Закордонний досвід

Нотатки про Данію та її Збройні Сили

Нотатки про Данію та її Збройні Сили

Soldater i AfghanistanНа шляху створення сучасних і професійних Збройних Сил України військове cпівробітництво з оборонними відомствами країн, які вже досягли певних здобутків у царині будівництва власного війська, є важливим. Сьогодні мова піде про одного із надійних партнерів нашої держави у військово-політичній, військовій і військово-технічній галузях — Королівство Данію. Найвагоміший зі спільних проектів двох країн — «Північний сокіл» — уже має свою історію. В його рамках проведено п’ять успішних операцій.     У листопаді 2013 року датські офіцери спільно з офіцерами Командування Повітряних Сил ЗС України обговорили питання підготовки чергової спільної військово-транспортної операції «Північний сокіл-2014». Досвід Данії у сфері військового будівництва стане у пригоді й в українському війську, особливо коли для цього не потрібні значні матеріальні витрати. Обидві країни мають чимало спільних областей для подальшої взаємовигідної співпраці.

У роки «холодної війни» на Збройних силах Данії спільно із союзниками по НАТО лежало завдання оборони Датських проток і недопущення прориву Балтійського флоту СРСР до Атлантики. Такі масштаби вимагали відповідного воєнного потенціалу країни, який до початку 1990-х включав більше 400 танків, понад 550 артилерійських гармат і 100 бойових літаків.
Але часи помінялися і після закінчення «холодної війни» ЗС Данії почали зменшуватися. На сьогодні вони набагато скромніші. Зокрема, основу Сухопутних військ цієї країни становить лише одна мотопіхотна дивізія, яка складається з двох мотопіхотних бригад. У мирний час вони безпосередньо підпорядковані командуванню сухопутних військ, а власне дивізія існує у вигляді штабу. На озброєнні СВ перебуває 57 танків «Леопард-2» (ще 8 аналогічних машин знаходяться на зберіганні), 45 БМП CV-90, 314 БТР (235 М-113, 79 «Пірана-3»), 24 САУ М109, 6 гармат М101, 20 мінометів і 12 РСЗВ (знаходяться на зберіганні).
Військово-повітряні сили країни мають у бойовому складі 46 тактичних винищувачів F-16 різних модифікацій, ще 19 – на зберіганні, 7 транспортних літаків (4 С-130J-30, 3 CL-604), 28 навчальних T-17, 26 вертольотів (14 EH-101, 12 AS-550).
090219-N-1082Z-064Враховуючи геополітичне положення, ВМС Данії традиційно вважалися головним видом Збройних сил і мали значний потенціал. Наприклад, ще у 1909 році країна започаткувала власний підводний флот. Наприкінці 1980-х тут були створені унікальні модульні корвети типу «Флювефіскен», які залежно від встановленого озброєння могли бути ракетними, патрульними кораблями або тральщиками. У ХХI столітті до складу датського флоту увійшли не менш унікальні кораблі типу «Абсалон», які мають вогневу міць фрегата (ПКР «Гарпун», 127-мм гармату) і при цьому є десантними суднами (можуть нести 4 десантні катери і до 7 танків «Леопард-2»).
Однак останні бюджетні скорочення значно вплинули на сучасні ВМС країни. Так, усі 3 підводні човни були виведені з їх складу і перетворені на музеї. Реальним бойовим потенціалом фактично володіють лише 5 одиниць: 2 вищезгаданих корабля типу «Абсалон» і 3 фрегати типу «Івер Хютфельдт». Також у строю – 7 патрульних кораблів, 6 сторожових катерів і 10 малих тральщиків. Морська авіація включає 7 вертольотів «Лінкс», які в найближчі роки будуть замінені на 8 американських SH- 60.
Слід також згадати про датський «спецназ», що включає роту спеціального призначення СВ і загін бойових плавців ВМС, які оперативно підпорядковані начальнику штабу оборони, а з питань забезпечення – командувачам СВ і ВМС відповідно.
Рота СпП (за датською термінологією – «корпус єгерів») дислокується на території авіабази Аальборг (півострів Ютландія) і включає управління роти, 15 розвідувальних груп (по 5-6 чоловік) та підрозділи тилового забезпечення. Загальна чисельність роти близько 140 військовослужбовців.
Розвідувальні групи є самостійними бойовими одиницями. Вони повинні здійснювати автономні дії в тилу противника. До штатного складу групи разом з командиром входять радист і 3-5 розвідників, які підготовлені за двома-трьома спеціальностями.
Основними завданнями підрозділу є ведення розвідки, організація диверсійних і партизанських дій у глибокому тилу противника. У мирний час група залучається до виконання антитерористичних завдань (особиста охорона представників державного керівництва, охорона найбільш важливих об’єктів інфраструктури, захоплення і знищення терористів, звільнення заручників тощо). Військовослужбовці з роти у складі національного військового контингенту брали участь в операції НАТО в Афганістані.
За повідомленнями відкритих джерел, на озброєнні роти СпП є 16 розвідувальних машин «Супер Кет», а також 12 безпілотних літальних апаратів «Равен» американського виробництва.
В якості засобів доставки розвідників і диверсантів загін бойових плавців використовує 20 швидкохідних катерів різного типу.

Уклад життя і служби
Очевидно, що для більшості європейських країн при нинішньому досить високому рівні життя зовсім непросто залучити молодих людей в армію на службу за контрактом. Тим більше, що за західними мірками грошове утримання, наприклад, військово-службовців тієї ж датської армії не таке вже й велике. Для прикладу, офіцер донедавна отримував близько 20 тис. датських крон. Тим не менше, і уряд, і керівництво військового відомства роблять усе можливе, щоб служба в армії стала справою почесною та привабливою. Перш за все, особлива увага приділяється створенню належних умов для служби і відпочинку військовослужбовців, незалежно від їх звання та посади.
Солдатський клуб – тому свідчення. У ньому є Інтернет-кафе, більярд, ігрові автомати, солярій, тренажерний зал, здатний конкурувати з пристойними фітнес-центрами. Сауна у датських військових – не предмет розкоші, призначений для високих начальників або перевіряючих, а приміщення, ключі від якого черговий видає будь-якому солдату.
Дуже поширена мережа різних товариств і гуртків. Так, наприклад, на території частини, за повсякденним життям якої довелося спостерігати, є клуб ветеранів піхотного полку, що раніше дислокувався у цьому гарнізоні та вже давно розформований. Але традиції його зберігаються, і ветерани частини досить часто збираються у відведеному їм приміщенні, перетвореному сьогодні на музей історії полку. Тут створені всі умови для неформального повноцінного спілкування. На території цієї ж частини розташована штаб-квартира громадської організації учасників миротворчих операцій гарнізону, бар місцевої роти військової поліції, стрілецький клуб тощо.
На увагу заслуговує досить продумана організація проведення занять з бойової підготовки. До неї регулярно залучаються всі військовослужбовці, незалежно від звання і віку. Хоча, слід зазначити, вимоги нормативів у ЗС Данії менш жорсткі, ніж в українській армії. Але розклад занять з фізпідготовки у них виконується неухильно.
Кидається в очі чітко регламентована тривалість робочого дня, на яку не впливає навіть прибуття до частини представників вищого керівництва або інспекторської комісії. Довелося бути свідком приїзду в гарнізон високопоставленого генерала. Проте військовослужбовці, завершивши на той час виконання своїх службових обов’язків, згідно регламенту розійшлися відпочивати.
2А ось інший приклад: з нами, тобто іноземними слухачами, заняття проводилися не тільки вдень, але і ввечері та по суботах. Наприкінці ж

курсу всім видали довідки про час, який було витрачено на службі понад встановленого. Ідея дуже зрозуміла – за постійним місцем служби військові можуть отримати додаткові вихідні.
У розпорядження командного складу, від сержантів і вище, виділяються різноманітні службові автомобілі, починаючи від мікроавтобусів і закінчуючи цілком пристойними легковими машинами. Тому, наприклад, у сержанта, який виконує обов’язки старшини роти, не виникає питання, на чому можна привезти до підрозділу отримані зі складу матеріальні засоби.
У Данії солдати і сержанти живуть у гуртожитках. У кімнатах на кілька чоловік – м’які меблі, телевізор, душ з гарячою і холодною водою. Якщо після закінчення навчальних занять солдати у вільний час поїдуть на особистому автомобілі в найближчий супермаркет за пивом, а потім у гуртожитку його вип’ють, то трагедії з цього ніхто робити не буде. За умови, звичайно, що це не вплине на якість занять наступного дня.
Харчуванням військовослужбовців займається місцева комерційна структура. Територію частини, що має площу майже в 2 кв. км, прибирають усього двоє цивільних працівників. Один із них працює на міні-тракторі з газонокосаркою, доглядаючи за акуратними газонами, інший – на машині-сміттєвозі щодня вивозить контейнери з відходами. Кидати сміття у невстановленому місці там просто не прийнято. Військове містечко охороняють лише кілька чоловік з підрозділу військової поліції. Більшість функцій безпеки покладено на різні технічні засоби охорони. Людям залишається контролювати їх роботу і за необхідності, у випадку спрацювання сигналізації, перевіряти об’єкти.
Чому ми ведемо розмову про банальні питання військового побуту? Справа в тому, що при подібних підходах до організації повсякденного життя просто немає передумов для зриву занять або неякісного проведення інших заходів бойової підготовки. Це створює контраст нашим реаліям, коли для виконання різних завдань, що забезпечують щоденну діяльність військових підрозділів, часто залучається третина особового складу частини. І наші військовослужбовці змушені нести службу в різних вартах і нарядах, займатися ремонтом приміщень, прибиранням території тощо. Тому у наших офіцерів на вирішення всіх господарсько-побутових проблем витрачається левова частка службового часу, що заважає приділити належну увагу бойовій підготовці, роботі з особовим складом тощо.

Навчання на курсах

При певній схожості навчальних процесів у нашій країні і за кордоном ряд відмінностей все ж впадає в очі. Насамперед, лекція у виконанні датського офіцера дещо відрізняється від традиційної лекції в нашому розумінні. Мова йде не тільки про широке використання різноманітних інформаційних технологій. Під час занять викладач може, приміром, акцентувавши увагу слухачів на якійсь одній проблемі, покинути раптово аудиторію, тим самим даючи їм можливість обговорити питання в неофіційній обстановці і запропонувати свої варіанти вирішення. При цьому будуть вислухані думки всіх бажаючих висловитися, але жодна з них не буде визнана істиною в останній інстанції, як, до речі, і відкинута як неправильна. І тільки в ході подальшої дискусії вже за участю викладача робиться спроба максимально наблизитися до істини. Досить багато уваги приділяється й обговоренню результатів виконання того чи іншого навчально-бойового завдання, розбору дій студентів. При цьому навіть сержант цілком може бути повноцінним викладачем, у тому числі і для старших офіцерів, якщо він, звичайно, є професіоналом своєї справи.
Стиль поведінки викладачів і слухачів серед датських військовослужбовців досить демократичний. Так, ні у кого не ви-кличе здивування поява будь-кого на заняттях із чашкою кави чи пляшкою мінеральної води. Якщо викладач захоче, то буде проводити заняття, сидячи на столі. Заходи безпеки, дотримання яких у нас іноді доходить до абсурду, у наших колег більш раціональні. Для прикладу, на одному із занять ми на собі відчули вплив справжнього «коктейлю Молотова» й удари камінням від «розлюченого натовпу», що цілком можливо в реальному житті при проведенні миротворчих операцій у деяких регіонах світу. Але від тих ударів захищали необхідні засоби індивідуального захисту, а пожежники, які знаходилися поблизу, були готові в будь-яку секунду загасити вогонь, що вийшов з-під контролю. За бойову зброю, отриману на навчання, нікому не довелося розписуватися. Якщо в ході виконання навчального завдання військовослужбовцю був потрібен автомобіль того чи іншого типу, він просто отримував від нього ключі і шляхові документи. При цьому наявність у нього посвідчення водія і навичок водіння ніхто не тільки не перевіряв, але про них і не питав. Мабуть, передбачалося, що військовий сам реально оцінить свої можливості і буде себе поводити належним чином.
Досить важлива роль в армії Данії відводиться питанням морально-психологічного забезпечення служби. У першу чергу, це стосується так званого «team building», тобто «будівництва групи», що означає створення здорової атмосфери і товариських відносин у колективі підрозділу. Заохочуються командні ігрові види спорту, спільні походи до місцевого військового бару та інші заходи, де товариші по службі можуть поспілкуватися в неформальній обстановці.

Ставлення до традицій111003-N-FI736-006
Заслуговує на увагу ставлення населення держави до своїх Збройних сил, військової історії і традицій. Приміром, місто Аальборг із населенням всього лише близько 160 тис. чоловік, розташоване на півночі країни, за нашими мірками навіть не дотягує до обласного центру. Але на його території розмістилися гарнізонний і військово-морський музеї, що мають значні і захоплюючі експозиції. Перший знаходиться у величезному авіаційному ангарі, всередині якого, а також поруч на відкритому майданчику, зібрано велику кількість військової техніки, починаючи від гармат, зарядних гарматних возів ХIХ ст. і закінчуючи шведським танком без башти STRV-103 та сучасними літаками. До речі, там можна зустріти озброєння і техніку радянського виробництва.
Другий військовий музей відрізняється наявністю в експозиції справжніх бойових кораблів, встановлених на березі, включаючи підводний човен і сучасний торпедний катер. Кораблі відкриті для відвідування, а можливість потрапити всередину справжнього підводного човна, де транслюється аудіозапис бойової роботи його екіпажу, викликає відповідні емоції не тільки у цивільних відвідувачів, а й у військових.
У місті діє громадська організація, що єднає любителів старовинної військової техніки. Вона регулярно влаштовує свої виставки й автопробіги. Під час їх проведення дуже цікаво, наприклад, спостерігати сусідство американської військової вантажівки «Форд» і радянського ЗіЛ-157, які ще 50 років тому перебували в арміях військових блоків, що протистояли один одному. Не менше емоцій викликає німецький танк «Леопард» поряд із радянським броньованим тягачем МТ-ЛБ.

Замість післямови
Ми досить різні й одночасно сильно схожі один на одного. До кінця навчання слухачі групи з 13 країн, які не зовсім добре володіли англійською мовою, навчилися не тільки розуміти один одного на побутовому рівні, але й спільно виконувати поставлені завдання, працюючи, наприклад, під час навчань у багатонаціональному штабі в районі чергової «гарячої точки» світу. І це дуже важливо, оскільки в наші дні військовослужбовці різних армій світу повинні об’єднатися у протистоянні новим викликам сучасності, серед яких, насамперед, окреме місце займає міжнародний тероризм. Очевидно, що подібна форма спільної підготовки офіцерів із різних країн є найбільш оптимальною, і участь у її проведенні українських офіцерів дозволить навчитися виконувати миротворчі та інші завдання на рівні міжнародних стандартів.

Сергій ТИТЕНКО

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту