Закордонний досвід

Збройні Сили Румунії: за стандартами НАТО

Збройні Сили Румунії: за стандартами НАТО

 

2_Lupii_Negri_pleaca_in_misiune«Військо України» продовжує публікувати матеріали з питань реформування сектору безпеки та оборони країн, які є або нашими сусідами, або належать до неформального клубу «провідних держав світу». Сьогодні мова йде про збройні сили нашого південно-західного сусіда — Румунії.

Країна разом з державами Балтії, а також Болгарією, Словаччиною і Словенією приєдналася до НАТО в ході так званого «п’ятого розширення» цього блоку в березні 2004 року на саміті Альянсу в Стамбулі.
У січні 1994 року вона одна з перших серед колишніх країн – учасниць Організації Варшавського договору приєднується до Програми «Партнерство заради миру», а у 1995-му підписує Програму індивідуального партнерства. У квітні 1997 року румунський парламент одностайно приймає рішення звернутися до учасників Мадридського саміту НАТО з проханням надати підтримку в питанні вступу країни до Альянсу.
У листопаді 2002 року вже на Празькому саміті Румунія разом з іншими шістьма країнами-кандидатами отримує запрошення почати переговори про вступ до НАТО. У лютому 2004 року румунський парламент одноголосно приймає закон про приєднання країни до Альянсу і незабаром вона стає повноправним членом Північноатлантичного союзу.
При цьому Румунія всіляко сприяла проведенню операцій НАТО. Так, у 1999 році Бухарест дозволив літакам Альянсу використовувати свій повітряний простір та аеродроми для ведення бойових дій в Югославії, а також пересуватися територією країни польським і чеським контингентам «Міжнародних сил для Косово» (КФОР).
Після одностороннього оголошення незалежності Косова Бухарест і далі дотримується своїх зобов’язань, румунські підрозділи продовжують виконувати свої завдання, визначені мандатом, щодо захисту цивільного населення до березня 2011 року.
У вересні 2001 року, після терористичного акту в США, румунський парламент ухвалив рішення про участь країни як союзника НАТО в «міжнародній боротьбі проти тероризму». Наприклад, у 2007-2008 роках на базі румунської військової інфраструктури (авіабази Міхаіл-Когелничану та порт Констанца) була розгорнута Об’єднана оперативно-тактична група «Схід» армії США, призначенням якої стало транспортно-логістичне забезпечення американських військ в Іраку та Афганістані. Не є великою таємницею, що у випадку збройної агресії проти Румунії на основі цієї бази в оперативному порядку планується розгортання бригади армії США чисельністю близько 1,5 тис. військовослужбовців.
У 2002 році Румунія направила свій перший військовий контингент в Афганістан у складі Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ). У липні 2003 року, перекинувши в іракське місто Насирія піхотний батальйон і поліцейський підрозділ, вона почала здійснювати військовий внесок в операцію «Свобода Іраку». У серпні 2004-го Бухарест приєднався до місії НАТО з підготовки іракських сил безпеки. Всього через Ірак «пройшло» 8400 румунських військовослужбовців. Із жовтня 2005 року ВМС Румунії стали брати участь в операції НАТО «Активні зусилля» у Середземному морі.
У вересні 2011-го Бухарест оголосив про згоду розмістити на своїй території ракети-перехоплювачі, які стануть елементом системи ЄвроПРО. Очікується, що вони зможуть приступити до бойового чергування в 2015 році.
До розгортання сплановано РЛС системи «Aegis», центр управління та 3 мобільні батареї ЗРС SM-3 з 24 пусковими установками.
Нагадаємо також, що Румунія стала повноправним членом ЄС у 2007 році. Як наслідок, вона активно просуває інтереси Європейського Союзу у напрямі Чорного моря, відстоює їх у Дунайському та Балканському регіонах. Також країна намагається зміцнити свої власні позиції в енергетично важливому Дунайському регіоні, який відіграє ключову роль у розвитку румунської економіки. Зокрема, вона стала одним із ініціаторів та провідних учасників «Дунайської стратегії ЄС», яка конкретизує співпрацю європейських країн у найрізноманітніших сферах та галузях, реалізує спільні економічні програми, а також опікується захистом екології Дунаю.
Що стосується «силової складової», то важливим напрямом діяльності Румунія вважає реалізацію спільної політики безпеки ЄС.
Наприклад, румунські військові підрозділи входять до складу грецько-румунсько-болгарської та італійсько-румунсько-турецької батальйонних тактичних груп.
Щоправда, Румунія має низку проблем, які уповільнюють її європейську інтеграцію. Наприклад, силові структури країни ще далекі від сучасних вимог, адже їм бракує таких якісних показників, якими вже володіють їхні європейські колеги.
Основні політичні сили та рухи Румунії також знаходяться в процесах перманентного протистояння, хоча їм не бракує тих ідей, навколо яких вони згуртовуються. Однак усі ці проблеми можна вважати «проблемами росту» і вони принципово не впливають на загальний курс європейської інтеграції держави.

Exercitiu_de_debarcare_a_infanteristilor_marini_pe_plaja_de_la_VaduСтан збройних сил

Отримавши запрошення вступити до Північноатлантичного альянсу, Бухарест приступив до масштабної перебудови національних збройних сил, аби вони відповідали стандартам НАТО. З 2007 року Румунія відмовилася від призову і повністю перейшла на контрактну армію. У кадровому питанні акцент зроблений на створення професійного сержантського корпусу. Також країна поступово модернізує та оновлює своє озброєння.
Проте останнім часом цей процес дещо сповільнився у зв’язку з недостатністю коштів, що виділяються. Якщо з моменту вступу Румунії до Альянсу її витрати на оборону становили трохи більше 2 % від ВВП, то зараз вони не перевищують 1,3 % на рік. Це зниження викликано світовою фінансовою кризою 2008 року. На сьогодні ситуація дещо стабілізувалася і військово-політичне керівництво Румунії оптимістично оцінює перспективи оборонної сфери держави.
Румунська армія включає в себе 3 види збройних сил: сухопутні війська, військово-повітряні та військово-морські сили. З 2007 року ЗС країни готуються за стандартами НАТО, спрямованими на насичену бойову підготовку («обкатка» офіцерського складу проходить в «гарячих точках»: раніше в Іраку, сьогодні в Афганістані). Невеликий термін, що минув після відмови від призову, передбачає наявність досить підготовленого резерву, який мобілізується в особливий період.
Сухопутні війська держави налічують 48 500 чоловік. Основу бойового складу СВ складають 3 піхотні дивізії, бригада бойової підтримки тощо. В арсеналі – озброєння і військова техніка як радянського виробництва або західного походження, так і національного.
Зокрема, це танки TR – 85M1, бойові машини піхоти MLI-84, бронетранспортери «ZIMBRU», реактивні системи залпового вогню «LAROM», засоби ППО – 2K12M «KUB», «GEPARD», 2P25M «KUB», CA-95, OSA-AKM 9K33M3.
Що стосується військово-повітряних сил країни, то організаційно авіація зведена в 4 повітряні флотилії (за прийнятою в ЗС Румунії термінологією): 71-шу та 86-ту бойові, 90-ту транспортну, а також 95-ту, яка має переважно навчальні завдання – забезпечення льотної підготовки.
Сьогодні в румунських ВПС не особливо приваблива картина. Вони і досі використовують модернізовані за допомогою ізраїльських фірм винищувачі МіГ-21 радянського виробництва. Із 110 боєздатних МіГів на озброєнні залишаються 30-40 літаків цього типу. Ресурс румунських МіГів у найближчі роки буде використано.
Тому в процесі реалізації перебуває програма, за якою Румунія отримає від США американські винищувачі F-16. У цілому плани румунського міноборони з оновлення парку винищувачів передбачають 3 етапи. У 2013 році уряд схвалив проект закону, згідно з яким країна придбає у Португалії 12 багатофункціональних легких винищувачів четвертого покоління F-16 «Файтинг Фалкон». Ці літаки надійшли до Португалії у 1998 році. У свою чергу, вони виявилися «надлишковими» для ВПС США.
Після першого етапу румуни придбають уже нові F-16 (блок 50-52), а на третьому – закуплять 24 американські винищувачі-бомбардувальники п’ятого покоління F-35 JSF. Зауважимо, що Румунія вивчала також можливість придбання шведських винищувачів JAS-39 «Гріпен» і бойових літаків європейської компанії «Eurofighter» та французької «Дассо».
Крім того, США допомогли якісно модернізувати системи протиповітряної оборони Румунії та виявлення надводних (морських) об’єктів. Під час цього процесу були замінені застарілі радянські радіолокаційні станції на більш ефективніші американські – AN/FPS-117.
Іноземна допомога призвела до появи у держави власного парку військово-транспортної авіації. Так, ще у середині 1990-х років на озброєння армії почали надходити американські військово-транспортні літаки С-130. Це покращило можливості румунських військових щодо їх участі в операціях НАТО на віддалених театрах військових дій, зокрема в Іраку та Афганістані.
Військово-морські сили Румунії призначені для захисту національних інтересів держави в акваторії Чорного моря і на річці Дунай. Також у рамках членства в НАТО румунські ВМС вирішують комплекс завдань, визначених для них командуванням ОВМС НАТО в Європі (штаб у Неаполі, Італія).
На сьогодні у бойовому складі ВМС налічується 16 бойових кораблів, 20 бойових катерів, а також 16 допоміжних суден. Крім того, у резерві є 60 кораблів і катерів. Загальна чисельність особового складу цього виду ЗС – близько 8 тис. осіб.
Що стосується системи базування і тилового забезпечення військово-морських сил Румунії, то вона включає 2

Суліна, Тулча, Дробета-Турну-Северин). військово-морські бази (Констанца і Мангалія) та 6 пунктів базування на річці Дунай (Бреїла, Галац, Джурджу,

Адміністративне управління силами і засобами ВМС країни в мирний і воєнний часи покладено на штаб ВМС (м. Бухарест).
Оперативне управління з’єднаннями та частинами військово-морських сил у мирний час здійснює командування флоту ВМС Румунії (ВМБ Констанца), а при виникненні кризової ситуації і з початком війни – об’єднане оперативне командування національних ЗС через сформований на базі командування флоту оперативний центр управління морськими операціями (COCAN – Centrul Operational de Conducere a Actiunilor Navale).

Організаційна структура ВМС включає командування флоту (у складі флотилій і дивізіонів кораблів та катерів, дислокація – ВМБ Констанца) та формування центрального підпорядкування. Безпосередньо командуванню флоту підпорядковані флотилія фрегатів, річкова флотилія, 3 дивізіони бойових кораблів і катерів (патрульних кораблів,
ракетних корветів, тральщиків та мінних загороджувачів).
До формувань центрального підпорядкування відносяться 307-й батальйон
морської піхоти, 39-й центр підготовки водолазів, база МТЗ ВМС, 243-й центр радіоелектронного спостереження «Галлатіс», морське гідрографічне управління, центр інформаційної підготовки та програмного моделювання, центр інформатики, центр військово-морської медицини, військово-морська академія «Мірча чол Бетрин», училище підготовки унтер-офіцерів ВМС «Адмірал І. Мурджеску».

7_G

Технічний стан ВМС Румунії на сьогодні важко назвати задовільним. Термін служби більшості кораблів і катерів складає понад 20 років. 

За оцінками румунських фахівців, до 30 % із них потребують капітального ремонту, а близько 60 % – поточного. Через моральне старіння і фізичний знос силових установок, систем навігації та засобів зв’язку, а також через фінансові обмеження при закупівлі запасних частин і проведенні модернізації в бойовому складі ВМС зберігається тільки мінімально необхідна кількість бойових кораблів та допоміжних суден.
Що стосується перспектив розвитку, то будівництво національних збройних сил здійснюється у відповідності зі «Стратегією розвитку збройних сил Румунії», розрахованою на період до 2025 року. Основними її напрямками є:
– вдосконалення організаційно-штатної структури, приведення її до стандартів Альянсу;
– досягнення сумісності зі ЗС інших держав-членів НАТО;
– підтримання ОВТ у готовності, що забезпечить виконання поставлених завдань;
– підвищення бойових можливостей ЗС за рахунок модернізації зразків ОВТ в інтересах збільшення їх маневреності та вогневої потужності;
– вдосконалення озброєння, технічних засобів навігації та зв’язку, розвідки і РЕБ, засобів радіолокації;
– закупівля нової військової техніки;
– виключення зі складу ЗС ОВТ, ремонт і подальше утримання яких економічно недоцільні.

Протиборство в інформаційному просторі
Останнім часом воєнно-політичне керівництво Румунії здійснює комплекс заходів щодо підвищення ефективності та поліпшення координації діяльності своїх силових структур у сфері інформаційної безпеки.
Слід зазначити, що румунська держава прагне до забезпечення кібербезпеки на національному рівні відповідно до стандартів країн-членів ЄС і НАТО. Зокрема, 27 травня 2011 року була прийнята «National Cybersecurity Protection System» (NCPS) – Національна система кібербезпеки інформаційних систем Румунії. Це документ, який нормативно забезпечує захист державних органів, установ, наукових кіл, бізнес-асоціацій та професійних організацій, координуючи їхні дії по компоненту національної безпеки в кіберпросторі. Завданнями стратегії кібербезпеки є профілактика і боротьба з ризиками та загрозами. Значна роль при цьому відводиться міністерству оборони держави, зокрема головному управлінню інформації.
Заслуговує уваги факт, що особовий склад зазначеного розвідувального органу має право проводити як легальну, так і нелегальну (під прикриттям) діяльність, в рамках забезпечення воєнного аспекту національної безпеки.
Також для реалізації стратегії кібербезпеки уряд Румунії прийняв рішення про створення центру національної кібербезпеки, який повинен складатися із 41 підрозділу й управляти системою раннього попередження кіберінцидентів у режимі реального часу.
На базі міністерства зв’язку 20 червня 2011 року був створений центр реагування на загрози кібербезпеки. Він співпрацює з національними органами, відповідальними за запобігання та усунення комп’ютерних загроз.
Персонал центру складається з представників міністерств зв’язку, оборони, внутрішніх справ, румунської служби інформації, служби зовнішньої інформації, служби спеціальних телекомунікацій, департаменту з питань охорони та безпеки, управління національного регістра секретної інформації та національного органу щодо управління і регулювання у галузі зв’язку. На сьогодні у збройних силах Румунії триває процес реструктуризації для забезпечення взаємодії із силами НАТО із зазначених питань.

090805-N-4205W-140Спеціальні операції
Після подій 11 вересня 2001 року в Румунії відчули гостру нестачу в спецпідрозділах. Ще в лютому 2002-го перед журналістами виступив міністр оборони країни, який заявив, що найближчим часом в армії будуть створені мобільні частини для спецоперацій військового характеру і боротьби з тероризмом.
Відкриті джерела стверджують, що у складі ЗС держави існують 2 частини, основним призначенням яких є проведення спеціальних операцій – 1-й батальйон спецоперацій «Vulturii» у м. Тиргу Муреш та батальйон «агентурної розвідки» у м. Бузеу, а також 1 частина для проведення психологічних операцій.
Батальйон спецоперацій «Vulturii» був створений на основі декрету президента Румунії № 1.011/25-07-2006 на базі 119-го орб. Він має структуру і виконує завдання, аналогічні завданням частин «зелених беретів» США. Створення частини, відбір особового складу і його підготовку здійснювали фахівці МО США. У складі 1-го батальйону спецоперацій «Vulturii» налічується близько 500 осіб. До програми їхньої бойової підготовки входить: ведення бойових дій, спеціальна розвідка, боротьба з тероризмом, збір даних, порятунок заручників, боротьба із саботажем
тощо.
Всі предмети викладаються за методиками спеціальних підрозділів США. На озброєнні батальйону є бронемашини на базі відомого позашляховика «Хаммер», а також румунського виробництва «ТАВ C -79» і «B -33 Зімбру».
Батальйон «агентурної розвідки» («Human Intelligence») створений на базі 404-го розвідувально-диверсійного батальйону. У 2000 році він був перейменований у 404-й розвідувальний центр. Оскільки Румунія стала членом НАТО і виникла необхідність отримання інформації стратегічного рівня, у середині 2005 року було прийнято рішення про розширення розвідцентру до рівня батальйону. Під час виконання поставлених завдань особовий склад батальйону отримує необхідну інформацію шляхами захоплення військовополонених, опитування цивільних осіб у тилу ворога, використання засобів електронного контролю, аерофотозйомки, безпосереднього спостереження.

Оновлення арсеналів і ОПК
Румунія проводить реалізацію проекту оснащення національних збройних сил бронетранспортером з колісною формулою 8х8. Програма стартувала 17 березня 2011 року, коли міністр оборони країни підписав указ про початок розробки плану оснащення армії новими БТРами.
Із самого початку передбачалося оснастити ЗС перспективним БТР «Савур-3» розробки компанії «Automecanica Moreni». Він буде важити близько 21 т. Встановлений двигун «MTU» з потужністю в 420 кінських сил дозволить розвивати максимальну швидкість по шосе в 105 км/год і близько 80 км/год пересіченою місцевістю.
Основний балістичний захист відповідає 3-му рівню стандарту «STANAG». БТР обладнаний системою захисту від зброї масового ураження. Як озброєння може використовуватися бойовий дистанційно керований модуль, оснащений кулеметом калібру 12,7-мм або автоматичною гарматою калібру 25-мм «Ерлікон».
Але на даний момент фінансування на проектування БТР не виділяється. Більше того, з’явився альтернативний проект спільної розробки БТР на основі італійського «IVECO». Оскільки розробка нового бронетранспортера вимагає високих витрат, то варіант адаптації готової машини виглядає більш реальніше.
Серед інших великих оборонних програм Румунії слід назвати спільне з компанією «Lockheed Martin» виробництво 17 багатоцільових мобільних РЛС для забезпечення безперервного радіолокаційного поля в рамках системи АСУ ВПС і ППО НАТО в Європі. А також придбання технології модернізації ЗРК ППО «Howk» і посилення мобільної складової за рахунок закупівель легкої бронетехніки та військово-транспортних літаків.

Сергій ОЛЕКСАНДРОВ

EnglishFrenchGermanItalianPortugueseRussianSpanishUkrainian
Powered by Ajaxy

Ти станеш командиром!

Військо України
Международный выставочный центр

Партнери проекту