Закордонний досвід

Болгарська армія: бюджет гальмує реформу

Болгарська армія: бюджет гальмує реформу

Exercise Thracian Spring 2008Болгарія для багатьох наших співвітчизників переважно асоціюється з відпочинком на чорноморських курортах, винами та косметикою. Хоча це далеко не все, що можна сказати про життя цієї «перлини» Південно-Східної Європи. Продовжуючи традицію,
«Військо України» пропонує увазі читачів матеріал щодо сучасного стану й айбутнього Збройних сил Болгарії, які за два десятиліття пройшли шлях від складової частини колишнього Варшавського договору до членства в НАТО.

Історично склалося так, що російські, а потім радянські війська неодноразово допомагали болгарам у їхній боротьбі проти різних ворогів. Досить згадати російсько-турецьку війну й бої за Шипку, участь Червоної армії у визволенні Болгарії в роки Великої Вітчизняної війни тощо. Колишня Болгарська народна армія була, напевно, самою активною учасницею Варшавського договору, копіюючи радянську армію практично у всьому, навіть у військовій формі.
Але це було раніше, так як зараз Болгарія є членом НАТО. Її Збройним силам довелося пройти довгий шлях реформ та інтеграції, аби відповідати стандартам Альянсу.
Болгарська армія і зараз продовжує перебувати в процесі реформування. Це означає дуже глибокі зміни в її структурі й системі бойової підготовки: зменшення кількості бойової та допоміжної техніки, скорочення чисельності особового складу. Зрозуміло, це дуже болючий процес. Але його необхідність визначається сучасними військово-політичними реаліями, економічними й демографічними умовами, в яких перебуває країна. Болгарська армія продовжує експлуатувати озброєння й військову техніку радянського та російського виробництва, що довела свою надійність. Але підтримувати ці ОВТ у нормальному стані з кожним роком стає дедалі важче. Це пояснюється багатьма причинами, насамперед політичними й економічними.
Після розпаду соціалістичного табору в цілому та Організації Варшавського договору зокрема, починаючи з 1991 року, керівництво країни в три етапи (1991-1997, 1998-2003, 2004-2010 роки) провело трансформацію оборонної сфери для функціонування в умовах нових геополітичних реалій. Ці заходи характеризуються скороченням Збройних сил зі 117,5 тис. чоловік до 34,5 тис. (майже в три рази), а також зменшенням арсеналів озброєння й військової техніки.
У контексті реформ і не без впливу Заходу відбулися зміни в озброєнні армії. Наприклад, Болгарії дісталася в спадок невелика кількість унікальних оперативно-тактичних комплексів «Ока», відомих під назвою «SS-23» й знищених у СРСР через недалекоглядність тодішнього Генсека, а згодом Президента Михайла Горбачова. На відміну від радянської армії, болгари могли їх використовувати ще багато років, але під тиском США та інших країн ці комплекси були знищені, і лише музейний експонат, розміщений у Національному військовому музеї в Софії, нагадує про їхню колишню могутність.
040804-F-0365G-003Сьогодні Збройні сили Болгарії мають три основні завдання:
– оборона держави (як самостійно, так і спільно зі своїми союзниками по НАТО);
– підтримання міжнародного миру та безпеки за межами Болгарії під егідою міжнародних організацій: ООН, НАТО, Європейського Союзу тощо;
– забезпечення національної безпеки держави в умовах мирного часу.
На виконання цих завдань спрямовані конкретні заходи будівництва та розвитку ЗС країни. Вони відображені в нормативних документах з питань воєнної безпеки держави. Серед них слід згадати «План розвитку Збройних сил Болгарії на 2010-2014 роки», «Доктрину Збройних сил Республіки Болгарія» (2011 року), «Білу книгу по обороні та Збройним силам Республіки Болгарія» (2010 року) тощо.
Реалізація заходів розвитку ЗС Болгарії включає ряд напрямів, зокрема організаційно-штатну модернізацію їхніх видів. Також був створений принципово новий орган військового управління – Об’єднане командування сил, що, на думку авторів реформи, здатне оперативно «замкнути» в єдину систему управління Збройними силами в мирний час та в умовах кризових ситуацій. При цьому слід згадати, що ЗС Болгарії перейшли на стандарти НАТО, тож країна бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки.
Керівництво держави докладає певних зусиль стосовно фінансового забезпечення Збройних сил, що робити дуже складно в умовах важкої економічної ситуації в країні. В усякому разі, у 2011 році військовий бюджет становив 1,27 % від ВВП, у 2012-му він збільшився до 1,3 %, а в минулому році – 1,38 %. Така незначна сума об’єктивно призвела до дисбалансу у фінансуванні ЗС, при якому видатки на особовий склад – близько 75 %, тоді як на переозброєння залишається лише 5 %. Виправити ситуацію важко і лише на рубежі 2017-2020 років є сподівання вийти за межі 1,5 % від ВВП на потреби оборони.
На кінець 2013 року лише 20 % військової техніки Збройних сил Болгарії були боєздатні. Про це заявив міністр оборони Ангел Найдьонов: «Тільки 22 % літальних апаратів, лише 43 % кораблів і 20 % акумуляторів, які є в болгарській армії, справні… До цього можна додати, що тільки близько 22 % колісної та гусеничної техніки перебуває на ходу. А з 12 вертольотів «Кугуар» літає тільки один, із вертольотів «Бел» жоден не може піднятися в повітря, всі літаки «Пілатус» також не можуть літати. Заборгованість армії сягає 140 млн левів».
Неодноразово змінювалися офіційні терміни переходу армії на контракт. Причому проблема набору контрактників є відчутною так само, як і щодо їхнього якісного складу. Наприклад, у 2004 році 62 болгарських солдата самовільно покинули миро- творчі підрозділи, що готувалися до відправки в Ірак, після того, як у результаті теракту в іракському місті Кербела загинули 5 їхніх співвітчизників. Ще раніше 50 болгар відмовилися від свого добровільного наміру потрапити до миротворчого підрозділу, що прямував до Іраку.
Тож військове відомство шукає різні способи залучення гідних молодих людей на службу до лав Збройних сил держави. Але попри намагання переходу на контрактну армію, у Болгарії прийняли рішення також зберегти й військову службу за призовом.
Зміни торкнулися армії найістотнішим чином. Зараз від пересічного болгарського офіцера вимагають знань і вмінь керувати підлеглими згідно з процедурами управління НАТО. Іншою обов’язковою умовою є володіння англійською мовою. Болгарський досвід з відбору персоналу для участі в миро-творчих операціях і місіях – цікавий та повчальний. Перш за все, цей процес дуже відкритий, тому що інформація про наявність вакантних миротворчих посад з детальним перерахуванням вимог до кандидатів розміщена на офіційному сайті військового відомства. Більше того, у болгарській армії командир зацікавлений відправити підлеглого офіцера за кордон, щоб з часом отримати назад уже досвідченого фахівця.

Сухопутні війська
Найбільш чисельним видом ЗС Болгарії є Сухопутні війська. Згідно з положеннями «Плану розвитку Збройних сил Болгарії на 2010-2014 роки» на початок поточного року вони мають включати: 2 механізовані бригади, артилерійський полк, полк спеціальних операцій, інженерний полк, полк логістики, окремий механізований батальйон, розвідувальний батальйон, батальйон захисту від ЗМУ, батальйон психологічних операцій, 2 центри підготовки та навчальний полігон «Корен».
Всього зазначені військові частини планується дислокувати в 14 гарнізонах та 28 військових зонах.
Чисельність танків (мова йде про Т-72) до 2014 року мала бути скорочена вдвічі – до 80-ти одиниць, БМП/БТР – до 280, артилерії калібру 100 мм і вище – до 96 (без врахування мінометів).
Слід зазначити, що партнери по НАТО впродовж останніх років передали для потреб Сухопутних військ держави деяку кількість бойової техніки. Зокрема, 37 броньованих машин М-1117 «Guardian», 25 позашляховиків «Sand Kat» і 52 «Hummer», які, у першу чергу, направлені на забезпечення участі підрозділів ЗС Болгарії в міжнародних операціях.
Для виправлення ситуації з оновленням арсеналів вживаються певні заходи. Так, рано чи пізно легендарний автомат Калашникова буде відправлений «на пенсію» й поступово в Збройних силах Болгарії його замінить інший, найімовірніше, власного виробництва. Цей процес уже почався в спецпідрозділах країни, які озброєні новими автоматами й снайперськими гвинтівками. А завдяки договору з «Даймлер-Крайслер» старі УАЗи і ЗИЛи в болгарській армії замінили нові автомобілі «Мерседес».

Saber Junction 2012

Військово-повітряні сили
ВПС Збройних сил Болгарії в минулому році змінили свою організаційну структуру. Сьогодні в їхньому складі (за прийнятою в ЗС країни термінологією) налічуються: командування; 2 авіаційні бази; база передового розгортання; зенітно-ракетна база; база командування, управління та спостереження; база спеціальної техніки; рота військової поліції.
Аеродромна мережа ВПС у 2013 році включала 5 аеродромів: «Граф Ігнатієво» (винищувальна авіація – МіГ-29, МіГ-29УБ, МіГ-21Біс і МіГ-21УМ), «Безмер» (штурмова авіація – Су-25К і Су-25УБК), «Враждєбна» (транспортна авіація), «Долна Мітрополія» (навчально-тренувальні літаки – L-39ZA та «Pilatus» PC-9M), «Крумово» (вертольоти).
Плани найближчого періоду передбачають збереження за ВПС на постійній основі лише 3 аеродромів: «Граф Ігнатієво» (винищувальна та навчальна авіація), «Безмер» (штурмовики та літаки інших країн НАТО, що здійснюють польоти на теренах Болгарії чи через її територію) та «Крумово» (транспортна авіація й вертольоти).
Держава прагне всіма силами оновити свій авіаційний парк. Насамперед, уряд Болгарії ще кілька років тому оголосив про наміри осучаснити парк винищувачів. Інтерес до участі в тендері проявили провідні літакобудівні компанії світу: компанія «Boeing» запропонувала винищувачі F/A-18, французька компанія «Dassault Aviation» – винищувач «Rafale», шведська корпорація «Saab» – JAS-39 «Gripen», компанія «BAE Systems» – винищувач «Eurofighter» і компанія «Lockheed Martin» – літак F-16. Хоча при цьому в планах не передбачено швидкої заміни болгарських МіГів. Як повідомляють ЗМІ, Болгарія впевнена в боєздатності й надійності наявних у неї 16 винищувачів МіГ-29 з урахуванням модернізації, але розглядає можливість їх заміни протягом наступних років.
Що стосується військово-транспортної авіації, то вибір пав на військово-транспортний літак C-27J (6 одиниць). Літаки цього класу прийшли на зміну Ан-26, отриманих ще від Радянського Союзу. C-27J виробляється компанією «Alenia Aeronautica» і є, на думку виробника, найбільш популярним військово-транспортним літаком даного класу. Збройні сили Болгарії в рамках іноземної допомоги отримали 6 легких вертольотів «Bell-206В-3», а також замовили 12 гелікоптерів AS.532AL «Cougar» і 6 – AS.565MB «Panther» загальною вартістю 360 млн євро згідно з контрактом, укладеним у січні 2005 року з концерном «Eurocopter». Вертольоти європейського виробництва замінять радянські сімейства «Мі».

Військово-морські сили
Плани щодо ВМС Болгарії також передбачили скорочення кількості дивізіонів кораблів із 6 до 3, що мало відповідати перспективному корабельному складу: 6 бойових кораблів, 6 кораблів бойової підтримки та 5 допоміжних суден. Також через ресурсні обмеження в листопаді 2011 року зі складу флоту був виведений єдиний підводний човен «Слава» (радянського проекту 633).

Потім плани були дещо змінені. Мета – приведення структури ВМС у відповідність мінімальним потребам оборони країни та новій концепції болгарських ВМС, які складаються з двох компонентів: сили постійної готовності й сили територіальної (прибережної) оборони. Були скорочені лише зайві адміністративні одиниці, а замість 2 військово-морських баз – Варна та Бургас (Атія) – створена одна з двома пунктами базування в згаданих портах. У кожному з них є по 3 дивізіони (відповідно патрульних кораблів, тральників і допоміжних суден).

050526-N-0780F-003

Враховуючи те, що Болгарія має власний потенціал кораблебудування, було оголошено конкурс (з урахуванням кооперації із зарубіжними виробниками) на будівництво корветів з ударним ракетним озброєнням. У ньому перемогла французька кораблебудівна компанія «Армаріс».
Починаючи з 2012 року, спільно з болгарськими підприємствами ОПК для потреб ВМС повинні побудувати

4 нових корвети типу «Говінд-200». Їхня вартість оцінюється у 800-900 млн євро, а термін реалізації контракту обмежується 2016 роком. У тому ж році заплановано будівництво інших бойових одиниць, у тому числі тральників і допоміжних суден.

Соціальні аспекти військової служби
Соціальне та фінансове забезпечення особового складу Збройних сил Болгарії регламентується відповідним законом, а також директивами й наказами міністра оборони. Згідно із цими документами для болгарських військовослужбовців установлений восьмигодинний робочий день при п’ятиденному робочому тижні. Максимальна тривалість добового чергування не може перевищувати 24 год., а загальний час чергувань за один місяць – 168 год. Виконання обов’язків чергової служби у вихідні дні оплачується додатково: у вихідні дні – у розмірі 1,5, у святкові – подвійного добового окладу. Під час несення бойового чергування, участі в підготовці та проведенні навчань, тренувань і польових виходів, а також при виконанні спеціальних завдань весь особовий склад має безкоштовне харчування.
Щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців складається із суми окладів залежно від військового звання та посади, а також з додаткових надбавок. При його розрахунку враховується розмір мінімальної заробітної плати в країні, який множиться на коефіцієнт, що відповідає категорії військово- службовців: для офіцерів – не менше 2,2; для кандидатів в офіцери й сержантів – не менше 1,75; для солдатів (матросів) – не менше 1,6. Додаткові виплати за вислугу років надаються в розмірі 2 % базової частини грошового забезпечення за кожний рік служби в ЗС, але не більше 40 %. У грошовому еквіваленті мінімальна зарплата солдатів/сержантів становить близько 300 євро (максимальна – 400), офіцерів у званні підполковник/полковник – близько 900 євро.
Крім того, військовослужбовцям виплачуються додаткові надбавки: за особливі умови служби, ризик для життя й здоров’я, виконання обов’язків у позаслужбовий час, а також за вчену ступінь і досягнуті результати в професійній діяльності. Так, за особливі умови служби в частинах спеціального призначення щомісячна надбавка становить близько 150 євро. За кожен денний стрибок з парашутом виплачується 7 євро, за нічний – 9. Водолази додатково до місячного окладу отримують 70 євро, плюс до цієї суми за 1 год. перебування під водою на глибині до 20 м – 5 євро, до 60 м – 10, понад 60 м – 15. В інженерних частинах і підрозділах за кожен знищений боєприпас (міну) виплачується премія в розмірі 130 євро.
При тимчасовому виконанні обов’язків (понад 30 діб, але не більше одного року) передбачаються додаткові виплати в розмірі 25 % основного щомісячного забезпечення за посадою.
Щорічно військовослужбовцю надається оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів. Крім того, вони мають право на додаткові оплачувані відпустки до 10 діб з урахуванням вислуги років (один день за кожен рік служби). Додаткові оплачувані відпустки тривалістю до 7 календарних днів представляються також при вступі в шлюб, народженні дитини, переїзді до нового місця проживання в разі стихійного лиха, аварії або інших надзвичайних ситуацій тощо.
При переїзді до іншого місця служби на військового й членів його сім’ї виплачується одноразова допомога. Дружина (чоловік) військовослужбовця, які втратили із цієї причини роботу, протягом 12 місяців отримують допомогу в розмірі встановленої в країні мінімальної заробітної плати.
Проїзд військовослужбовців та членів їхніх сімей до місця проведення основної щорічної відпустки територією країни компенсується за рахунок коштів Міністерства оборони.
Військовослужбовці та члени їхніх сімей мають право щороку користуватися лікувальними закладами, санаторіями та профілакторіями, військовими клубами, спортбазами й базами відпочинку оборонного відомства. Частина витрат (15 євро на кожного члена сім’ї за один день) на відпочинок і відновлення здоров’я виділяється з бюджету МО.
Для вирішення військовослужбовцями побутових проблем у Міноборони створено спеціальний житловий фонд. Якщо військове відомство не в змозі забезпечити службовою житловою площею, воно зобов’язане компенсувати піднайом житла в розмірі не більше 50 євро на місяць.
Під час перебування в складі міжнародної місії сприяння безпеці в Афганістані болгарському військовослужбовцю виплачуються добові в розмірі 72 євро в день. У відрядженні за ним зберігається оклад за попереднім місцем служби й половина окладу за підвищений ризик. У підсумку за одну ротацію (6 місяців у місії) військовослужбовець отримує приблизно 15 тис. євро.
Діти військовослужбовців, які навчаються в середніх школах, вищих навчальних закладах у країні і за кордоном, у віці до 26 років забезпечуються стипендіями (близько 30 євро на місяць) протягом усього періоду участі батьків у міжнародній операції або місії, а дружині військовослужбовця виплачується допомога в розмірі мінімальної заробітної плати.

Дещо про ставлення суспільства
На відміну від інших країн, громадська думка Болгарії відіграє помітну роль у реформуванні Збройних сил. Так, нещодавно позиція громадян не дала скасувати загальну військову повинність і вплинула на створення дієздатного резерву в 15 тис. чоловік. Також суспільство виступило проти радикального скорочення армії, яке планувалося довести до 22 тис. військовослужбовців. Постійний цивільний контроль за Збройними силами призвів до різкого зростання в них дисципліни й відповідальності військовослужбовців на всіх рівнях.
Про ставлення до армії свідчить і факт введення в болгарських школах обов’язкового предмета – військового навчання. Учнів 9-х і 10-х класів службовці Міністерства оборони 5 годин на тиждень навчають необхідним діям при терористичних актах, пожежах і порятунку населення під час стихійних лих та аварій, а також розповідають їм про військові місії, в яких бере участь держава, тощо.
Заходи реформування та розвитку Збройних сил будь-якої країни слід розглядати щонайменше у двох основних аспектах. Перший – полягає в тому, наскільки нові зміни можуть вплинути на перелік і рівень викликів та загроз національній безпеці нашої держави, причому не тільки у воєнній сфері. Другий аспект пов’язаний із тим, який саме досвід зарубіжних країн є корисним для нас.

Тетяна САВЧЕНКО

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту