Журнал

ЗА ГАМБУРЗЬКИМ РАХУНКОМ…

ЗА ГАМБУРЗЬКИМ РАХУНКОМ…

Долю Європи сьогодні визначають звичайні українські хлопці на передньому краї в зоні АТО. Проте політики продовжують робити вигляд, нібито і від них щось залежить. Для цього вони висловлюють глибоку, глибинну і глибочезну стурбованість та час від часу влаштовують розкішні міжнародні посиденьки, аби досхочу потеревенити на різноманітні теми. Як ото було 7 липня в Гамбургу, де відбувся саміт G20, або «Великої двадцятки»

Загалом цю компанію варто було б назвати «Великою дев’ятнадцяткою з роздовбаним причепом», бо двадцятою туди за чиїмсь недоглядом затесалася Росія, в якій з «великого» залишилося тільки одне – її миршавий президент. Але маємо, що маємо.
Тим цікавіше було спостерігати за пригодами російського «нацлідера» у самісінькому лігвищі ворогів, де він конгеніально виконав роль килимка для витирання ніг.
Своїм візитом Володимир Путін ощасливив старовинне німецьке місто вже вдруге. Ще далекого 1994 року в чині віце-мера Санкт-Петербурга він допомагав своєму шефові Анатолію Собчаку донести портфель до гамбурзької ратуші, де проводився традиційний урочистий обід бізнесменів з усього світу, і запопадливому, хоча нікому й невідомому, чиновнику дозволили за це посидіти скраєчку за столом і навіть щось з’їсти. Тодішній президент Естонії Леннарт Мері виступив з пророчою промовою, в якій закликав Європу бути обережнішою з Росією, котра, відгодувавшись гуманітарними «ніжками Буша», дедалі  більше поверталася до своїх імперських марень. І раптом, неначе міль з платтяної шафи, з-за столу випурхнуло щось бліде й непомітне, і демонстративно почимчикувало на вихід. На знак протесту, тобто. Присутні подумали, що то офіціант побіг за шампанським, але то був майбутній керманич «великої» Росії… Демарш демаршем, проте двох срібних ложок і однієї позолоченої виделки організатори банкету потім таки не дорахувалися.
Цього разу портфель тягали вже за самим Володимиром Володимировичем. І до візиту готувалися ретельно, адже планувалася зустріч президента Росії з президентом США Дональдом Трампом, котрий із часу своєї інаугурації встиг зустрітися навіть з вождями бушменських племен, а ось із «другом Володьйою» залишитися наодинці так і не ризикнув. Тому інтригу російські ЗМІ почали закручувати ще задовго до запланованого заходу. Спочатку росіян запевняли, що «нацлідер» може на саміт і не поїхати через надмірну зайнятість. Та й про що, мовляв, гордим нащадкам космічних русів з тим Дональдом розмовляти, якщо він сам навколішках приповзе, досить лише із сейфів ФСБ дістати кілька фотографій. Потім вирішили, що з’їздити все ж таки треба, бо хто знає, коли ще запросять. А якщо і запросять, то лише до Гааги. І Володимира Володимировича почали готувати до виходу в люди.
Зрозуміло, якби він їхав, скажімо, до Північної Кореї, то і клопотів би зайвих не було. Президента Росії там і в піжамі з неголеною пикою прийняли б із радістю.  А тут же «двадцятка», і не проста, а «велика». То ж і заходилися шукати хоча б якоїсь величі. Спочатку так званий міністр так званої оборони Росії Сергій Шойгу запропонував, аби президент в’їхав у Гамбург на білому коні. Ідея сподобалася, та несподівано виявилося, що після введення санкцій за Крим і Донбас російські фермери отримали такий стимул до розвитку, що всіх коней пустили на ковбасу для кремлівського буфету. І з усього довоєнного гужового транспорту на теренах «великої» залишилося тільки два бойових коня: один у Пітері під Мідним вершником, а другий у МЗС Росії — під прізвищем Сергій Лавров, відомий як «сумна коняка». Фарбуватися у білий колір міністр закордонних справ категорично відмовився і навіть пригрозив відставкою, якщо його силоміць засунуть у корито з білилами. Що ж, через те, що другого такого красномовного дебіла на цю посаду навіть у Росії знайти важко, цей варіант відпав.
Пофарбувати пітерського коня, попередньо зрубавши з нього зубилом Петра І, хоча він і став другим за популярністю серед російської популяції після Володимира Володимировича, не здавалося складним. Кілька науково-дослідних інститутів розробили систему коліщаток, на які можна було б поставити те страхіття, сидячи на якому президент Росії велично б довів загниваючу Європу до шокового стану.        Тягти президента на мідному коні мав новітній російський танк «Армата» — для більшого ефекту. Але непереборною виявилася проблема, хто тягтиме ту «Армату», яка має дурну звичку глухнути навіть під час парадів на Красній площі? Знову ж таки потрібні були коні, а де їх узяти, якщо на одному сидітиме головнокомандувач, а другий, скотиняка, ніяк не хоче занурюватися в  корито з фарбою?
І тоді комусь спала на думку геніальна ідея — додати величі самому Володимиру Путіну! Як саме? Елементарно: збільшити підбори його черевиків ще сантиметрів на десять! Завдяки такому нехитрому прийому президент Росії стане вищим на цілу голову за будь-якого Дональда і навіть зможе, мов той дядя Стьопа-міліціонер з відомого вірша автора російського гімну байкаря Сергія Міхалкова, рятувати гамбурзьких горобців з гамбурзьких світлофорів, демонструючи тим самим світові свої миролюбність і гуманізм.
Сказано – зроблено. Щоправда, в модернізованих черевиках Володимирові Путіну довелося ходити на пальцях, мов балерині на пуантах, але то нічого. Тим більше, що помічниці Сергія Лаврова, відомій танцівниці Марії Захаровій, котра після двох флаконів «Бояришника» здатна перетанцювати весь Большой театр, поза президента у нових «взувках» напрочуд сподобалася.
– Вам би, — каже, — Володимире Володимировичу, ще балетну пачку одіти — були б викапаним Сергієм Нурієвим!
Результатом такого неприхованого підлабузництва стало те, що в «пачку» отримала сама Маша, а новостворену виставу «Нурієв» негайно ж заборонили за «непристойність».
І президент Росії полетів. І хитро так полетів, укотре перегравши всіх своїх недругів і довівши, що він не даремно просиджував галіфе у Вищій школі КДБ. Замість того, щоб летіти по прямій, борт № 1 пробивався крізь хмари якимись дивними манівцями – за схемою «Нормальные герои всегда идут в обход». Втім невтомного борця за мир до повного кінця світу зрозуміти можна. Летіти над Чорним морем? Але ж він не на концерт хору імені Александрова відправився. Над окупованим Донбасом? Ага, зараз. Йому краще за всіх відомо, скільки там ще залишилося «Буків» і скільки охочих недоумків з них постріляти в усе, що в небі пролітає. Прокласти курс над Польщею? Після катастрофи літака польського президента під Смоленськом? Немає дурних!
Хай там як, але долетіли. Хоча хто знає, може й пішки дійшли, поки літак на себе увагу терористичних ЗРК відволікав. І ось він – Гамбург із Дональдом Трампом!
Зустріч відбулася. Російські ЗМІ від захвату слиною захлиналися, розповідаючи, скільки разів американський президент за дві години поплескав свого «друга Володью» по спині й погладив по руці. Політолог Сергій Судаков, котрий також побував на саміті, у програмі Соловйова «Воскресный вечер» скромно зізнався, що у Гамбургу, виявляється, усім було начхати на порядок денний. Всі глави урядів і президенти цілий день те й робили, що бігали за ним, Сергієм Судаковим, і цікавилися настроєм Володимира Володимировича. Навіть перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов не полінувався збігати до найближчої редакції і повідати, що зустріч Володимира Путіна з Дональдом Трампом нагадала йому його зустрічі з Рональдом Рейганом, і він дуже сподівається, що наслідки будуть такі ж. Щиро кажучи, у цьому хотілося б висловити солідарність з Михайлом Сергійовичем. Особливо, якщо згадати, чим для радянської імперії закінчилися його балачки з тодішнім американським президентом.
Сам же Володимир Володимирович, пришкандибавши на пальчиках після зустрічі на прес-конференцію, намагався не сичати від болю, робив вигляд, що йому весело і, як завжди, брехав:
– У мене була довга бесіда з президентом Сполучених Штатів. Накопичилося багато питань — там і Україна, і Сирія, й інші проблеми.
Краще б він залишився у Росії і вчив літати стерхів! Бо Держдепартамент США відкритим текстом повідомив, що на зустрічі з Путіним Дональд Трамп не планував обговорювати жодних питань, пов’язаних з Україною. За словами радника американського президента з національної безпеки Герберта Макмастера, «не було ніякого специфічного порядку денного», а темою розмови було «те, про що президент хотів поговорити». І з двох годин розмови американський президент, скажімо так, не зовсім делікатно хвилин сорок розпитував свого російського колегу, що це за справи з втручанням Росії в президентські вибори 2016 року.
– Вони дуже докладно і довго обговорювали це питання. Президент неодноразово запитував президента Путіна щодо втручання Росії. Президент Путін заперечував це втручання, як, я думаю, він робив і раніше, – розповів пресі держсекретар США Тіллерсон.
Тобто більша частина розмови полягала в тому, що Володимира Володимировича його колега Дональд просто у моднячих туфлях возив «фейсом по тейблу». А потім ще й написав у Twitter:
– Той факт, що президент Путін і я обговорювали групу питань, не означає, нібито я вважаю, що це може статися. Не може.
А вже 9 липня «клятий ковбой» сказав, що санкції проти Росії діятимуть до вирішення українського і сирійського питань, і їхнє скасування не обговорювалося на зустрічі в Гамбургу.  Ой, не допомогли російському «нацлідеру» високі підбори! І на підсумковій фотографії, зробленій після закінчення саміту «Великої двадцятки» є всі, крім одного. Вгадайте, кого саме? Офіційна Москва заявила з цього приводу, що Володимир Путін не «засвітився» на фото через те, що запізнився на фотографування.  Та чомусь думається, що коли б запізнився Дональд Трамп, то його б дочекалися. А щодо російського «нацлідера»… Пам’ятається, коли Володимир Путін тільки прийшов до влади, у закордонних ЗМІ було дуже популярним запитання: «Ху із містер Путін?» Згодом українці у цьому запитанні змінили лише кілька літер і дали чітку відповідь.
Проте не будемо забувати, що долю Європи сьогодні все ж таки вирішують звичайні українські хлопці на передньому краї в зоні АТО.

Олег ЯНОВСЬКИЙ

 

Ти станеш командиром!

Військо України
Powered by Ajaxy

Партнери проекту