особового складу зросли. Зважаючи на цю обставину, що  залишається, скажімо,  на розвиток озброєнь і військової техніки, розв’язання інших проблем, які безпосередньо впливають на зміцнення нашої оборони?
– Чинним законодавством передбачено, що на сектор безпеки і оборони Українська держава повинна виділяти не менше 5% свого ВВП, чого не було за всю історію нашої незалежності. Та російська агресія змусила вище керівництво країни переглянути ставлення до її безпеки і оборони. Це – по-перше.
А по-друге, потрібно рахуватись і з можливостями того ж оборонно-промислового комплексу раціонально витрачати виділені  суми. Якщо, наприклад, його потужності дозволяють виробляти,  умовно кажучи, тисячу одиниць техніки, то скільки грошей не дай, її у військах не побільшає…

– І все ж, на думку багатьох військових експертів, озвученої вами суми замало: в системі оборони стільки «дірок», що для їхнього «латання» потрібні мільярди й мільярди…
– Згоден. Але ми змушені рахуватися з реаліями сьогодення, зокрема, станом нашої економіки.  Наприклад, можна передбачити у відповідному законі для армії не 64, а всі 80-90 мільярдів гривень. Але ж де взяти ці гроші? Адже вони потрібні на розв’язання багатьох інших проблем, що існують у державі.
– Якщо говорити про оборонне відомство, то поточного року 34,7 мільярда гривень передбачено на грошове забезпечення військовослужбовців, 11,7 мільярда – на розвиток ОВТ, 4,7 мільярда – на тилове забезпечення, підготовку військ. Зокрема  проведення військових навчань, обійдеться нашим платникам податків майже у три мільярди гривень. Якщо порівнювати з минулим роком, то 2017-го ресурс МО України збільшено на 8,5 мільярда гривень.
– Якої Ви думки про ті зразки озброєнь і техніки, які сьогодні отримують наші бійці?
– Останнім часом вітчизняні конструктори розробили багато сучасної зброї. Деякі зразки ще проходять випробування, а деякі вже запущені в серійне виробництво і навіть надійшли до наших частин і підрозділів. Зі спілкування із солдатами і офіцерами – учасниками антитерористичної операції, які «випробовують» їх у реальних бойових умовах, знаю, що вони зарекомендували себе як надійні. Принаймні більшість. Ну а ті, до яких ставлення неоднозначне, виробники «доводять до кондиції»: військо не отримує абищо. Лише протягом 2016 року силами ремонтно-відновних підрозділів ЗС України та підприємств ОПК  було повернуто у стрій близько 15 тисяч одиниць техніки.
Також наші захисники отримали  близько 100000 одиниць боєприпасів і понад 1300 одиниць нових і модернізованих зразків озброєння і військової техніки.
– Після відвідування районів антитерористичної операції і зустрічей з нашими солдатами що можете сказати про їхній морально-психологічний стан?
– Я вражений  їхнім ставленням до виконання до своєї – вибачте за пишномовні слова, але в цьому випадку без них не обійтися – місії. Перебуваючи тривалий час під постійними обстрілами, вони не скиглять, не просять їх якомога швидше забрати звідти. Навпаки, хлопці – принаймні у абсолютній своїй більшості – горять бажанням перемогти ворога. Впевнений: з такими солдатами ми непереможні!

– Пане Андрій, як ви вважаєте, держава достатньо мотивує своїх захисників, які сьогодні захищають її на східних рубежах?
– Якщо ви натякаєте на певні проблеми із тиловим та іншим забезпеченням, то відповім – вони в нас є. Цього ніхто й не приховує. Та і як їх могло не бути, коли протягом понад 20 років армія перебувала в ролі такої собі падчірки, фінансуючись за залишковим принципом? Але якщо порівнювати стан нашого війська навесні
2014-го і тепер, то це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці: за останні три роки Українська держава зробила для своїх оборонців більше, ніж за кілька попередніх десятиліть. Адже війську поставлено десятки тисяч одиниць бойової техніки і озброєння, серед яких є чимало абсолютно нових. Сьогодні грошове забезпечення військовика становить як мінімум  7 тисяч гривень. Це якщо він проходить службу поза зоною АТО. Якщо ще й на передньому краї, то понад 13 тисяч. Я кажу про солдата-контрактника першого року служби, а не того, в якого вислуга обчислюється 10-15 роками чи, скажімо, офіцера.
– А що скажете про забезпечення військовослужбовців житлом? Адже сьогодні десятки тисяч із них не мають власного даху над головою, зокрема й ті, хто воює на Донбасі…
– Це одна з найболючіших проблем людей у погонах. Зважаючи на це, члени нашого Комітету тримають її на контролі. Зокрема періодично заслуховуємо представників силових відомств щодо її вирішення, при формуванні державних бюджетів  беремо до уваги їхні пропозиції щодо розв’язання цього питання.
– Чи вирішать проблему 700 мільйонів гривень, виділених цього року на будівництво квартир для військовиків ЗС України?
– Ми – країна, яка воює. І ворог  у нас не лише підступний, але  й сильний. Саме через це держава асигнує кошти передусім на вирішення тих проблем, які безпосередньо стосуються відбиття агресії. Так роблять у всьому світі…
Переконаний, що наші захисники матимуть гідні умови життя, достойні їхнього внеску в захист України. Це стосується насамперед тих військовослужбовців, які сьогодні в окопах стримують агресію північного сусіда.
– Не так давно законодавство передбачало, що максимальний розмір пенсії війсь-ковослужбовця ЗС України в залежності від вислуги міг становити 90 відсотків його грошового забезпечення. Але сьогодні діє обмеження в 70 відсотків. І це в той час, коли в Україні особливий період.
– Максимальний розмір пенсії визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до якого  наш парламент вніс зміни 2014 року…
Пропозиції про повернення пенсійного забезпечення цієї категорії громадян до 90 відсотків, як і було раніше, чую не вперше. Особисто двома руками за таке рішення. Але через стан нашої економіки, події на Сході країни цих коштів просто немає.
– А як бути тим військовим пенсіонерам, які звільнилися зі Збройних Сил України років 8-10 тому? Розмір їхніх пенсій «не дотягує» і до 3 тисяч…
– Переконаний, кожен повинен отримувати пенсію згідно з тими заслугами, які має перед державою і суспільством. Коли мені кажуть: колишніх офіцерів не буває, відповідаю – бувають. При цьому згадую літо 2014-го, коли Україна опинилася в дуже небезпечному становищі. Так ось, справжніх офіцерів, тих, хто пішов її захищати, виявилося замало. Мені особисто соромно за тих військових пенсіонерів, які не зробили цього. Як на мене, то виправданням могли служити лише якісь дуже поважні причини: похилий вік, поганий стан здоров’я, догляд за важко хворими  батьками чи дитиною. Ті пенсіонери, які призвалися, звісно, отримають перерахування пенсій в бік збільшення пропорційно з нинішніми зарплатами військовослужбовців.
А загалом питання діяльності Пенсійного фонду і нарахування пенсій перебуває на особистому контролі  Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Він сказав, що 2017 рік має стати роком наведення порядку з пенсійним забезпеченням громадян України.
– Хотілось би почути вашу думку про боєздатність нашої армії не як високопосадовця, а як пересічної людини, українця…
– Відповім відверто: проблем у ЗС ще багато. Але сьогоднішня армія і армія зразка 2013 року – зовсім різні. За оснащенням, за вишколом, за мотивацією та іншими чинниками. Знаєте, коли мені кажуть, що наше військо все одно слабке, я ставлю таким «експертам» єдине запитання: якщо воно таке слабке, то як воно спромоглося зупинити  до зубів озброєних найманців? І це при тому, що їх підримують підрозділи регулярної російської армії!
– Дякую, пане Андрій, за розмову.

 

Інтерв’ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту